У бармени я піду, хай мене научать

У бармени я піду, хай мене научать

Усе частіше на дверях магазинів, кафе, ресторанів можна прочитати оголошення: "Запрошуються на роботу продавці, офіціанти, посудомийки, бармени". Аби вивчити проблему нестачі робочих рук і позицію роботодавців, я вирішив поспілкуватися як із власниками торгових закладів, так і з їхніми працівниками. Вийшло таке собі журналістське розслідування на тему, чому люди вищезгаданих професій не тримаються довго на одному місці.

Усе частіше на дверях магазинів, кафе, ресторанів можна прочитати оголошення: "Запрошуються на роботу продавці, офіціанти, посудомийки, бармени". Аби вивчити проблему нестачі робочих рук і позицію роботодавців, я вирішив поспілкуватися як із власниками торгових закладів, так і з їхніми працівниками. Вийшло таке собі журналістське розслідування на тему, чому люди вищезгаданих професій не тримаються довго на одному місці. У БАРИ БЕРУТЬ УСІХ... Власники торговельних закладів кажуть, що тепер беруть на роботу хлопців та дівчат навіть без освіти. Донедавна перевагу надавали родичам, друзям, мовляв, людина своя, їй можна довіряти. Бажаної віддачі така практика не приносила. Нині готові оформити у бари та кав`ярні будь-кого, аби лишень не був сліпим чи глухим. Як не прикро про це писати, але на офіціантів чи барменів у нас майже не навчають, а курси якщо й існують, то платні. Молоді люди, які працюють у закладах громадського харчування, не тільки не володіють елементарним етикетом під час спілкування з клієнтами, вони навіть не знають, з якого боку до відвідувача підійти та як сформувати замовлення. Хоча під час співбесіди обіцяють, що будуть привітними до людей, вчасно приходитимуть на роботу, жодної копійки не вкрадуть і не покладуть до власної кишені. Однак минає трохи часу, і бармени та офіціанти кардинально змінюються: замість милої усмішки з`являється злоба, люб`язність перетворюється на нещирість, грубість. Усе це дратує нетерплячого клієнта, який нерідко починає "качати" свої законні права. Нині в Берегові кілька сотень торгових закладів: кав`ярень, крамничок, ресторанів, магазинів, готелів, бутиків і просто торгових точок, у яких працюють тисячі молодих берегівців. Якщо, приміром, продавці мають сякий-такий досвід роботи, навіть дипломи про закінчення профільних навчальних закладів, то бармени і офіціанти приходять у сферу обслуговування просто "з вулиці". Відомий берегівський підприємець Іван Чегіль каже з цього приводу, що у торгівлі найбільша плинність кадрів через те, що роботодавець інколи аж занадто довіряє найманому працівникові. За словами бізнесмена Валерія Повода, у найманих працівників, через яких проходить "каса", виникає бажання і собі жити не гірше за шефа. Тож і починається конфлікт інтересів, коли власник торгового закладу змушений розпрощатися з працівником. ЧЕСНІ БАРМЕНИ — ЗНАХІДКА На що найбільше нарікають роботодавці? На недобросовісних офіціантів чи барменів, які ведуть "подвійну" касу, дурять клієнтів і крадуть гроші у прямому розумінні цього слова. В одному кафе-барі у центрі міста моторна офіціантка, не пропрацювавши й двох тижнів, зуміла образити високочестовану публіку, обрахувати приїжджих клієнтів й нахамити колегам. За таку поведінку її було відраховано з колективу. Не врятувала навіть врода, завдяки якій вона справляла на відвідувачів дуже гарне враження. Якось зізналася, що за день їй робили сто й більше компліментів. В іншій історії власник знайшов невеличкий блокнот, у який 28-річний офіціант записував свій навар — 30, 40, 50 копійок, 1, 2, З гривні... Протягом зміни набігало 30-40 грн. Ці гроші він вважав заробленими, хоча насправді обманював клієнтів. Совісний бармен або офіціант — на сьогодні рідкість, тому в колективі він тримається роками. Ірина Якимець, яка разом із сім`єю опікується кав`ярнею "Орхідея" та рестораном "Золота пава", наголосила у нашій розмові, що відповідальні та чесні працівники сфери торгівлі - явище непоширене. Коли бракує цих рис, спостерігається плинність кадрів, і це при тому, що як офіціантів, так