Пятницю 13 берегівчани сприймають кожен по-своєму
Це експрес-опитування провели працівники редакції нашої газети неспроста, адже минулої п’ятниці було 13 травня. Такого “прикметного” дня та ще й з “тринадцяткою” багато хто боїться, чекає з певною насторогою, мовляв, аби щось прикрого не сталося. До речі, в цьому році це єдина п’ятниця з тринадцятим числом, хоча наступного, 2012 року, таких “тринадцяток” на передостанній день тижня припадає аж три – в січні, квітні та липні.
Отже, на запитання, чим запам’яталася для вас минулотижнева п’ятниця і що для вас значить цифра “13”, відповідають, зокрема, Юрій Гецко, академік Академії оригінальних ідей, Андрій Кромак, депутат міськради, Адам Понго, завідувач сектору з питань надзвичайних ситуацій, Ержіка Феньєші, головний спеціаліст міськкомунгоспу та головний редактор газети “Берегово” Михайло Папіш.
Приміром, для Ю. Гецка число “13” дуже щасливе, воно і насправді “його”, бо тринадцятого квітня 1950 р. він народився. У забобони, повір’я хоча й вірить, але вважає, що існує випадковий збіг обставин. До речі, його батько помер 13 травня рівно 32 роки тому. А минула п’ятниця принесла для нього дуже багато корисної інформації, щоправда, вона суто приватного змісту.
А ось Андрій Кромак той день прожив без якихось стресів і переживань, хоча зізнався, що підсвідомо чекав його із нетерпінням. Із цифрою “13” у нього свої стосунки, але він її не боїться. У школі, у класному журналі, в алфавітному списку був тринадцятий (друг Кастнер 12-й – перед ним).
У Виноградівському політехнікумі також був уписаний 13-м. Пригадує, як пішов складати екзамен із важкого предмета (хоча вивчив тільки тринадцятий білет). Витягнувши один зі стосу, випадково ніби його впустив. На це суворі екзаменатори запитали, що трапилося? Відповів: витягнув 13-й білет, але налякався цієї цифри й хоче інший. Але викладачі заборонили: взяли та й самі знайшли 13-й, мовляв, відповідатимеш саме на ці питання. Хоча пан Андрій насправді цього й хотів. Отримав п’ятірку. Потім жартував, що “розвів” педагогів, як першокласників.
У Адама Понго свої порахунки з цифрою “13”. І син народився цього дня, і в армію пішов із ночі 12 на 13-те число, так само цієї дати у квітні 1980 опинився у Афганістані, де понад 30 років тому виконував інтернаціональний обов’язок радянського солдата. Та й одружився 13 вересня 1982 року. А ось цьогорічна п’ятниця проминула якось непомітно – чогось серйозного в його житті не сталося.
Ержіка Феньєш із міськкомунгоспу вважає цей день таким, як і всі інші. Не вірить, що “13” – це магічне число, що несе у собі містику. Хоча минулої п’ятниці на світ білий з’явився онук її рідного брата – породіллі робили кесарів розтин. Сумнівається, що якби невістка народжувала в інший день, то обійшлося б без хірургічного втручання. Сталося те, що мало статися.
А ось п’ятничний день для редактора газети “Берегово” Михайла Папіша, який до числа “13” абсолютно байдужий, виявився плідним на різні зустрічі та поїздки. До обіду привітав із днем народження колегу Богдана Борисевича, а після другої години відбув у села Нижні та Верхні Ремети, де працював із сільським головою Ігорем Свищом. Побували не тільки в сільраді, але й серед народу, зокрема, погостювали в його бабусі Олени Вартоломіївни Гаджеги. Нагодувала гостей закарпатськими стравами, налила по 100 грамів. Звісно, не пасувало не випити у хаті, де народився такий прекрасний чоловік, як керівник Берегівщини Ігор Свищо-старший. А по приїзді в місті М. Папіша ждав колега – головний редактор газети “Фест” Василь Ільницький з дружиною Оксаною. Перемовини були нетривкими – подружжя Ільницьких, повертаючись із одноденної поїздки в Ніредьгазу, поспішало, адже вдома залишили півторарічного сина Василька.
Отож, кожен по-своєму сприймає магію чисел і “несприятливих” днів, а як воно насправді – ніхто не скаже...
Коментарі -
