Економіка врятує наші зуби

Насамперед треба економічними механізмами зацікавити людину дотримуватись профілактики, бо лікування вимагає не лише грошей, воно є і перешкодою успіхам у кар’єрі, високим заробіткам. Для цього, вважає доктор медичних наук, професор, директор Інституту стоматології Національної Медичної Академії післядипломної освіти ім. П. Шупика Олексій Павленко, «15 років ми вже пройшли, залишилось 25 і все буде, як у Великій Книзі». Минулого тижня його з колегами запросили відвідати стоматологічний факультет, створений цього року в УжНУ, і присвоїли Олексію Володимировичу звання почесного професора нашого університету. -- Як, на ваш погляд, працює стоматологічний факультет УжНУ? -- Поки що говорити про це зарано, бо діє він лише два місяці. За завданням Міністерства освіти я брав участь у ліцензуванні та акредитації УжНУ на предмет відкриття стоматологічного факультету. Нині в Україні близько 20 тисяч посад лікарів-стоматологів, ще 10-15 тисяч допоміжного персоналу -- зубних техніків та медсестер. Але в медицині нині не вистачає близько 16 тисяч спеціалістів, з них 5-6 тисяч стоматологів, тому їх треба готувати, запитання тільки де, в яких вузах, на якій базі. Ужгородський університет – навчальна установа класичного європейського світового рівня. На Закарпатті у стоматології накопичено великий досвід, тут дуже довго працював доктор наук Іван Горзов, нині покійний, який був дуже авторитетною людино ще у Радянському Союзі. -- Охарактеризуйте, коротко, стан стоматології в Україні? -- Нещодавно відбулася нарада по виконанню президентської програми профілактики та лікування стоматологічних захворювань, дія якої яка закінчується у 2007 році. На превеликий жаль, у нашій державі немає позитивної динаміки зменшення стоматологічних захворювань. На реалізацію президентської програми запланували 150 млн. грн. на п’ять років, але реально було виділено близько 10%. В Україні близько 30% стоматології -- приватний бізнес, а 70% -- державні установи. При цьому приватний сектор дуже активно розвивається. Певною мірою ми стали заручниками, бо держава не виділяє коштів, а матеріали мають свою вартість. Зрештою, хворий від, наприклад, терапевта, йде в аптеку і купує виписані ліки. На мій погляд, страхова медицина не вирішить ці питання, адже страхова компанія -- посередник, вона візьме свої відсотки, що тільки збільшить вартість лікування. Треба визначитися: скільки держава виділяє грошей на соціальне лікування, решта повинно забезпечуватися з інших джерел. Тоді буде і профілактика -- не просто на словах, її буде стимулювати економіка. Ці питання розглядаються в Мінздоров’я, сподіваюсь, ближчим часом ми створимо відповідні механізми. -- Наскільки стоматологічна допомога присутня в українському селі? -- Відповідь однозначно негативна, бо поки нема мотивації для роботи лікаря у сільських умовах. Для виправлення ситуації можна застосовувати цільові набори студентів, форми матеріального заохочення. Поки що повністю профінансовано один пункт президентської програми — закуплено для всієї України 28 пересувних установок зі стоматкабінетом та рентгенкабінетом. Але це не вирішення питання. — Як забезпечити якість послуг стоматологів? — Скарг багато, я один не можу перелікувати все, що зробили мої колеги. Майже 90% цих скарг є непорозуміння між пацієнтом і лікарем, а 10% — справді лікарські помилки. Треба звертатися до лікаря -- більшість проблем можна вирішити у процесі спілкування. Хоча, звертаються, і не так мало, до суду. У Києво-Могилянській Академії, деяких інших вузах вже викладається правознавство у медицині. Вважаю, напрямок повинен бути єдиний — затвердити стандарти лікування. Не має права лікар на Закарпатті лікувати інакше, ніж у Києві. Закордоном є відповідні фірми, страхові агенти, які дивляться, наскільки правильно і в якому об`ємі виконано лікування. — Закордоном видалення зуба є рідкісним явищем? — Видаляють більше, ніж ми, потім ставлять імплантат. Якщо є ризик, вони на нього не йдуть, бо це гроші. — Чому приватні стоматологи не хочуть лікувати дітей? — Очевидно, шукають, як можна більше заробити. Хоча у Києві є приватні великі компанії, які займаються дітьми. Бізнес не любить неефективності, ця ніша й у вас буде заповнюватися. Ми, у тому числі в стоматології, біжимо дуже швидко, часом, може не туди забігаємо. — Чому не ведуться картки, в яких би стоматолог фіксував яке лікування на який зуб зроблено? Адже у загальних поліклініках вони обов’язково ведуться? — Такого не може бути. — Очевидно, у жодного з присутніх тут