Вірю – не вірю: США пів року переконували цілий світ і Україну, що росія нападе

Як пише видання ґрунт, посилаючись на The Washington Post, аналіз даних американської розвідки ще восени 2021 року демонстрував, що у плани президента росії владіміра путіна входить повномасштабне вторгнення в Україну, пише видання

Упродовж місяців адміністрація Байдена із занепокоєнням спостерігала, як путін зосереджував десятки тисяч солдатів, танків та ракетних систем біля кордону з Україною. Щойно закінчилося літо [2021 року], Джейк Салліван, радник Байдена з нацбезпеки, зосередив свою діяльність на розвідданих щодо росії та України.

Він організував зустріч у Овальному Кабінеті після того, як його власні міркування пройшли еволюцію від невпевності щодо намірів росії, до занепокоєння, що він занадто скептично сприймав можливість бойових дій, і врешті до відвертої тривоги.

Президент Байден та віцепрезидентка Гарріс зайняли місця у кріслах біля каміну. Держсекретар Ентоні Блінкен, міністр оборони Ллойд Остін та голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі підсіли до директорки національної розвідки Евріл Гейнс та очільника ЦРУ Вільяма Бернса на диванах навколо кавового столика.

Салліван поставив перед гостями офісу президента чітке завдання: якомога повніше описати наміри росії. Вони сказали Байдену: розвіддані про операційні плани рф і розгортання військ вздовж кордону з Україною свідчать, що все готове до потужного удару.

Американські розвідники проникли у низку відгалужень політичного керівництва росії, її шпигунського апарату та війська, від старших чинів до самої “передової”, кажуть посадовці США. Нові військові плани путіна були набагато більш радикальними, ніж анексія Криму у 2014 році та підігрівання рухів сепаратистів у Східній Україні, і передбачали захоплення більшої частини країни.

Використовуючи закріплені на мольбертах перед президентським столом мапи, генерал Марк Міллі показав позиції російських військ і територію України, яку вони планували захопити. Це був план небаченої зухвалості. Він також міг становити пряму загрозу східному флангу НАТО і навіть міг знищити безпекову архітектуру в Європі, сформовану після Другої Світової війни.

Слухаючи доповідь, Байден – який виграв вибори, пообіцявши тримати Америку поза межами нових війн – наповнився впевненості, що путіна треба або зупинити, або, якщо доведеться, то протистояти йому, і що США не мають діяти самостійно. Але НАТО було далеким від єдності у ставленні до путіна, і довіра до самих США була низькою.

“Ми вважаємо, що вони планують здійснити потужну стратегічну атаку на Україну одночасно з кількох напрямків. Їхня версія шоку і трепету”, – сказав генерал Міллі.

Ціль номер один: вбити Зеленського

За даними розвідки, росіяни планували наступати із півночі, охоплюючи Київ з обох сторін. Одна сила мала рухатися до східних околиць столиці з боку Чернігова, у той час як друга обійде Київ на заході, просуваючись на південь з білорусі через природну “діру” між зоною відчуження, ЧАЕС та прилеглими болотами. Атака мала би відбутися взимку, коли тверда земля сприятиме проїзду танків. Війська росії планували взяти Київ за три–чотири дні. Тоді російські спецпризначені мали би знайти й усунути Зеленського, при потребі навіть убити його, і встановити прихильний до росії маріонетковий уряд.

Одночасно інші сили нападуть зі сходу та пройдуть через Центр України до річки Дніпро, тоді як сили з Криму захоплять південносхідне узбережжя. російські плани відводили на це все кілька тижнів. Після паузи для перегрупування та переозброєння, війська росії мали би пробиватися далі на захід по лінії північ–південь, що тягнеться від Молдови до західної Білорусі. Залишився б лише шматок Держави Україна на Заході – де, як вважав путін, мешкають невиправні нацисти–русофоби.

США отримали секретні плани путіна на війну у “екстраординарних деталях”, хоча кремль продовжує їх заперечувати, зазначила директорка національної розвідки Евріл Гейнс. Серед отриманих даних була інформація не лише розташування військ та зброю і операційну стратегію, а й такі тонкощі, як “незвичайне та різке збільшення путіним фінансування військових операцій у непередбачуваних ситуаціях і нарощування резервних сил”, – сказала вона.

