Сьогодні у Закарпатті СБУ найчастіше має справу з розкраданням бюджету

Сьогодні у Закарпатті СБУ найчастіше має справу з розкраданням бюджету

- каже начальник управління СБУ України в Закарпатській області генерал-майор Василь Сітар

Минулого тижня в очільника «таємної» служби нашого краю було подвійне свято — професійне і рік перебування на посаді. Напередодні 25 березня ми зустрілися з Василем Дмитровичем, аби бодай трохи привідкрити для читачів «Новин» завісу таємничості над роботою працівників Служби безпеки.

«НЗ»-довідка. Василь Сітар народився 1953 року в Мукачеві, закінчив місцеву ЗОШ №5. Працював робітником на заводі «Мукачівприлад», служив у Збройних силах, потім знову повернувся на завод. 1977 року вступив до Харківського юридичного інституту ім. Дзержинського (нині — Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого). Після закінчення його скерували на роботу в управління КДБ Рівненської області. Чотири роки працював у Словаччині, потім — у центральному апараті КДБ у Києві, був керівником служби прем’єр-міністра (1994—1996 рр.), заступником керівника апарату РНБОУ. 2003 року призначений заступником керівника департаменту контррозвідки СБУ. З 2006 року очолював управління СБУ в Житомирській області. Відтак знову робота у столиці. 23 березня 2010 року указом Президента України призначений начальником управління СБУ в Закарпатській області. Одружений. Має 3 дітей.

Василю Дмитровичу, тривалий час ви працювали поза межами Закарпаття. Як сприйняли призначення в Ужгород?

— Дійсно, так сталося, що більшість часу я жив поза межами Закарпаття. З рідного краю поїхав у 24 роки, відтоді вчився і працював у різних місцях, а сюди приїжджав навідати родичів, батьків. Ніколи також не поривав зв’язків з друзями та однокласниками. Спілкувалися, однак на теми, не пов’язані з моєю роботою, нормальні, житейські (сміється). Тому призначення на Закарпатті сприйняв нормально. Ось уже рік з дружиною живу і працюю в Ужгороді. До речі, вона у мене як жінка декабриста — усюди їздить за мною (сміється).

Спершу ви працювали у КДБ, з проголошенням незалежності присягли на вірність Україні. Чим відрізняється робота в СБУ від КДБ?

— І за часів СРСР, і нині перед співробітниками служби стояло єдине завдання —безпеки держави. Робота в СБУ більш упорядкована і врегульована законодавчо. 25 березня 1992 року вперше був ухвалений закон про СБУ. КДБ ж керувалося закритою постановою ЦК КПРС. Нині наші функції, права й обов’язки чітко зафіксовані у законі. Тож є можливість нормально працювати у правовому полі. Це — головне, чим відрізняється робота в КДБ і СБУ.  

Щороку служба оновлюється, хтось звільняється, хтось приходить… Як потрапити на службу в СБУ?

— На роботу до нас потрапити непросто. Бо дуже високі вимоги до кандидатів. Ми військовослужбовці, тому в нас немає фіксованого робочого дня: ми завжди на службі і постійно маємо бути готові до виконання службових обов’язків. Заборонено займатися будь-якими іншими видами діяльності, зокрема підприємництвом, політикою. Також без дозволу не можна виїжджати за межі гарнізону (міста). Постійно слід бути у зоні досяжності, готовим до виконання завдання. Тож є певні обмеження з точки зору особистої свободи. Не всі можуть витримати такий режим роботи.

А потрапити на роботу в СБУ можна, написавши заяву, пройшовши тести і медичний огляд. Якщо все відповідає вимогам, слід закінчити один з відомчих навчальних закладів — Національну академію СБУ чи Харківський інститут підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки. Або ж треба мати диплом будь-якого «цивільного» вузу, бо ми відкриті для будь-яких спеціалістів. Нам потрібні комп’ютерники, мовознавці, інженери, юристи, фінансисти, спеціалісти інших галузей, адже проблема захисту державної безпеки комплексна і поширюється на весь спектр життя суспільства.

Які завдання, покладені на СБУ загалом, доводиться найчастіше вирішувати працівникам служби на Закарпатті?

— Найбільше нині доводиться займатися проблемами, які пов’язані з правильним використанням бюджетних коштів, недопущенням їх розкрадання. Наступне — контрабанда, хоча нас вона цікавить не з огляду незаконного переміщення товарів (цим займаються митні органи). Нам цікаві люди, які організовують контрабандні канали, і ті, як нині модно казати, що «кришують» їх, проводять цю роботу в організованих формах, налагоджують канали переміщення через державний кордон цінностей чи товарів.

