Закарпаття може більше заробляти на овочах і фруктах

У цьому ланцюжку часто на одній продукції заробляють троє-четверо її реалізаторів – і виробники, і підприємці-гуртовики, і торговці-роздрібники. У кінцевому підсумку така багатоповерхова схема вигідна всім, крім споживачів.

Закарпаттю катастрофічно не вистачає… складів

Ця схема поширена не лише в нашій області, а й загалом у державі. Аби її поламати і здешевити сільгосппродукцію, взялися за розбудову оптових аграрних ринків. Під час травневого візиту на Закарпаття на цю проблему звернув увагу Віктор Янукович. Проте він також зауважив, що місцевій владі слід працювати і над покращенням умов зберігання овочів та фруктів. Тож, що наразі є пріоритетом для Закарпаття – оптові ринки чи овоче- і фруктосховища?

Начальник Головного управління агропромислового розвитку ОДА Іван Паук переконаний, що в кожному регіоні аграрний ринок треба розвивати, виходячи з місцевих реалій. Посадовець каже, що сама постанова щодо розвитку аграрного ринку через створення оптових передбачає їх будівництво насамперед у містах-мільйонниках або у місцях виробництва продукції. Враховуючи те, що у нас немає мільйонників, такі ринки, як львівський «Шувар», що наразі є єдиним діючим оптовим ринком в Україні, на Закарпатті ефективно не працюватимуть.

«Зараз для нашої області є важливіші питання, які стосуються організованого агропродовольчого ринку та системи зберігання овочевої продукції, – наголошує Іван Паук. – У краї більше займаються виробництвом надранніх овочів – капусти, редису, салатної групи, ранньої картоплі. Великий потужний ринок нам не потрібний. По-перше, слід створити виробникам максимально ефективні умови для продажу вирощеної продукції, а по-друге, налагодити ефективну систему зберігання овочів та фруктів. За попередніми підрахунками, лише для потреб області (мова насамперед про закриті заклади – школи, садки, лікарні. – Авт.) необхідні місця зберігання для майже 15 тисяч тонн продукції. Поки що на Закарпатті є тільки два по-сучасному оснащені овочесховища загалом на 4 тисячі 200 тонн. Будувати нові і по-європейськи облаштувати старі місця зберігання продукції – нині пріоритет № 1. Якщо це робити по-сучасному, то можемо збільшити потужності зберігання втричі».

Однак, як завжди, усе впирається в гроші. Не тільки будівництво нових сховищ, а й технологічне переоснащення старих складів – дуже дороге задоволення. Головний аграрій області наводить приклад: спорудження фруктосховища з газорегульованим середовищем на 1500 тонн коштує мільйон євро. А ще ж є додаткові витрати, пов’язані з утриманням об’єкта. Це дуже серйозні кошти. В угорців, каже Іван Паук, подібні проекти профінансував Євросоюз. Оскільки ж ми не в його складі, мусимо самі думати, як виходити з ситуації.

Нині в області розробляють перший пілотний проект будівництва сховищ для сільгосппродукції. У 5 низинних районах планують створити кооперативи, заручитися підтримкою місцевих бюджетів і спільними зусиллями звести нові склади. За словами Івана Паука, попереднє обговорення цієї теми з громадами Виноградівського району показало, що всі розуміють необхідність такого проекту. Але коли постає питання про відповідальність і утримання сховища, то громади визнають, що поки не готові до такої роботи. Вочевидь, вкладати кошти у розбудову інфраструктури плодоовочевого ринку треба бізнесу. Насамперед тому, який займається мережевими продажами і роздрібною торгівлею.

Цікаво, що три закарпатські фермери декларують бажання взяти участь у подібних проектах. Один із них навіть має розроблений план будівництва фруктосховища із газорегульованим середовищем. Цей сучасний комплекс надав би можливість у дуже якісних умовах зберігати продукцію впродовж цілого року. Наразі ці три підприємства шукають джерела фінансування. Взяти кредити в банках поки що важко. Зараз, за словами Івана Паука, триває дискусія щодо можливості довгострокового кредитування і участі підприємств у державній програмі компенсації відсоткової ставки за кредитами.

Крім того, каже чиновник, розробляється обласна концепція розвитку рослинництва, однією зі складових якої є програма виробництва й інфраструктурної розбудови овочівництва. Можливо також, що коштами обласного бюджету вдасться компенсувати відсотки за кредити тим, хто використав позики на переоснащення овоче- та фруктосховищ.