Це вже не скидалося на просто спробу залякати, як було раніше, у квітні, коли росія теж збирала сили на кордоні, втім так і не атакувала. Декотрим у Білому Домі було складно уявити масштаб амбіцій російського лідера. “Це не та річ, яку зробила би раціональна країна”, – сказав пізніше один із учасників зустрічі.

Розвідка доповідала, що все більше й більше російських військ прибуває до місць розташування і готується до повноцінної кампанії. У російських військових таборах займалися розподілом зброї, їжі та запасів критичних продуктів.

Байден напосідав на своїх радників. Вони й справді впевнені, що цього разу путін вірогідно вдарить? Так, запевнили вони. Це реально. І хоча публічно адміністрація наступні кілька місяців казатиме, що путін ще не прийняв остаточного рішення, єдина річ, яку команда не могла сказати президенту тієї осені, була точна дата, коли лідер росії таки натисне на гачок.

Директор ЦРУ Вільям Бернс, який служив послом в москві та мав найбільш безпосередні справи з путіним, ніж будь–хто з адміністрації Байдена, описував його як людину, “сфокусовану на Україні”. Контроль над цією країни був синомімом путінській ідеї ідентичності та влади. Прискіпливість планування у поєднанні з упевненістю путіна, що Україну знову має бути поглинути “батьківщина”, не залишили в Бернсі сумнівів – путін готовий до вторгнення.

Путін іде ва–банк на схилку літ

Кілька місяців перед тим, у липні 2021 року, путін опублікував статтю “Про історичну єдність росіянам та українців”, наповнену химерними образами і твердженнями. росіяни та українці, на його думку, були “одним народом” – засадничою ідеєю путінських заяв про “кровні зв’язки” – тоді як Захід через свої інтриги обікрав москву і залишив без “її” земель.

Лише за кілька тижнів до появи статті путін і Байден провели зустріч, яку обидві сторони описали як “конструктивну”. На той момент ситуація в Україні хоч і викликала занепокоєння, але чиновники Білого Дому вважали, що зі всім можна впоратися.

Коли делегація Білого Дому покинула зустріч в Женеві, старший помічник Байдена пізніше згадував: “Це не було так, що ми сіли в літак і повернулися додому з думкою, ніби світ стояв на порозі великої війни в Європі”.

Але публікація путіна “серйозно зачепила нашу увагу”, пізніше сказав Салліван. “Ми почали дивитися: що тут відбувається, яка його кінцева мета? Наскільки жорстко він планує вдарити?”. Як превентивний захід 27 серпня Байден погодив виділення та відправлення Україні $60 млн, переважно на оборонну зброю.

Наприкінці літа, зібравши докупи інформацію з москви та з–під кордону, аналітики, які присвятили свою кар’єру вивченню постаті путіна, щораз більше переконувалися, що російський лідер робив висновок: вікно можливостей зачиняється. Українці вже двічі повставали і виборювали демократичне майбутнє, вільне від корупції та московського втручання, під час Помаранчевої Революції (2004–2005) та Майдану (2013–2014). І хоча Україна не була членом НАТО чи ЄС, вона стрімко рухалася до західної політичної, економічної та культурної орбіти. Цей рух підживлював ширше обурення путіна через втрату росією імперії.

У невеселій доповіді про оцінку ризиків аналітики прийшли висновку, що путін – якому виповнилося 69 років – розумів, що йому залишається дуже мало часу, щоб зцементувати свій спадок як одного з найбільш великих лідерів росії. Того, хто відновив російське панування в Євразії.

Дилема Байдена

Байден мав дві реакції на жовтневу доповідь розвідки, сказав Салліван.

Перше: щоб спробувати стримати путіна, “нам треба буде відправити когось до москви, сісти з росіянами за стіл і сказати їм: “якщо ви зробите отаке, то наслідки будуть отакими”.

Друге: треба сповістити союзників і впевнитись, що вони також поділяють сувору й консолідовану позицію щодо загрозливих санкцій проти росії, зміцнення та розширення НАТО та допомогу Україні. Бернс поїхав до кремля, а Евріл Гейнс – до штаб–квартири НАТО в Брюссель.

