У Паланку відкрилася картинна галерея Лещука Миколи Семеновича

Оригінальну відповідь я отримала від людини, з якою не була знайомою, скажімо, вперше побачила. А було все так. 

 

Минулої суботи, а саме 21 травня, в картинній галереї історичного музею замку «Паланок», за ініціативи і підтримки дирекції закладу, відбулося відкриття виставки творчих робіт художника Лещука Миколи Семеновича, яка працюватиме протягом місяця. На жаль, за станом здоров’я, самого винуватця торжества не було. Зайшовши до зали, в якій були різножанрові картини, а це і портрети, пейзажі, натюрморти, мене зразу заполонило відчуття позитиву, добра, інтелігенції, вишуканої скромності. Все це відчувалося, переглядаючи творчі роботи Миколи Лещука. Незчулася, як зала була наповнена гостями, відвідувачами виставки. Ось урочистий момент. Працівники музею розповідали про Миколу Лещука, як про чудову, сердечну людину, як про прекрасного художника, рисувальника, який подарував закладу 39 своїх творчих робіт. Колишній директор історичного музею, а по житті – вірний товариш художника Василь Цигак дуже щиро розповідав про Миколу Лещука, із розповіді якого ми дізналися, що родом він із Східної України, за професією – військовозобов’язаний. У роки війни, познайомився в м. Будапешті з прекрасною, інтелігентною, неймовірно красивою дівчиною, яка стала його вірною супутницею.

 

 Для пана Миколи велику роль в житті відіграє сім’я, родина, про що свідчать портрети рідних йому людей. Згодом, як військового, Миколу Лещука було направлено до міста Мукачева. Після виходу на пенсію, пробував себе в різних професіях. Так як він за покликом душі є художник, та й закінчив педагогічне училище в м. Полтаві, то з відкриттям в місті дитячої художньої школи митець занурився в свою стихію. 

 

Мені поталанило познайомитися і побувати у цих гарних людей вдома, життя яких проходило і в радості і в сумі, в буднях і веселощах. І тепер свої мудрі роки разом із дружиною, яку так любить Микола Лещук, який для неї є опорою, вони десь із посмішкою, десь із сумом перегортають сторінки свого життя, але з надією дивляться на завтрашній день. І пан Микола, цей статний високий чоловік береться за пензлик і фарби і знову творить красу на полотні. Життя проходило і в радості і в сумі, в буднях і веселощах. 

 

А відповідь була гарною. «Моя доля - на моїх картинах. Я дякую долі за те, що вона у мене така», – підморгнувши і посміхаючись відповів Микола Лещук. А я в свою чергу подумки подякувала своїй долі за те, що вона мені дає можливість на своєму життєвому шляху зустрічати таких щирих людей.