Іршава й Виноградово – овочеві «пілоти»

З іншого боку, не відкидається й ідея створення в області дрібнооптових ринків. «Збут – це основний стимул виробництва, – наголошує Іван Паук. – У 2004-2007 роках у нас, до прикладу, дуже активно працювала схема контрактації, коли консервні заводи не тільки купували від селян огірки-помідори-перець-кабачки, а й на початку сезону давали їм насіння, наперед узгоджували умови договорів, у тому числі фіксували закупівельну ціну. Тобто люди мали стовідсоткову впевненість, що за вирощену продукцію отримають дохід.

Ця модель, до речі, настільки активно стимулювала виробництво, що були випадки, коли заводи не встигали переробляти овочі. Шкода, що більшість цих підприємств були орієнтовані на російський ринок, бо після того, як Росія обмежила доступ нашої продукції, вони перестали працювати».

Зараз краяни, що роблять ставку на овочівництво, шукають інші ринки збуту. До прикладу, на початку червня цікавий варіант запропонував міністр МНС Вік­тор Балога. І не тільки запропонував, а й звів на Іршавщині зацікавлені сторони – наших виробників і представника київської влади.

 Суть анонсованої угоди між ними в тому, що столична міська адміністрація виділить земельну ділянку під будівництво плодоовочевого ринку для закарпатських виробників, а наші бізнесмени консолідують кошти для будівництва ринку і забезпечать столицю свіжими овочами. Якщо вдасться реалізувати цю ініціативу, перед закарпатцями відкриються надзвичайні перспективи збуту вирощеної продукції.

Окрім того, на тій же Іршавщині – в зоні Заріччя і Сільця – планують створити дрібнооптовий ринок. Ідея в тому, щоб кожен виробник міг привезти свою продукцію туди, де б уже формувалися великі партії і відправлялися до згаданих міст-мільйонників. Це має бути майданчик із можливістю приймання і тривалого зберігання овочів чи фруктів. У другу ж чергу безпосередньо на ринку планують спорудити овочесховище. Поки що місцева влада шукає зручний земельний майданчик, який би відповідав усім інфраструктурним вимогам для будівництва. Додамо, що подібну ідею активно обговорюють і у Виноградові. Але тут також затримка за виділенням земельної ділянки.

Є, проте, ще один фактор, який заважає розвивати галузь. Це новий податковий кодекс. «Кожен виробник продукції прагне понести найменше витрат на її зберігання і продаж, – пояснює Іван Паук. – Коли ж постає питання податку на додану вартість, коли в ланцюжку виробник-заготівельник-кінцевий споживач виникає ПДВ, продукція автоматично дорожчає на 20 %. Така система неприйнятна і невигідна нікому. Що менший ланцюжок, то краще. Тому ми повинні зараз зберегти ту систему, яка успішно функціонує. В тому числі заготівлю через підприємців і формування великих партій продукції».

Варто також згадати про традиційні ринки. Зараз в області є 27 базарів, де можна контрольовано продавати сільськогосподарську продукцію. Селянам із овочами-фруктами тут має бути «зелене світло», але насправді все не так. Є навіть цікаве доручення губернатора про те, що для виробників сільгосппродукції та фермерів на ринках повинні би створювати так звані куточки фермерів з мінімальною орендною платою чи взагалі безплатними торговими місцями. Власники ринків звітують, що такі зони у них створені. Але чи бачив хтось ці куточки фермерів і чи зміг безплатно продавати там вирощену на городі продукцію – ось питання…

Наостанок зауважимо, що буквально два тижні тому бюджетна комісія обласної ради звернулася до голів ОДА та облради з проханням зібрати спільну комісію з вивчення ситуації на закарпатських базарах. «Свого часу споживчі ринки області були створені для продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної в особистих селянських господарствах. Однак через те, що тут продається продукція, вироблена промисловими підприємствами, селянам не вистачає облаштованих торгових місць для реалізації своєї городини, – розповів заступник голови бюджетної комісії Володимир Чубірко. – Сьогодні створений цілий сектор з перепродажу сільгосппродукції, але самі виробники не мають де збути молоко, овочі, м’ясо. При цьому ми бачимо, що торгують на тротуарах в антисанітарних умовах. Тож, на ринках мають бути зарезервовані місця для селян. Це має вплинути і на цінову ситуацію в краї».