Міллі носив у своєму портфелі листівки з записками про інтереси та стратегічні цілі США, які обговорювалися на жовтневому брифінгу. Він міг повторити їх зі своєї голови.

Проблема: “Як ви підкреслите та зміцните світовий порядок, заснований на правилах” проти країни з екстраординарною ядерною спромогою, “не починаючи Третьої Світової війни”?

№1: “Не доводити до безпосереднього конфлікту між армією США, росіянами та НАТО”. №2: “Не допустити виходу війни за географічні кордони України”. №3: “Посилити та зберігати єдність НАТО”. №4: “Посилити Україну та дати їм чим битися”.

Радники Байдена були впевнені – Україна дасть бій. США, Британія та інші члени НАТО роками тренували й оснащували українську армію. Вона була сильніша та краще організована, ніж перед нападом на Крим та Донбас 7 років тому.

Але одночасно США мали величезні сумніви у молодому президенті України – Володимирі Зеленському, колишньому телевізійному коміку, який прийшов до влади на хвилі величезної народної підтримки та бажання фундаментальних змін. 44–річний Зеленський явно не був рівним безжалісному путіну.

Арифметика також була не на стороні України: у росії більше солдатів, танків, артилерії, бойових літаків та керованих ракет. путін вже демонстрував у попередніх конфліктах бажання підкорити менших супротивників і не зважав на втрати серед цивільного населення.

Київ може й не впасти так швидко, як очікували росіяни очікували, дійшли до висновку американці. Але він впаде.

Поїздка за кремлівську стіну

2 листопада Бернса провели до кремлівського офісу юрія ушакова, радника путіна із закордонних справ, колишнього посла в Штатах. Бос ушакова був на іншому кінці дроту і розмовляв з Бернсом з курортного міста сочі.

російський лідер повторив всі знайомі нарікання про розширення НАТО, загрози безпеці росії та нелегітимних лідерів в Україні. “Він дуже зневажливо ставився до президента Зеленського як до політичного лідера”, – згадував Бернс.

За роки, проведені у москві, Бернс звик до вислуховування тирад путіна. Він передав власне вагоме повідомлення: США знають, що ви збираєтеся вторгнутися в Україну. ви заплатите велику ціну. Також Бернс залишив листа від Байдена, підтверджуючи, що за будь–яку російську атаку на Україну буде покарання.

путін навіть не заперечував американську розвідувальну інформацію, яка вказувала на підготовку російського вторгнення в Україну. Бернс також зустрівся з іншим радником путіна, миколою патрушевим, – колишнім офіцером розвідки, також із санкт–петербурга, який очолював радбез росії.

патрушев вважав, що Бернс прилетів до москви, щоб обговорити наступну зустріч путіна та Байдена і був доволі таки здивованим, коли шеф ЦРУ передав попередження щодо України. У своїй розмові він повторив гнівні висловлювання путіна про історію та НАТО.

Здавалося, що місця для значущої взаємодії більше не було.

Путін тоді ще не прийняв незворотного рішення розпочати війну. Але його погляд на Україну ставав важчим, і його апетит зріс до ризикованого рівня. І ще російський лідер вірив, що його можливості скоро минуть.

“Рівень мого занепокоєння зріс, а не знизився”, – доповів Байдену голова розвідки.

Глазго як перше попередження

У той самий час, як Бернс розмовляв з путіним, Блінкен сидів із Зеленським у Глазго на полях Міжнародного форуму кліматичних змін. Він розклав перед собою картину, яку окреслила розвідка, і описав російський шторм, що тиснув на Україну.

“Були лише ми двоє, сиділи за кілька метрів один від одного. Це була складна розмова”, – згадував Блінкен.

Блінкен вже зустрічався раніше з українським президентом і думав, що знає його достатньо добре, щоб говорити відверто. Хоча це здавалося сюрреалістичним – сказати комусь, що ти віриш, що їхня країна зазнає вторгнення.

Зеленський був “серйозним, свідомим, стоїчним”, він був сповнений довіри і недовіри водночас. Він сказав, що поінформує свої старші команди. Але українці “бачили кілька російських фінтів у минулому”, було сказано Блінкену. До того ж, Зеленський явно переживав за економічний колапс у випадку, якщо його країна запанікує.