журналістів такої картки немає. — Не знаю, де ви обслуговуєтесь -- правила однакові по всій Україні. Якщо карток немає— це предмет для серйозної розмови. Вони повинні бути, термін їх зберігання не обмежений. Приватні поліклініки теж повинні мати картки, форма при цьому одна, затверджена міністерством. Юрій Переста, декан стоматологічного факультету УжНУ: — Скільки стоматологів потребує нині Закарпаття і скільки студентів навчається на новоствореному факультеті? — Перед створенням факультету ми уважно вивчили потребу у фахівцях не тільки для Закарпаття, а й для всього західного регіону України. У гірських районах нашої області, та й, як не дивно, навіть у Мукачівському районі, нині не вистачає спеціалістів. А відповідно до недавньої постанови Кабміну, у кожній сімейній амбулаторії має бути хоча б на чверть ставки лікар-стоматолог. Наприклад, у Японії, окрім того, що всі регулярно проходять диспансеризацію, профілактику ротової порожнини, там навіть двічі на рік кожному громадянину роблять ендоскопічні обстеження, щоб попередити ранні форми раку шлунку, стравоходу. У нас теж потрібно так виховувати молодь, ще з дитячих садків, щоб привити їм культуру догляду за своїм здоров`ям. Це ми акцентуватимемо нашим студентам. На першому курсі факультету 75 студентів, з них 25 за держзамовленням, а 50 вчаться на платній основі. — Якою є база стоматфакультету? — Це, насамперед, 85 кафедр УжНУ, вони повністю забезпечать усі загальні предмети, які вивчають наші студенти. Зі спеціалізованих кафедр нещодавно створені кафедра хірургічної стоматології та кафедра терапевтичної стоматології. Маємо і наукові кадри, які забезпечать навчальний процес -- кандидати наук-стоматологи, доктор медичних наук. Для практичного навчання співпрацюватимемо з обласною стоматполіклінікою і з приватними структурами, серед них, насамперед, "Жива вода" і "Дентс", які володіють нині найсучаснішою стоматологічною базою у західному регіоні. Олександр Штемберг, почесний співголова Європейського товариства імплантологів: -- До 1986 року в СРС� імплантація взагалі була заборонена. В Україні перша лабораторія закритого циклу з металокераміки була в Івано-Франківському медінституті, потім у Донецькому, в Києві, у військово-медичному управлінні СБУ. Я імплантацією почав займатися у 1984 році, брав участь у багатьох міжнародних конференціях, стажувався в Австрії, а в 1989 році виїхав на постійне проживання у Канаду. Маю там приватну практику, став професором стоматології, їжджу по всьому світу, читаю лекції, проводжу майстер-класи з сучасних технологій імплантації та кісткової інтеграції, з 1993 року практично двічі на рік приїжджаю в Україну. На Закарпатті був давно, але зараз, з відкриттям факультету, з`являються цікаві можливості, не виключено, що буду приїздити читати який курс лекцій. Тим більше, що у вас є унікальна можливість не проходити уже пройдений шлях, а студентів одразу привчати до сучасної світової термінології. І завтра, вивчивши всі ці методики в Ужгороді, вони спокійно можуть їхати працювати у будь-яку країну світу. Хоча, наприклад, у Канаді з цим дуже серйозно — Асоціація стоматологів дуже суворо тримає рівень кількості стоматологів, не дивлячись на те, що загалом є дуже велика нестача медичних працівників, особливо на Півночі Канади. Імплантація має сьогодні бум в усьому світі. Якщо раніше можна було вмовити пацієнта обпиляти йому два здорові зуби, щоб замістити один втрачений, тобто зробити мостовидний протез, то нині, особливо на континенті, де я живу, на це вже не погоджуються. Краще зробити один імплантат. Я не кажу про беззубі щелепи, особливо проблему нижньої, де є язик, і протез, зазвичай, не тримається. На нижню щелепу я ставлю 8-12 імплантатів і роблю людині незйомну конструкцію, до неї повертається жувальна ефективність, усмішка, нормальне життя. Також важливі питання естетики. Сьогодні на перший план виходять вініри -- керамічні накладки на фронтальну групу зубів. Це пов`язано зі зміною кольору зубів, а через це люди припиняють усміхатися, комплексують. -- Наскільки українська стоматологія відстала від американської чи канадської? — Я не можу сказати, що Україна відстала, бо руки у наших лікарів і голови у наших вчителів зовсім не гірші, відстає лише технічний рівень і прорив у цьому плані піде через приватні фірми. У Канаді вся стоматологія приватна і лікар зацікавлений, щоб у його кабінеті можна було зробити усе найпередовіше. Треба підтягувати українських лікарів у технічному плані, щоб на них був попит. Лариса ПОДОЛЯК «Старий Замок «Паланок»