Олексій КІНДРАТ: "Державний бюджет треба повернути обличчям до місцевого саморядування"

У вівторок, 31 жовтня, Верховна Рада України затвердила у першому читанні державний бюджет на 2007 рік. Це означає схвалення його у найзагальніших рисах. З 3600 поданих депутатами зауважень було враховано 1900, проте яких саме і в якій мірі, депутати так і не встигли розібратися, оскільки порівняльну таблицю їм було роздано тільки увечері в понеділок. Бюджет і далі викликає великі нарікання, остаточне його коригування відкладається на друге читання, якому, схоже, передуватиме ще більш запекла дискусія. Тому ми звернулися за коментарями до Олексія КІНДРАТА, який очолював комісію з питань бюджету в Ужгородській міськраді минулого скликання, а нині є відомим підприємцем і лідером міської організації Народно-Демократичної партії України. — Всупереч тому, що зазвичай ви досить стримана людина, зараз ви явно збурені. Чим? — Мене вражає ота зневіра органів місцевого самоврядування щодо можливостей впливати на формування бюджету-2007. Особливо у його інноваційно-інвестиційній частині, хоча на подібні проекти в регіонах і містах виділяється 26 млрд. грн. Невже і зараз усе піде „в пісок" і не буде розумно використано? Адже уперше проект бюджету подали до парламенту одночаснр з державною програмою економічного і соціального розвитку на наступний рік. Тому було б доречним проведення „круглих столів", дискусій у пресі, на телебаченні, в Інтернеті про перспективи регіонального економічного розвитку і ролі в цьому органів місцевого самоврядування. — Але ж сьогодні місцеве самоврядування є великою мірою п`ятим колесом до державного воза. Щоб воно запрацювало, потрібні зміни у Законі про місцеве самоврядування, прийняття Податкового кодексу, багато інших правових новацій - наприклад, на зразок запроваджених у наших сусідів-словаків. — Це все так, але ж двері відчиняться якраз тим, хто стукає. Слід відмовитися від радянської приказки "инициатива наказуема". У нас зараз брак прагматичних ініціатив та ініціативних менеджерів. На сьогодні для інвесторів (як внутрішніх, так і зовнішніх) не є стимулом пропоновані їм податкові преференції, їх у першу чергу цікавить місткість ринку, наявність кваліфікованої робо-чрїсили, інженерно-технічного персоналу, але найголовніше - чітке функціонування ринку збуту із єдиними правилами гри. — Що вас найбільше не влаштовує у самій концепції цьогорічного держбюджету? — Головна складова внутрішнього валового продукту - це інтелектуальний продукт. На нього мають витрачатися значні кошти, в тому числі бюджетні. На технічні ліцеї, профтехрсвіту, на підвищення кваліфікації робітників, вищу школу. Хтось мудро сказав, що бідна та інтелектуально відстала держава не може бути соціальне успішною. Наприклад, зараз величезні кошти перераховуються на утримання безробітних. Ці гроші вилучаються у вигляді податків з підприємств виробничої сфери. Кваліфікованих же робітників днем з вогнем не знайти. Не кажу вже про компетентного менеджера чи інженерно-технічного працівника. Тобто гроші вкладають у плекання безробіття, а не в удосконалення кадрів. Тепер ситуація ще більше погіршується. Неадекватно виросли енергетичні і транспортні тарифи, зросли вимоги до якості товарного продукту, все важливішою стає екологічна складова в організації виробництва. Проте всі уряди завжди стримували зростання заробітної плати. Наші експерти з року в рік доповідають, що Україна лишається конкурентоспроможною лише за рахунок дешевої робочоїсили. — Невже заморожування зарплати у майбутньому бюджеті є його найбільшою проблемою? — Я стовідсоткове впевнений, як би це не звучало, на перший погляд, банально, що кадри вирішують все. Це аксіома. Я б обов`язково передбачив нарахування у фонд заробітної плати єдиним прогресивним податком. Це дало б змогу підприємцям вийти із тіні, де зараз перебуває значна частина бізнесу. Та й взагалі, владні інституції мають вести постійний діалог з бізнесом, чітко розмежувати сфери відповідальності держави, бізнесу і місцевого самоврядування перед суспільством. — Тобто ви про систему оподаткування і численні податкові новації, котрі пропонує бюджетний законопроект, хоч це нібито не його функція? — Так. Податкове законодавство має орієнтуватися на зростання виробничої сфери, тому в бюджеті мають закладатися рівні можливості для збільшення внутрішніх інвестицій по всіх суб`єктах господарювання, а відповідно і зниження податкових ставок. Зниження ПДВ до 10%, податок на прибуток - не більше 20 %. Але це за умови, що з цих двох податків буде залишено органам місцевого самоврядування на внутрішні інвестиції половину сум. Інакше місцевому самоврядуванню не вижити. Більшість наших міст нині потребують оновлення всієї інфраструктури - з огляду на Алчевськ та аналогічнітехногенні катастрофи. — Але ж бюджет формується не як соціальний, а як інноваційно-інвестиційний... — Навіть для залучення внутрішніх інвестицій у виробничу сферу необхідно прийняти законодавчі зміни щодо нарахування амортизації і передбачити це вже у бюджеті-2007. Тоді дану величину ми зможемо віднести на валові витрати, що дасть змогу звільнити в цій частині підприємства від податку на прибуток. А вивільнені таким чином кошти дозволять оновлювати основні засоби виробництва. Зниження податкового тиску на капітал дасть особливий поштовх до економічного розвитку територій. — В принципі, проти цього ніби ніхто не заперечує. — А механізми? Необхідно розробити саме механізми реалізації пріоритетних напрямків розвитку регіонів і закласти ці механізми до державної програми соціально-економічного розвитку. Без механізмів все лишається у столиці. Та як не крути, яким би розумним не був "дядько" у Києві, все ж таки на місцях краще знають, які інноваційні проекти їм потрібні і як їх втілювати в життя. — Вважаєте, що держбюджет має розвернутися, як казкова хатинка на курячих ніжках, обличчям до регіонів і міст? — Принаймні у державному бюджеті має бути передбачено фінансування місцевих бюджетів на рівні ста відсотків (з врахуванням інфляційних процесів) по видатках на виконання делегованих державою повноважень, а також фінансування програм соціально-економічного розвитку. По-друге, слід змінити законодавство щодо місцевих бюджетів, особливо щодо формування фонду заробітної плати. По-третє, слід нарешті вирішити на законодавчому рівні принципи взаємин між центральною і місцевою владою. Поки ж рдна іншу пер-манентно звинувачує у всіх негараздах. Прості ж громадяни полишені сам на сам з неломірною платою за комунальні послуги, транспорт і не тільки за це... Олександр ЛЕВИЦЬКИЙ "Фест"