Презентація Блінкена та скептицизм Зеленського склали той шаблон, який повторюватиметься як приватно, так і публічно протягом наступних кількох місяців. Українці не могли дозволити собі повністю відмовитися від розвідки США. Але, на їхню думку, ця інформація була спекулятивною.

Зеленський вислуховував американські попередження. Втім він пізніше згадував: хоча США і були переконані у вторгненні, вони не надавали зброї, яку Україна потребувала для самозахисту. “Ви можете сказати мільйон разів: “Слухай, може бути вторгнення”. Гаразд, може бути вторгнення – ви дасте нам літаки?” – казав Зеленський.

Американці передали мало конкретизованих даних розвідки, щоб аргументувати свої попередження, і так було “аж до останніх 4–5 днів до початку вторгнення”, сказав Дмитро Кулеба, голова МЗС України.

Менш ніж через два тижні після Глазго Кулеба та Єрмак, керівник Офісу Президента України, побували у Держдепартаменті США.

Посадовець зустрів їх із посмішкою, кавою та фразою: “Хлопці, копайте окопи!”. “Коли ми посміхнулися у відповідь, – згадував Кулеба, – він продовжив: “Я серйозно, копайте окопи… На вас нападуть. Буде велика атака і ви маєте готуватися до неї”. Кулеба додав, що коли їх спитали про деталі – подробиць не було.

Американці були розчаровані скептицизмом України щодо планів росії. Натомість українці були не менше збентежені дедалі більш відвертими публічними попередженнями США про наближення вторгнення.

“Ми маємо знаходити баланс між реалістичною оцінкою ризиків та приготуванням країни до найгіршого та тим, щоб країна продовжувала фінансово та економічно функціонувати, – сказав Кулеба. – “Кожен коментар, що виходив з США про неминучість війни, негайно відображався на українському обмінному курсі”.

Низка американських посадовців заперечили розповіді українців. Вони стверджують, що надавали українському уряду конкретні розвіддані і на початку, і під час підготовки до вторгнення.

Евріл Гейнс проти скептиків з НАТО

У середині листопада Евріл Гейнс скористалася плановою поїздкою до Брюсселя, щоб поінформувати ширше коло союзників: Північноатлантичну раду НАТО, головний керівний орган Альянсу. Вона обмежила свої ремарки міркуваннями про висновки розвідувального співтовариства, але не пропонувала політичних рекомендацій.

“Кілька членів ставили запитання та скептично поставилися до твердження, що президент путін серйозно готувався до можливості широкомасштабного вторгнення”, — згадувала Гейнс.

Французькі та німецькі офіційні особи не могли зрозуміти, чому путін намагався вторгнутися та окупувати велику країну лише з 80–90 тисячами військових, котрі, як тоді вважали, скупчилися на кордоні. Дехто стверджував, що росіяни виконували вправи, як наполягав сам Кремль, або блефували.

Більшість сумнівалися. Вони покликалися на Зеленського, який казав, що росія ніколи не нападе з такими амбіціями та силою. Хіба Україна не найкраще розуміла наміри росії?

Лише Британія та країни Балтії були повністю згодні з американцями. У якийсь момент чиновник із Лондона встав і жестом показав у бік Гейнс. “Вона має рацію”, – сказав посадовець.

“Американська розвідка не вважається надійним джерелом”, — дозволив собі сказати Франсуа Гейсбур, експерт з безпеки та давній радник французьких чиновників.

Для багатьох у Західній Європі те, що робили росіяни, було “дипломатією примусу”, Путін “просто напосідав, щоб побачити, що він може отримати”, “він не збирається вторгатися”, “це божевілля”.

Дехто з Альянсу показав власні розвіддані, сказала Гейнс. США також створили нові механізми для поширення інформації зі своїми закордонними партнерами у Брюсселі. Остін, Блінкен та Міллі постійно розмовляли по телефону з колегами, слухаючи, розповідаючи, вмовляючи.

Через певний час один європейський посадовець в НАТО визнав, що розвіддані надавали неодноразово, послідовно, чітко, достовірно, з великою кількістю деталей з дуже хорошим сценарієм і підтверджуючими доказами.

