Туляремії на Закарпатті не виявлено

За період з 1990 по 2010 рр. в Україні було зареєстровано біля 200 випадків захворювань на туляремію. Захворюваність була, в основному, спорадичною, за виключенням 1998 року, коли було зареєстровано 104 випадки захворювання ( спалахи в Одеській та Миколаївській областях ).

 

Визначені ензоотичні території з туляремії в А� Крим та 24 областях (218 адміністративних районах). Процеси, що відбуваються у природних осередках, їх активізація або затухання, знаходяться під впливом як природних факторів, так і під впливом профілактичних заходів, що змінюють існування біоценозів природних осередків. Основні носії збудника туляремії в Україні представлені 17 видами тварин у різних ландшафтних зонах.

 

 Останній випадок виділення культури туляремії в Закарпатській області зареєстрований у  1966 році , в Мукачівському районі в селі Станове, збудник виділений від зайця русака. Територія області на сьогодні благополучна з туляремії.   

 Туляремія - це гостре інфекційне захворювання токсико-алергічного, рідше септичного характеру. Інкубаційний період, як правило, складає 3-7 днів.

 

Захворювання триває 2-3 тижні (інколи більше), у рідких випадках спостерігаються рецидиви. Для туляремії поряд з загальними проявами хвороби - гарячка, головний біль, слабість і т.п., характерне запалення лімфатичних вузлів і прилеглої тканини (бубон), який виникає регіонально до місця проникнення в організм збудника.

 

Відмінною особливістю туляремії є множинність шляхів передачі інфекції при практично 100-% сприйнятливості людини різної статі і віку, а також відсутність контагіозності. Множинність механізмів і шляхів зараження: контактний (через шкіру та слизові), інокулятивний (через шкіру при покусах членистоногих та ссавців), аліментарний (через травний тракт) і аспіраційний (через дихальні шляхи) зумовлюють поліморфізм клінічних проявів туляремії.

 

Збудник туляремії є значно стійкий у навколишньому середовищі, особливо при низьких температурах. Тривалість інфікування продуктів харчування залежить від температури зберігання: у молоці, вершках (8-15град) - до 8 діб, у замороженому молоці - більше 3 місяців. У молочнокислих продуктах бактерії швидко відмирають. У висушених шкірах інфікованих щурів туляремійні бактерії при температурі 15-20 град. можуть зберігатися до 20 діб. При достатньо високій стійкості у навколишньому середовищі при низьких температурах збудник туляремії достатньо чутливий до різних фізичних (ультрафіолетові промені, іонізуюча радіація, висока температура) та хімічних чинників.

 

Заходи профілактики проводяться у двох напрямках:

- усунення умов зараження людей (санітарно-гігієнічні заходи та санітарно-освітня робота); 

- заходи щодо знищення носіїв та переносників збудників інфекції.

 

З метою запобігання зараження під час зимових польових робіт в природних вогнищах туляремії не можна залучати до роботи не щеплене населення. При цьому необхідно проводити знезараження зерна та грубих кормів. 

На полюванні необхідно дезінфікувати руки після знімання шкір і потрошіння зайців, ондатр, кротів і водяних щурів.