і барменів оформляють на роботу офіційно, тобто із відповідним записом у трудовій книжці. А власниця кафе Ірина Горянська зізналася, що їй буває дуже гірко на душі, коли навчений бармен або офіціант переходить у інший торговий заклад, де більше платять й менше контролю. Що найчастіше цікавить працедавця, коли він приймає на роботу продавця чи бармена? - цікавлюся думкою власника ряду торгових закладів Олександра Цань-ка. Він каже, що зазвичай допитується, де новоприбулець працював раніше, яку має освіту, чи вживає алкоголь та чи любить довго спати, який його сімейний стан. А перевірити працівника на чесність і порядність - не така вже й велика проблема. У сферу обслуговування юнаки й дівчата нині нерідко йдуть прямо зі шкільної лави. Гадають, що їх чекають чималі прибутки. Але молодь доводиться навчати елементарному: коректності, ввічливості, привітності. Добрий той офіціант, що завжди веселий, красномовний, який літає по залу, як отой метелик. Всякий труд є почесним і має належним чином оплачуватися. Висновок робіть самі... А тепер послухаймо аргументи на користь найманих працівників. Насамперед бармен повинен мати залізне здоров`я, бо доводиться цілу зміну вистояти на ногах, вже не кажучи про роботу офіціанта, від якого вимагаються акуратність, привітність, оперативність і тверезий спосіб життя. За словами одного досвідченого офіціанта, у нашому суспільстві представників цієї професії чомусь недолюблюють, кепкують з них та іронізують. Мало хто стає офіціантом чи барменом через любов до цієї професії. Одні, не маючи вищої освіти, працюють у сфері обслуговування через грошову скруту, другі сподіваються не тільки на заробок, а й на постійний "навар", і лишень треті плекають у душі любов до спілкування з народом за столиками. Найчастіше конфліктують офіціанти і бармени тоді, коли клієнти оминають ресторан чи бар, і власник, усвідомлюючи це, зганяє свою злість на них. Буває, що хтось із відвідувачів поскаржиться на нездалу роботу персоналу, що також тягне за собою розборки. Але найсуворіше карається, звичайно, обман відвідувачів. ПОДАЙТЕ ЧАЙОВІ Чи всі залишають чайові? І чи треба ними ділитися з іншими? - цікавлюся у співрозмовника. Офіціант чи бармен не повинні натякати на чайові або вимагати їх. Але ніколи від них не відмовляться. Грошовиті клієнти залишають на столі від 5 до 10 відсотків суми, інші - менше. Якщо клієнтів у кафе, ресторані багато, то можна "зірвати" гарний куш. А щодо таблиці ділення, то її має знати і бармен, І офіціант. Є власники, які вимагають віддавати чайові в кінці зміни, а коли немає додаткового навару, то починаються тертя й непорозуміння. Якщо бармен побачить, що офіціант отримав чайові, а з ним не поділився - конфлікт неминучий! Найкраще працюється там, де не вимагають ділитися наваром. Якщо точки розташовані в людних місцях, у них постійно багато відвідувачів і гарний оборот, то за зміну, яка зазвичай триває два тижні, можна заробити від 450 до 650 гривень, Але є роботодавці, які можуть "доплюсува-ти" сотню, а є й такі, що таку ж суму можуть недоплатити. Стандартна платня офіціанта чи бармена - 400 грн. Власники-скнари нерідко вимагають компенсаційні за пропалену скатертину на столі, розбиті ненароком кухоль або попільничку, вкрадені виделки, туалетний папір тощо. Тож яка формула повинна об`єднувати роботодавців і персонал? На це запитання усі без винятку відповіли, що обидві сторони має єднати формула ввічливості. Неприйнятною є ситуація, коли офіціант підходить до столика непричесаний або неголений, а барменка наливає напої брудними руками. Я мимоволі був свідком, коли офіціант із досвідом прийшов оформляти замовлення і поставив перед нами на столі піднос із брудним посудом. Було й таке, коли нам принесли каву в обгризеній чашці, а іншим разом на ній були сліди губної помади... З приводу цієї теми можна писати багато. Ми наразі намагались осягнути лише проблему непростих взаємин роботодавця, найманого працівника та клієнта. Михайло СИНЬООКИЙ, "Фест"
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...