Ангела Меркель та Еммануель Макрон роками мали справу з путіним. Їм було складно повірити, що він був настільки нераціональним, щоб почати катастрофічну війну. Через кілька місяців, попри нові дані американської розвідки, німці та французи продовжували вірити, що для дипломатії ще є шанс.

7 грудня путін і Байден поспілкувалися по відеозв’язку. путін заявив, що розширення західного альянсу на схід було головним фактором його рішення направити війська до кордону України. росія просто захищала власні інтереси та територіальну цілісність, стверджував він.

Байден відповів, що Україна навряд чи найближчим часом вступить до НАТО і що США та росія можуть дійти згоди щодо інших занепокоєнь росії про розміщення американських систем озброєння в Європі. В теорії, було вікно для компромісу.

Кулеба згадував: аж до дня перед вторгненням “я не міг повірити, що ми зіткнемося з війною такого масштабу”. “Єдина країна в світі, яка наполегливо з такою впевненістю говорила, що нас чекатимуть ракетні удари, були Сполучені Штати Америки… Жодна інша країна не поділяла цього аналізу і [натомість] говорила, що так, війна можлива, але це буде радше локалізований конфлікт на сході України”.

“Спробуйте опинитися на нашому місці, – сказав Кулеба – З одного боку у вас США, які говорять абсолютно неймовірні речі. А всі інші лише кліпають очима та кажуть, що це не те, що має статися”.

“Давайте будемо чесними, – згадував Єрмак. – Уявіть, що вся ця паніка, яку багато людей просувало, таки сталася. Створення паніки – це методи росіян…Уявіть, що паніка сталася за 3–4 місяці до. Що б сталося з економікою? Чи ми могли б протриматися?”.

Допомогти Україні, але не спровокувати росіян

На початку січня заступниця держсекретаря США Венді Шерман прибула до Женеви на зустріч з сєрґєєм рябковим, який був заступником міністра в мзс рф, і якого вона добре знала.

Він повторив позицію, формально оголошену в середині грудня: що НАТО має зупинити свої плани розширення і зупинити будь–яку діяльність в країнах, котрі приєдалися до альянсу після 1997 року, тобто у Польщі, Румунії, Болгарії та Балтиці.

Американці відкинули пропозицію закрити двері НАТО та послабити статус існуючих членів. Натомість запропонували перемовини та заходи про збільшенню довіри у ряді галузей безпеки, включаючи розміщення військ та озброєнь на східному фланзі біля росії. Пропозиція мала умовою припинення військової активності біля України. Але рябков сказав Шерман, що росія розчарована підходом Америки.

“Думаю, всім швидко стало зрозуміло, що росіяни гралися в дипломатію, а не реально її провадили”, – сказала Емілі Хорн, тодішня радниця Ради нацбезпеки.

“Стало кришталево зрозуміло – росія в цьому взагалі не зацікавлена”, – сказав британський посадовець, залучений до перемовин.

У той час як США провадили дипломатичний шлях, вони також вирішили подбати про відправлення військ, щоб захистити НАТО. Байден постійно казав, що військ США в Україні не буде. Зате протягом наступних кількох місяців американська військова присутність в Європі зросла з 74 до 100 тисяч солдатів.

США налагодили прямий контакт між Збройними Силами України та Європейським командуванням армії США. Ця система дозволить американцям тримати прямий контакт з українськими колегами під час розвитку подій. Вашінгтон також надсилав зброю в Україну. В грудні Байден затвердив пакет на $200 млн. У той же час, офіційний Київ, як і дехто в Конгресі чи навіть всередині адміністрації, вважав, що якщо США справді вірять у велику війну, то цього замало.

Кожен крок був прорахованим, щоб не втягнути США у конфлікт. Побоювання російської провокації впливало на кожне рішення про те, скільки і якої зброї отримають українці.

“Я не буду вибачатися за те, що одна з наших цілей – уникнути прямого конфлікту з росією”, – казав Салліван перед війною.

“Завжди існував баланс між тим, що потрібно для ефективного захисту і тим, що буде сприйматися росією як гарантоване вбивство багатьох росіян”, – підкреслив один посадовець.