А нелегальна міграція?

— Це питання належить до захисту кордонів, чим безпосередньо займається прикордонна служба. Але, на жаль, так склалося, що у деяких злочинах беруть участь і самі прикордонники. Тому важливим є виявлення саме організаторів нелегального переправлення людей в країни Євросоюзу. Це один бік проблеми. Інший — самі канали нелегальної міграції. Самостійно людина незаконно не може потрапити з однієї країни до іншої. Вона повинна мати спільників, товаришів, виходити на людей, які таємно переправляють до кордону і за його межі тощо. За все це нелегальні мігранти платять гроші, тож окремі ділки мають можливість незаконно збагатитися і провадити свою злочинну діяльність.

Що ще для СБУ є сьогодні актуальним?

— Важливим завданням, поставленим перед службою Президентом, є боротьба з корупцією. Торік ми виявили, задокументували і склали 42 протоколи про корупцію, а під час отримання хабарів, як то кажуть, «на гарячому» було затримано 11 посадовців. Серед резонансних злочинів — затримання керівників Головного управління земельних ресурсів Закарпатської ОДА, державного земельного кадастру, представників правоохоронних і контролюючих  органів, в тому числі співробітників міліції, податкової адміністрації, які, використовуючи своє службове становище, «вирішували» певні питання.

А в рядах СБУ корупціонерів знаходите?

— Корупцією уражена вся система державної служби. Деякі наші співробітники, які мають справу з багатомільйонними «баришами», можуть не встояти перед спокусою отримання додаткових коштів. На щастя, в управлінні Закарпатської області таких фактів не виявлено, але в інших регіонах, знаю, були такі випадки. До прикладу, торік слідчий управління СБУ в Одеській області був затриманий при отриманні хабара від підприємця.

Ви згадали, що в багатьох питаннях ваша робота перетинається з роботою інших державних установ. Наскільки успішним є співробітництво очолюваної вами служби з правоохоронними органами та контролюючими структурами і чи завжди вам допомагають?

— Безперечно, що без взаємодії з іншими правоохоронними органами ми не змогли б повною мірою виконувати свої функції. Зрештою, і вони також. Нормальні, тісні робочі стосунки маємо з обласним управлінням МВС, прокуратурою, державною податковою адміністрацією, КРУ, прикордонниками і митниками. Як приклад — з прокуратурою попередньо погоджуємо кожен протокол про корупцію і кожне порушення кримінальної справи. Особливо ті, що стосуються бюджетних коштів, контрабанди. Ці погодження не обов’язкові у законодавчому плані, але таким чином ми акумулюємо досвід прокуратури, яка займається зловживаннями посадових осіб, і власний. Інша ситуація: кожна кримінальна справа потребує оперативного супроводу. Це може робити СБУ. Тому разом з прокуратурою створюємо спільні оперативно-слідчі групи, які доводять до завершення кожну кримінальну справу.

Останнім часом чуємо невтішну статистику про стрімке зростання злочинності в Україні. Чи спостерігається подібне на тих напрямках, якими займається Служба безпеки?

— Не вважаю, що злочинність в Україні зростає якимись шаленими темпами. Аналізуючи цифри, треба зважати на те, що покарання (адміністративне чи кримінальне) за будь-яку протиправну дію визначає законодавець. Поріг відповідальності нині понижено до приблизно 60 грн. Тобто якщо людина вкрала курку, то вже несе кримінальну відповідальність. Однак це більше стосується роботи органів внутрішніх справ. Ми ж фіксуємо зростання виявлення злочинів, порушення кримінальних справ і передачі їх до суду. Та це не свідчить про зростання злочинності. Ми просто активно почали наводити порядок з бюджетними коштами, протидіяти проявам корупції, контрабанді, нелегальній міграції та іншим злочинам. Через це маємо деяке статистичне зростання, однак воно стосується лише якості і кількісних показників нашої роботи.

Нині в Україні відбуваються масштабні реформи, в тому числі  оголошено про скорочення чисельності державних службовців і працівників правоохоронних органів. СБУ воно також торкнеться?

— Багато років поспіль наша спецслужба перебувала у стані перманентного реформування. Нас постійно переорієнтовували на різні напрямки, змінювали пріоритети. Та ми як централізована організація виконували поставлені завдання. На щастя, нинішня адміністративна реформа не стосується СБУ. Закон про Службу безпеки чітко визначає граничний штат відомства, і ми за нього не виходимо. Тому в СБУ не передбачається ні скорочення працівників, ні розширення штату. Нас не дуже багато (напевно, разів у сто менше, ніж у міліції), але достатньо для виконання своїх функцій.

