Олег Гаваші: Закарпатський досвід може бути корисний для інших областей України

Водночас журналістам вдалося поспілкуватися з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словацькій Республіці Олегом Гаваші.

– Олеже Олодаровичу, це перший візит нашого Президента Віктора Януковича до Словаччини, і разом з тим – перша подія такого високого рангу, що випала Вам за час перебування на посаді Надзвичайного і Повноважного Посла України у Словацькій Республіці. Довелося похвилюватися?

– Звичайно. Однак хвилювання почалося значно раніше, чим можна собі уявити. Такі візити готуються заздалегідь. Спочатку узгоджуються їх терміни, потім відпрацьовується програма. Підготовлюється багато інформаційних матеріалів. Вирішується багато питань, у тому числі забезпечення зустрічі, а на завершення і відправка всіх наших українських учасників запланованих заходів, вирішення візових питань тощо. В заходах, пов’язаних з офіційним візитом Президента України В.Ф. Януковича взяло участь близько 150 осіб з української сторони, включаючи журналістів і бізнесменів.

Нормальне хвилювання, як відомо, завжди необхідно для мобілізації всіх наявних внутрішніх ресурсів, як, наприклад, перед екзаменом.

– Все пройшло «по протоколу», жодних НП не трапилося?

– При забезпеченні заходів такого рівня всіма сторонами робиться все необхідне, щоб не було жодних шорсткостей, не кажучи про НП. НП – це і є НП,і його не повинно бути.

– А що саме було у цьому «протоколі», можете коротенько розповісти про сценарій перебування Віктора Федоровича у Братиславі?

– Чомусь багато людей,майже на 100 відсотків,пов’язують дипломатію з протоколом. І мало хто з них замислюється, для чого потрібен протокол? А для того, щоб забезпечити головне – переговори і досягнення реальних взаємовигідних домовленостей. Потім починається реалізація обома сторонами досягнутих домовленостей.

Програмою перебування в С� були передбачені зустріч Президента України в Братиславському міжнародному аеропорту ім. М.Р.Штефаніка, потім урочиста зустріч глав держав на дворі Президентського палацу з почесною вартою, переговори президентів обох країн, церемонія підписання угод про внесення змін до Угоди про місцевий прикордонний рух, про військові поховання, угод про регіональне співробітництво між Дніпропетровською ОДА та Братиславським самоврядним краєм, Запорізькою ОДА та Бансько-Бистрицьким самоврядним краєм, Харківською ОДА та Трнавським самоврядним краєм. Потім зустріч Президента України з Прем’єр-міністром С� Іветою Радічовою, покладання вінка в знак вшанування наших солдатів, що загинули на території Словаччини під час Другої світової війни, на меморіальному комплексі «Славін», виступ президентів на українсько-словацькому бізнес-форумі, ексклюзивне інтерв’ю Президента України словацькій загальнонаціональній газеті «Правда».

– Ми якось звикли, що як тільки заходить мова про словацько-українські зв’язки, то в першу чергу згадують про взаємини Закарпаття із сусідніми областями Словаччини. А тут, як бачимо, йшлося про налагодження українсько-словацького співробітництва з підключенням інших регіонів нашої держави. Якими саме і в яких сферах?

– Закарпатська область має давні традиційні зв’язки зі Словаччиною і накопичила величезний досвід міжрегіонального співробітництва. Цей досвід може бути корисний і для інших областей України.

У Словаччині поки що недостатньо знають про Україну, її можливості. Тому заплановано до кінця поточного року залучити до міжнародного співробітництва з відповідними областями України всі краї Словацької Республіки. В рамках українсько-словацького економічного форуму, який відбувся в Братиславі 17 червня 2011 р., відбулась презентація низки областей України.

Вже згадані міжрегіональні угоди, підписані 17 червня, передбачають налагодження торговельно-економічного, науково-технічного та культурного співробітництво між згаданими територіальними одиницями.

– Але про Закарпатську область Президенти України та Словаччини теж не забули? Чим можна порадувати наших земляків?

– Звичайно, під час переговорів порушувались питання подальшого розвитку транскордонного і міжрегіонального співробітництва. Говорилось про те, що міжрегіональне співробітництво не має обмежуватись лише прикордонними областями і краями.

На цей час укладено близько понад 35 угод на регіональному рівні (областей-країв, міст, районів і населених пунктів). Знову ж таки, потрібно їх активізувати, наповнювати новим змістом.

Угода про місцевий прикордонний рух безпосередньо стосується мешканців прикордонних районів Закарпатської області. Як вже згадувалось, в рамках офіційного візиту Президента В.Ф. Януковича була підписана Угода про внесення змін до Угоди про місцевий прикордонний рух. Після набуття чинності новою угодою жителі прикордонної зони Закарпаття вже не будуть сплачувати збори за оформлення дозволів на місцевий прикордонний рух. Також була досягнута домовленість щодо пошуку шляхів для подальшого спрощення пересування в режимі прикордонного руху.

– В деяких регіонах України маємо прикрі випадки вандалізму по відношенню до пам’ятників воїнам Червоної Армії, військових захоронень часів Великої Вітчизняної війни. У Словаччині, наскільки нам відомо, дуже шанобливо ставляться до тих, хто визволяв Європу від чуми фашизму…

– Це дійсно так. У цьому пересвідчився і Президент України під час покладання вінка на меморіальному комплексі «Славін» в Братиславі.

17 червня 2011 р. була підписана Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Словацької Республіки про військові поховання, яка надасть правові підстави для догляду за військовими похованнями та регулюватиме засоби і спільні заходи з ідентифікації, реєстрації, ремонту і збереження словацьких військових поховань на території України та українських військових поховань на території Словацької Республіки, а також догляду за ними.