Українці дякували Америці за поставки зброї перед війною. “Жодна країна не надала стільки зброї після 24 лютого, як США. Але стратегія “не провокувати путіна” була невірною, – сказав Дмитро Кулеба. – Куди це нас привело? Я думаю, що ця війна з тисячами вбитих та поранених, втраченими територіями, частково знищеною економікою – найкраща відповідь для тих, хто просуває непровокування росії”.

США розкривають карти

Щоб ще більше переконати всіх довкола в тому, що насправді відбувається, і щоб віднадити росіян, американці з кінця 2021 року змінили підхід. Чим здивували і власних розвідників. Відтоді здобута інформація про плани росії частково публікувалася відкрито.

Наприклад, США поширювали наратив про операції “під чужим прапором”, нібито заплановані рф для того, щоб звинуватити у початку війни українців. Вважалося, що публічне обговорення планів може завадити путіну створити претекст для вторгнення.

У якості першого кроку США розкрили кількість військ росії на кордоні з Україною. На початку грудня адміністрація Байдена показала супутникові знімки та мапу американських аналітиків, на якій були показані позиції росіян.

Радник з нацбезпеки Салліван встановив такий порядок публікації: чи інформація, яку Білий дім планує розсекретити, зіб’є плани чи пропаганду росії? Якщо так, розвідці давали “зелене світло”, разом із рекомендаціями про те, де і як це краще розмістити. Наприклад, у січні британське посольство в Києві відкрито звинуватило росію у бажанні встановити маріонетковий режим у Києві.

На початку лютого США закинули росії плани “зняти фільм про фейкову українську атаку проти території росії чи росіян”. Там мало бути багато жорстоких сцен із вибухами, трупами та згорьованими людьми, які нібито плакали за померлими.

Американська кампанія по інформуванню населення спрацювала. Увага світу сфокусувалася на збільшенні російських військ на кордоні. Зважаючи на те, наскільки скептичними деякі союзники залишалися до розвідданих, найдієвішим методом було сформувати паттерни поведінки росії та позбавити путіна права використовувати дезінформацію, заявили офіційні особи США.

путін планує бліцкриг

12 січня Бернс приїхав до Києва для розмови з Зеленським. Він привіз чітке повідомлення: росія планує блискавичний удар по Києву, щоб знести легітимний уряд. Також розвідка США здобула інформацію про дуже цінний елемент військового плану росії: вона планує висадити передові частини в аеропорту Гостомеля, біля Києва. Тамтешні злітно–посадкові смуги могли витримати масивні російські транспортні літаки, які б перевозили озброєння та солдатів. Звідти й мав початися напад на Київ.

У якийсь момент розмови Зеленський запитав, чи не загрожує війна особисто йому або його родині. Бернс сказав, що Зеленський повинен серйозно поставитися до своєї особистої безпеки. Розвіддані того часу вказували, що російські ДРГ могли вже перебувати в Києві й чекати на активацію. Але Зеленський відкинув заклики евакуюватися самому чи евакуювати уряд. Якщо йти цим шляхом, вважав він, то вкінці буде лише поразка.

“Ви не можете просто сказати: слухай, треба готувати людей, треба сказати, щоб вони викидали гроші на запаси їжі. Якщо б ми сказали це – а дехто, не буду їх називати, хотіли, щоб ми це сказали – ми б втрачали $7 млрд на місяць з минулого жовтня. І коли росіяни напали б, вони б дійсно проковтнули нас за три дні. Загалом, наш внутрішний розрахунок був вірним: якщо ми посіємо хаос поміж людей перед вторгненням, то росіяни переможуть нас. Тому що під час хаосу люди залишають країну”, – розповів Зеленський.

“Як не цинічно так казати, але люди, що залишилися, вони зупинили все”, – додав він.

Західна розвідка не єдина вважала, що Зеленський повинен готуватися до повномасштабного вторгнення. Деякі співробітники української розвідки, хоч і скептично ставилися до того, що путін завдасть удару, готувалися до погіршення ситуації. Начальник військової розвідки України Кирило Буданов сказав, що він вивіз архіви зі свого штабу за три місяці до початку війни та підготував запаси палива та боєприпасів.