Чи належною є фінансова мотивація працівників служби для виконання покладених на них завдань?

— Кожен прагне кращого. Але виходимо з тієї економічної ситуації, яка є в країні. Президент, голова СБУ роблять усе можливе, щоб у тому числі коштами мотивувати співробітників служби. Упродовж останнього року двічі, нехай і на невеликі суми, піднімали зарплату, особливо молодшому офіцерському складу. Хоча, звісно, великих грошей наші працівники не заробляють. В середньому зарплата офіцера середньої ланки (оперуповноважений, капітан) складає 2,5 тис. грн. Але до нас приходять працювати патріоти, люди, закохані у свою професію, готові весь свій час і знання віддати виконанню поставлених завдань.

Серед завдань СБУ є й політичні. Для нашої області вони, можливо, й не пріоритетні, бо край загалом спокійний у цьому плані. Однак нещодавно вкотре стався інцидент на Верецькому перевалі, де спаплюжили пам’ятник на честь переходу угорськими племенами Карпат. Тож чи займаєтеся подібними проблемами?

— Ми однозначно не займаємося політикою як такою, бо СБУ — позаполітичний орган, нам заборонено брати участь у будь-яких політичних акціях та перебувати у політичних організаціях. Наше головне завдання, визначене законом — стояти на захисті територіальної цілісності, суверенності, конституційного ладу держави, протидіяти тероризму, корупції, організованій злочинності тощо. Та якщо якась політична організація, яка складається з конкретних осіб, провадить діяльність, яка суперечить конституційному ладу, або створює напруження у суспільстві — ми займаємося такими проблемами. Проводимо роботу у кількох напрямках: загальнопрофілактичному, роз’яснювальному, тобто кажемо, що певні дії чи заходи ведуть до сепаратизму, екстремізму, порушення законів тощо, і офіційно попереджаємо про неприпустимість таких дій. Якщо людина (не політична чи громадська організація загалом) все-таки не зупиняється, аналізуємо ситуацію, порушуємо кримінальну справу, розслідуємо у законному порядку і передаємо справу до суду. Лише він встановлює вину і призначає покарання.

Загалом, Закарпаття дуже строкате у національному, політичному і конфесійному плані. Кожен має свої традиції, культурні звичаї і право на їхнє збереження і розвиток. У нас перетинаються інтереси багатьох країн, політика яких не завжди збігається з інтересами нашої держави. Наше завдання — відстоювати власні національні інтереси.

Чи фіксуєте активність іноземних спецслужб і в яких сферах?

— Звичайно. Кожна країна, яка себе поважає, цікавиться сусідніми державами. З’ясовує, в тому числі й через власні спецслужби, наскільки передбачуваними вони є, миролюбними тощо. На Закарпатті ми фіксуємо розвідінтереси іноземних спецслужб до окремих посадовців, політичних лідерів, суспільно-економічних процесів, які відбуваються у нашому краї, і оперативно інформуємо наше керівництво.

Назвіть останню розкриту СБУ резонансну справу.

— Саме днями завершили розслідування і готуємось передати до суду справу про розкрадання бюджетних коштів у Тур’є-Реметівському психоневрологічному диспансері на Перечинщині. Було встановлено, що керівництво цього закладу зловживало тендерними закупівлями продуктів харчування для пацієнтів, завищувало їхню вартість, виготовляло фіктивні документи і в такий спосіб присвоювало частину грошей, виділених державою на утримання цих бідолашних людей. Робили це настільки цинічно, що навіть, мабуть, і не вважали це злочином. А люди недоотримували харчі або споживали неякісні, жили у непристосованих антисанітарних умовах. Був випадок, коли керівники закладу присвоїли квартиру померлого пацієнта. Є питання й до чиновників, органів влади, які мали б контролювати стан справ і самі виявити ці порушення.

Ваші побажання колегам з нагоди професійного свята.

— Для людини, яка працює у службі десятки років, це свято з розряду найбільших державних. У цей день ми шануємо людей, які віддали себе дуже важкій праці захисту інтересів країни. Хочу побажати і співробітникам, і членам їхніх родин, нашим ветеранам міцного здоров’я, сил і наснаги для того, щоб попри труднощі чесно виконували свій обов’язок і зробили все можливе, аби людям стало жити трохи краще і легше.

Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...