Колишні однопартійці воюють за голову села Кушниця — кожен за свого

Будь-який процес загальноукраїнського рівня знаходить своє відображення на регіональному. Так, останні події в країні, пов`язані з недосконалістю політреформи, відсутністю чіткої законодавчої бази, що регламентує діяльність Президента, Кабінету Міністрів, почали розхитувати владну вертикаль і на місцях. Ради різних рівнів, зокрема, нерідко, без видимих і обгрунтованих підстав, висловлюють недовіру місцевим керівникам. У цьому плані показовими є події навколо Кушницької сільради на Закарпатті. Адже те, що там відбувається навколо скромної керівної посади кушницького бірова, є яскравим прикладом пробілів у політичній свідомості нашого суспільства, недосконалості правової системи. А суть подій наступна. Ряд депутатів Кушницької сільради скликають сумнівні з юридичної точки зору сесії, роблять спробу висловити недовіру законно обраному сільському голові Івану Батрину. А далі відбувається взагалі неймовірне: Кушниця перетворюється у Мукачево-2, де широко апробуються юридичні технології. Опоненти пана Батрина для забезпечення юридичного боку своїх дій залучають до своєї оборудки заслуженого юриста України Василя Мангура. Останній — колишній секретар Мукачівського міськкому СДПУ(о). Він, перебуваючи на посаді начальника обласного управління юстиції, був особливо приближений до губернатора Закарпатської області Івана Різака після того, як виграв у Сихівському районному суді міста Львова судовий процес проти В.Петьовки. В результаті суду народився сумнозвісний Указ Президента Л.Кучми "стосовно стабілізації політичної ситуації в м. Мукачево", наслідком якого стало відсторонення Василя Петьовки від керівництва містом над Латорицею, а також усі подальші виборчі перипетії в цьому "не останньому містечку краю". У подальшому ж, як це не дивно було, Василь Мангур на своїй "історичній" прес-конференції звинувачує всіх на світі, а особливо своє колишнє партійне і обласне керівництво, в фальсифікації виборів у Мукачеві. Хотілось би, в угоду ЇЇ величності Справедливості, зазначити, що коли В.Мангур спромігся домогтися усунення з посади міського голови Василя Петьовки — ТО ВІН Є ДІЙСНО СИЛЬНИМ фахівцем в юридичних маніпуляціях стосовно виборів і діяльності органів місцевого самоврядування. І ось цей свій переможний досвід пан Василь збирається знову апробувати в Іршавському районному суді, подаючи до нього адміністративний позов позивачки Ганни Пальок до І.Батрина як фізичної особи. Він стверджує у цьому позові, що пан Батрин не є сільським головою, суб`єктом владних повноважень. Але тоді цей позов має взагалі безглуздий характер, оскільки ч.З ст. 105 КАС (Кодексу адміністративних справ) України чітко передбачає вимоги, які може містити адміністративний позов. А якщо в цьому позові йдеться, що І.І.Батрин не є сільським головою, то згідно з нормами ч.З, 4 ст. 50 КАС України пан Батрин взагалі не може виступати в якості відповідача в цій справі, і цей позов не може підлягати розгляду в порядку адміністративного судочинства. Але Мангур, користуючись тим, що КАС України введений у дію недавно і по сьогодні немає роз`яснень пленуму Верховного Суду щодо нього, своїми відвертими юридичними маніпуляціями, виходячи з сумного "мукачівського" досвіду, робить для Іршавського районного суду юридичну "фату моргану", щоб своїм блискучим титулом заслуженого юриста ввести суд у блуд. Але, як відомо, судові справи стосовно діяльності органів місцевого самоврядування — складна категорія справ. І саме тому, після відмови кількох відомих на Закарпатті юристів узяти участь у цій справі, І.Батрин звертається за захистом своїх інтересів до ще однієї дійсно цікавої особистості на Закарпатті — Олексія Фозекоша. Він, як і згаданий Мангур, теж відомий на Закарпатті юрист, який притримувався на мукачівські події протилежної "антимангурівської" точки зору. Він став на захист Різака, Чубірки, Пауля, стверджуючи, що ці події повинні розглядатися всебічно, бо в звинуваченнях, висунутих проти цих осіб, є багато сумнівних з юридичної точки зору моментів. Нещодавно стало відомо, що Олексій Фозекош вийшов із СДПУ(о) і очолив Закарпатську обласну партійну організацію Народно-трудового союзу України. Про партію, в якій тепер В.Мангур, наразі ще невідомо. А можливо, розвалу СДПУ(о) йому вистачило на "многая і благая літ". Отже, Кушниця може стати полігоном перетягування каната владної вертикалі й апробування юридичних моделей незаконної відставки керівників місцевих органів самоврядування. Буде особливо цікавим подальший перебіг подій навколо Куш-ницької сільради. А ще те, яке в розумінні апробування юридичних моделей буде народжене дитя юридичної мислі. Чи трапиться, як у казці про царя Салтана, що народиться "не мальчушка, не девчушка, а неведома зверушка"? Хоча від себе зазначу, що поки в нашій державі не припиниться практика, коли кожен депутат або представник якоїсь гілки влади не припинить тлумачити Закон на свій лад, — до того часу будуть знову І знову продовжуватися різного роду вияви недовіри до керівників і з`являтися юридичне схиблені позови до суду. Василь ЗУБАЧ "Закарпаття онлайн"