Тертя продовжилися 19 січня, коли Блінкен прибув на коротку зустріч із Зеленським і Кулебою. Зеленський продовжував стверджувати, що будь–який публічний заклик до мобілізації спричинить паніку, а також витік капіталу, що підштовхне українську економіку, котра й так хиталася.

Блінкен запропонував Зеленському три варіанти безпечного продовження функціонування уряду: бункери в Києві, переїзд на Захід України або в Польшу. Зеленський відповів, що він залишається.

Зеленський почав підозрювати, що дехто в західних урядах підштовхує його до втечі, щоб сформувати підконтрольний росії режим. “Дехто реально переживав, що зі мною це станеться. Але інші просто хотіли, щоб це скоріше скінчилося. Майже всі, хто дзвонив мені, не мали віри, що Україна могла б триматися та зберегтися”, – пояснив президент України.

“Ми обговорювали це на РНБО і так далі, що росіяни готують нас до м’якої здачі”, – додав Зеленський.

Маленьке і велике вторгнення

На прес–конференції того ж таки 19 січня, Байден заявив, що путін зайшов занадто далеко і вже не має шляху назад. “Він має щось зробити”, – сказав Байден. Він сказав, що якщо пхутін віддасть наказ про вторгнення, це стане “катастрофою” для росії.

Це було одне з найбільш сильних повідомлень Байдена на цю тему. Втім Байден також зчинив бурю, коли сказав, що “маленьке вторгнення” у порівнянні з “великим” може й не потягнути за собою таку сувору відповідь, яка змальовувалась у погрозах. Так він дав зрозуміти, що НАТО не мало єдності у питанні протистояння росії.

“Якщо російські сили перетинають кордон, починають вбивати українців, це змінює все”, – підкреслив він.

Офіс президента України вправно відреагував на невдалу фразу Байдена про “маленьке вторгнення”: “Хочемо нагадати великим державам, що незначних агресій не буває і маленьких народів не буває. Як не буває й незначних жертв і маленького горя від втрати близьких. Кажу це як президент великої держави”.

Байден виправився наступного дня, сказавши, що “якщо будь–який сформований підрозділ перетне кордон України, це буде вторненням”, за яке заплатить путін.

Але приватно Білий Дім був розчарований поведінкою Зеленського. “Це було розчарування”, – сказав колишній чиновник Білого дому. “Ми робили кроки, спрямовані на те, щоб допомогти йому, і було відчуття, що він захищав свій власний політичний образ, або заперечуючи, або демонструючи впевненість”.

Останні спроби

Вже 21 січня Блінкен з командою сидів навпроти росіян у шикарному готелі в Женеві. Це був сірий, вітряний та холодний день біля зазвичай спокійного озера. Блінкен сказав лаврову, що вони могли б заспокоїти води між двома країнами.

Вони обговорили й інші питання – роботу посольств та угоду з Іраном – перш ніж перейти до України. Держсекретар США повторив ідею: якщо росія має обґрунтовані безпекові питання, то США та союзники готові поговорити про це. Але щойно почнеться вторгнення в Україну, західні санкції будуть безжальними та вразливими для її економіки, і альянс передасть Україні багато зброї. Якщо солдат росії або їхня ракета зачепить дюйм території НАТО, то США будуть захищати своїх союзників.

Відповіді Лаврова були непоступливими та різкими. Після більш ніж години перемовин Блінкен попрохав лаврова про розмову один на один. Вони зайшли у сусідню кімнату та зачинили двері. Блінкен запитав: “сєрґєй, скажи мені, що ти насправді намагаєшся зробити?” Чи справді все це було пов’язано з проблемами безпеки, які росія знову і знову піднімала – про “вторгнення” НАТО та уявну військову загрозу? Або ж ішлося про майже релігійну віру путіна в те, що Україна є і завжди була невід’ємною частиною матінки–росії?

Нічого не відповідаючи, Лавров прочинив двері й пішов геть. То був останній раз, коли високопосадовці національної безпеки росії та США зустрілися особисто перед вторгненням.

Байден знову поговорив з Путіним телефоном. 12 лютого Білий дім заявив, що він сказав російському президенту, що “хоча Сполучені Штати залишаються готовими брати участь у дипломатії”, вони “однаково готові” до інших сценаріїв.

