Галина Сагач відвідала Міжгір'я

Вона разом з чоловіком Володимиром Мартиненком, доктором наук з державного управління, професором Національної академії державного управління при Президентові України на прохання благочинного Міжгірського округу, протоієрея Євгенія Добри позаминулої неділі взяли участь у Божественній літургії.

Після її завершення подружжя поспілкувалося з вірниками на духовну тематику, відповіло на ряд запитань. А днем раніше Галина Сагач та Володимир Мартиненко провели урок у недільній церковній школі, яка діє при храмі, з учнями різних вікових категорій. На згадку про зустріч посадили деревце біля Божого храму.

Про свої враження від побаченого на Верховині, від спілкування із вірниками та дітьми ділиться Галина Сагач.

Є 7 чудес світу — вони відомі із найдавніших часів. Людство має чим пишатися у часопросторі.

Є ще й маловідомі чудеса світу, але від того вони не менш значущі для Вічності, бо через них, як через чарівну призму, можна краще пізнати Божий світ, який осявають своїми праведними трудами і талантами вірні Божі сини й дочки.

Благословенне Закарпаття — духовно-моральна оаза віри, надії, любові не лише України, а й усього християнського світу. Про це свідчать численні православні храми, збережені із прадавніх часів, а також велика кількість нинішніх, які ніколи не є порожньою пусткою, дякувати Богу!

Гірське селище міського типу Міжгір’я — перлина Закарпатського краю, куди залюбки линуть у паломництво за благодаттю, екологічно-чистим життям тисячі й тисячі людей з усіх куточків світу. Хтось їде на Закарпаття оздоровитися чистим повітрям та цілющими водами, а хтось оздоровлює душу в його благодатних храмах, припадаючи до джерел духовності, як і наші славні пращури.

Тут живуть активним життям надзвичайно працьовиті, обдаровані Божими дарами люди, великі патріоти рідної землі, щирі християни — будівничі храмів і душ.

Про особливу красу цієї землі слід складати оди, пісні, вірші, писати симфонії, малювати картини… Але можна сказати і щире слово любові та вдячності за конкретну дію во славу Бога і народу.

Ми, гості Міжгір’я з Києва, побувавши у кількох десятках країн світу, зокрема, на Святій Землі, схиляємо голови перед скромними і видатними людьми, які звели у селищі мальовничого краю український храм святих апостолів Петра і Павла (у 20-их роках XX ст.), який за ласки Божої ніколи не зачиняв своїх дверей перед прихожанами, навіть у найтяжчі роки випробувань.

Але наша вдячність поширюється на велику працю душі, світлого розуму, золотих рук її двох останніх настоятелів у різні роки: 40 років тут незмінно служив Богу і народу настоятель протоієрей отець Георгій Добра (яке символічне прізвище), а нині 6-ий рік тут настоятелем служить Богу і народу його любий син протоієрей отець Євгеній, бо у 2005 році відійшов у вічність батько, царство йому небесне! Люди досі й до віку будуть добрим словом і молитвою згадувати цю чудову людину, дружну родину, бо їхня праця — подвижницька на духовній ниві православ’я й усього християнства — будувати, розбудовувати, розвивати, прикрашати не лише храми, а, перш за все, незримі храми людських душ.

Ми приїхали у Міжгір’я з галасливої й суєтної столиці, заклопотаної, на жаль, політикою і бізнесом і одразу зачарувалися духовною благодаттю краю, красою церкви святих апостолів Петра і Павла не лише всередині (які там чудові образи, яка гаряча намолена благодать!), а й її внутрішнім духовно багатим насиченим життям, зокрема, з дітками у недільній школі, яку успішно веде матушка Олена Добра, усією прилеглою церковною територією. Так сталося, що через брак часу ми вперше вночі побачили цей храм, рясно осяяний нічними електричними вогнями. Перед нами яскраво світився християнський світильник Богові, радував, тішив душу фонтан Божественного Світла, здавалося, сліпучо сяє у нічній темряві Велична Свіча Господові від імені усіх жителів благословенного Міжгір’я.

Сяяла не лише територія перед входом у храм, здавалося, незгасним вогнем віри, любові, надії палала гірська Небесна Ватра. Так само сяяли наші зволожені трепетом очі, горіли щастям Богоприсутності серця…

Лише вдень, при ясному сонечку ми розгледіли усі деталі цієї духовної краси: білолілейні скульптури святих апостолів Петра і Павла, чудові образи, вмонтовані в потужні стіни у кілька ярусів, численні ангелочки біля тихо струмлячих фонтанчиків, чудове озеленення кущами та яскравими квітами. Все свідчило про мудрий задум, будівельний талант його виконавців, талант люблячого серця служити Богу і людям. Господи, благослови цих людей!

На моє запитання про автора цього чудового проекту, я почула від скромного настоятеля отця Євгенія Добри смиренну відповідь: “Все прийшло звідси!” — і підвів очі до небес.

Низький уклін усім, хто будь-яким чином сприяв втіленню у життя цієї казкової мрії серця і самого настоятеля, згуртованій громаді, яка стала гордістю Міжгір’я, усього Закарпаття, в цілому православної України.

Варто побувати і відпочити на Синевирському озері, помилуватись унікальним біосферним заповідником — долиною нарцисів, красою гірської Матінки-природи, дарованої Богом, але храми Закарпаття — це душа, а його люди — окраса і гордість!

Вибачте за стислість моїх дорожніх нотаток, бо ще прийде час докладного опису, духовного аналізу всього пережитого, побаченого і почутого, неповторного.

Ми дякуємо Господові за чудовий час благодаті у славному Міжгір’ї, за щастя сердечно поспілкуватися з друзями — чудовою родиною талановитого лікаря від Бога — Сергія Володимировича Гамуряка та його вірної дружини-голубки Ганни Іванівни, за богонатхненні бесіди з отцем Євгенієм Добрим, за щастя вислужити в недільній школі перед дітками, подарувати їм свої книги, за насолоду брати участь у висадженні вічнозелених туй біля храму, за радість бачити теплі очі прекрасних людей, які своєю вірою та справами створили благодать української Гори Блаженств у благословенному Міжгір’ї.

Ми знаємо, що в останні часи можна врятуватися лише вірою і добрими справами віри, аби Господь змилосердився над усіма нами, грішними…

То ж гуртуймося усією великою громадою під духовним захистом Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, святих апостолів, ангелів-охоронців, розбудовуймо храми наших душ на українських горах і долинах блаженств, аби усім миром збудувати Україну Вічну!