– Олеже Олодаровичу, користуючись нагодою, хотілось би трошки порозпитувати про Вашу безпосередню роботу. Часто наші співвітчизники звертаються до Посольства України? З якими саме проблемами, по яких конкретно питаннях Посольство може надати допомогу, а вирішення яких не входить до компетенції його співробітників?

– Частіше всього наші співвітчизники звертаються з консульських питань: засвідчення, витребування документів, надання можливої допомоги українцям, які опинились в скрутному становищі. Здебільшого їх звернення пов’язані з втратою або викраденням у них документів, коштів. У цих випадках ми надаємо їм можливість зв’язатися з рідними, щоб вони змогли отримати копії документів, що підтверджують їх особу, та необхідні кошти для повернення в Україну.

Зрозуміло, що Посольство не може звільнити від відповідальності за порушення візового режиму, за адміністративні порушення або скоєння кримінального злочину, якщо все місцевими правоохоронними структурами здійснювалось у повній відповідності із чинним законодавством.

Більш детальну інформацію з цього питання можна знайти на веб-сторінках МЗС України, нашого Посольства.

– Якщо вже зайшла мова про співробітників… В рамках реформ, ініційованих Президентом Віктором Януковичем, по Україні покотилася хвиля скорочення надміру чисельної армади чиновників. Штат Посольства це теж зачепило? Вистачає вам людей, чи доводиться «перенапружуватися»?

– Зрозуміло, що без згаданих реформ обійтись країні неможливо. Дійсно, скорочується держапарат,відбувається це і в МЗС України та його представництвах за кордоном. Однак, всім відомо, що значна частка європейських країн пройшла через це. Без цього неможливий подальший розвиток нашої держави.

– Ні для кого не таємниця, що поведінка за кордоном деяких українців буває далекою від морально-етичних норм. Часто трапляються інциденти за участі «наших»?

– На превеликий жаль досить часто. В основному це порушення візового режиму.

Це питання питанні я хотів би висвітлити більш детально. За попередніми оцінками, тільки у минулому році понад 1000 громадян України порушили чинне міграційне законодавство Словаччини через незаконне працевлаштування чи нелегальне перебування на території цієї країни. У 2010 році за порушення режиму перебування іноземців правоохоронними органами Словаччини було примусово депортовано 389 громадян України, за 1 квартал поточного року цей показник становив 77 осіб. Крім цього, добровільну депортацію з території С� було застосовано до 650 українських громадян – у 2010 р. та близько 150 – у першомукварталі2011 р. Таким чином, за попередніми даними, кількість громадян України, які порушили міграційно-візове законодавство Словацької Республіки,у 2010 році становила близько 1050 осіб, а в 1-му кварталі 2011 року – близько 230 осіб.

Наведене вище також стосується й фактів зловживань з боку окремих громадян України дозволами на перетин державних кордонів ЄС у рамках місцевого прикордонного руху, що оформлювалися консульськими установами Польщі, Угорщини та Словаччини для мешканців прикордонних регіонів України.У цьому контексті експерти Єврокомісії констатують непоодинокі факти виявлення українських громадян далеко за межами встановленої відповідними Угодами про МП� 50-кілометрової зони, які всупереч визначеному статусу, з власної ініціативи, мандрують до інших Шенгенських країн (Чехія, Італія, Іспанія тощо).

Необхідно також згадати і такий не зовсім сприятливий момент, як рівень криміногенної ситуації серед громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають на території Словацької Республіки та декілька років поспіль стабільно утримують третю позицію серед іноземних правопорушників – після громадян Чехії та В’єтнаму .Зокрема, станом на 10 травня 2011 р. 13 громадян перебувають під слідством та 21 громадянин відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в пенітенціарних установах Словаччини. Серед найбільш поширених серйозних правопорушень чи злочинів – контрабанда в особливо великих розмірах, сприяння у нелегальному перетині державного кордону, торгівля людьми, пограбування, співучасть в організованому злочинному угрупованні тощо.

На жаль все це не сприяє позитивному іміджу України і певною мірою заважає переговорам про лібералізацію візового режиму.

Ця невесела статистика свідчить і про те, що порушники врешті-решт затримуються правоохоронними органами Словаччини чи інших країн ЄС. Тому краще утримуватись від будь-яких порушень місцевого законодавства

– Недавно у Чехії почалася боротьба з нашими заробітчанами-нелегалами, інші країни Заходу теж почали «закручувати гайки»… А як наші заробітчани почуваються у Словаччині?

– В цілому нормально, якщо вони дотримуються законів і правил країни перебування. Треба враховувати, що система покарань в країнах ЄС діє чітко і без будь-яких винятків щодо порушників. І порушників все-таки знаходять.

– Якщо можна, трошки про особисте. Ваша сім’я тут, чи вдома залишилася?

– В Словаччині я живу з дружиною, а наше перебування часто скрашує онук, який і зараз канікули проводить у нас.

– А Ви в Закарпатті коли востаннє були? Дні добросусідства «не враховуються», бо то була зустріч на кордоні, причому офіційна…

– Поки що всі мої поїздки до Закарпаття були службовими, але я планую більшу частку своєї відпустки провести вдома.

– «За великим рахунком» – не сумуєте за рідним Закарпаттям, за друзями, знайомими, колишніми колегами?

– Кожна нормальна людина завжди сумує за своєю малою та великою Батьківщиною, близькими та друзями. Однак, робота є робота.

– І на звершення. Що передати від Вас закарпатцям?

– Мої найкращі побажання. Я всіх пам’ятаю і нікого не забув. Головне, щоб у всіх було здоров’я,і вони успішно працювали для розвитку своєї області та нашої країни в цілому. Тільки ефективна праця може принести економічний успіх нашій країні і покращення життя наших громадян.