За день до того міністр оборони Британії Бен Воллес злітав до москви, щоб зустрітися з міністром сєрґєєм шойгу, який був довгожителем у кремлі і допоміг створити образ путіна як жорсткого хлопця. Воллес попередив, що українці будуть битися.

“Я знаю їх, я був там п’ять разів. Вони приймуть бій”, – сказав він шойгу. На що міністр оборони рф згадав, що його мати – українка. Але, в той же час, “це все одна країна”. шойгу сказав, що росія не може толерувати “західну траекторію України”.

Коли Воллес вже йшов з кабінету, шойгу подивився йому в очі і сказав, що “ми не плануємо вторгнення в Україну”.

Кілька днів до удару

Через тиждень, 18 лютого, Байден подзвонив лідерам НАТО та поділився найсвіжішими даними розвідки. Він сказав журналістам: “На цей момент, я вважаю, що він прийняв рішення вторгнутися. У нас є причини вірити в це”.

20 лютого Макрон телефонував путіну, як він робив це доволі часто. Президент Франції спробував втретє вмовити росію приїхати на перемовини в Женеву. Він нібито почув у голосі путіна бажання знайти рішення.

путін сказав, що зараз він у тренажерному залі, потім піде грати в хокей. Але перед цим поговорить зі своїми радниками щодо можливої дати перемовин. Коли Макрон клав слухавку, він задоволено сміявся. А дипломатичний радник Макрона, Еммануель Бонн, навіть пританцьовував.

Але наступного дня путін визнав два сепаратистські утворення на сході України як незалежні країни, включно з контрольованими Україною районами. Це був яскравий знак того, що Путін – попри франкомовні люб’язності – має намір розчленувати Україну.

У той час, як британці та французи робили свої останні спроби дипломатично зупинити війну, Зеленський виступив на Мюнхенській конференції з безпеки. Президент України нагадав у виступі, що його країна воює з росією насправді з 2014 року. Він наголосив, що реальною допомогою стане прийняття України до лав ЄС та НАТО. Зеленський сказав, що не маємо чітких доказів, ніби путін вирішив здійснити вторгнення.

Британці та американці були шоковані – єдині у залі, хто був упевнений у неминучості атаки. “Ми були впевнені. Але настрій в залі був інакшим”, – сказав британський посадовець.

“Європейці, – сказав французський аналітик Франсуа Гейсбур, – переоцінили своє розуміння путіна”.

Повна готовність до нападу

Дані свідчили, що накази командування росії поки що не “спускають вниз” до польових командирів, які мали би їх виконувати. Офіцери теж не знали своїх наказів. Війська підходили до кордонів, не розуміючи, що їдуть на війну.

Деякі урядові аналітики США були здивовані відсутністю комунікації в російській армії. Вони вважали, що все було настільки погано, що плани росії могли зазнати краху.

Офіцери західної розвідки, оцінюючи хаотичну та провальну російську атаку на Київ, визнають, що вони переоцінили ефективність російської армії.

“Ми припускали, що вони вторгнуться в країну так само, як ми б вторглися в країну”, — сказав один британський посадовець.

…Ввечері 23 лютого Білий дім отримав термінове розвідувальне повідомлення. Є висока ймовірність, що вторгнення “почалось”. Війська рухалися, росіяни запустили ракети по цілях в Україні.

Головні радники президента зібралися. Дехто спустився у ситуативну кімнату, тоді як інші приєдналися по безпечній лінії.

Салліван поговорив з Єрмаком. Розмова була дуже емоційною, у Києві відчувався “надзвичайно високий рівень пожвавлення”. Єрмак попрохав залишатися на лінії, поки він доєднає до прямої розмови Зеленського. Салліван зробив те саме із Байденом, який перебував у особистому кабінеті на другому поверсі Білого дому.

Зеленський відразу закликав сповістити якомога більше світових лідерів та дипломатів. Щоб вони напряму говорили з путіним та закликали його “зупинити це”.

“Зеленський був стривожений”, – згадує співрозмовник. Він попросив Байдена “надати всю розвіддану інформацію, яку тільки можете”. “Ми будемо боротися, ми будемо захищатися, ми можемо втриматися, але нам потрібна ваша допомога”.

Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!