Закарпатські забобони та повір’я

Забобони – «штука» кумедна, а головне – до них неможливо бути байдужим. Одні – палко вірять, із запалом переповідаючи застороги знайомим, інші – невимушено посміхаються, коли чують подібне.

Сучасні забобони та повір’я є відголосом язичницько-ритуальної культури слов’ян, які у дохристиянський час були своєрідною релігією, виконували роль соціального імперативу. Іншими словами, ігнорувати їх було неприпустимим.

Повно забобонів і в інших культурах. До прикладу, в Бразилії заведено залишати віник за вхідними дверима, інакше чекай неприємностей та небажаних гостей. А от у Китаї віниками нікого не б’ють, навіть жартома, адже начебто можна накликати на людину прокляття. Про віник в нас також є: кажуть, не мети ввечері хату, щастя виметеш.

У Сінгапурі ніколи не дарують коханим взуття, валізи та парфуми, інакше стосунки можуть швидко закінчитися. Щоб «вчасно» одружитися або вийти заміж, в Україні не радять сідати на кут стола.

До слова, саме тема кохання та шлюбу чи не найбільше обросла забобонами.

От як стало відомо порталу «Мукачево.net», одна ужгородська сім’я днями зрізала старезну ялинку на своєму подвір’ї.

– Не можна, щоб у дворі росла хвоя, якщо у сім’ї незаміжні дівчата, – пояснили вони.

– Ніхто заміж не візьме? – поцікавилися ми.

– Та ні, гулящі будуть. Хоча, одне іншого не виключає, – розповіли нам.

В окремих закарпатських селах не прийнято, аби дружки молодої гостячись довго засиджувалися за столом, бо тоді довго засидяться у старих дівах.

Тим дівчатам, хто хоче точно передбачити ім’я судженого, радять дочекатися Андрія, який святкується13 грудня: «Як описує Юрій Чорі, дівчата на Андрія йшли вранці на вулицю, і кого першого зустріли з чоловіків, питали як звати. Вірилося, що так потім будуть звати нареченого. Коли ж дівчина хотіла побачити образ свого нареченого, їй радили взяти яблуко і їсти його, починаючи з Андрія і аж до Різдва, щодня відкусуючи по разу», – зауважує завкафедри туризму УжНУ Федір Шандор.

Дехто до забобонів ставиться вкрай скептично. «Я в них просто не вірю, і людей, що насаджують їх іншим абсолютно не сприймаю, – поділилася з порталом «Мукачево.net» молода мама Лілія. – Хоча, знаєте, у мене був випадок, коли за декілька днів до весілля підійшла стара ромка і почала просити грошей. Я не дала бо не хотіла, та і не мала при собі. Обурена попрошайка закричала: «То не буде в тебе ніколи дітей». Я ридала весь вечір – на стільки образливо і страшно мені стало. А потім додому прийшла мама. Сказала поплювати через ліве плече, перехреститися і на всякий випадок понесла на сміття пусте відро. Це вже потім в мене народився син, а я для себе зрозуміла, що не ті в нас ворожки, як в романах описано».

Власне, з народженням дитини пов’язано не менше забобонів, ніж з весіллям. Так, люди необізнані можуть образитись, коли молодий ужгородський сім’янин Михайло раптом з усієї сили видере у них жмут волосся кожному. Насправді ж, він робить це з усім, хто вперше заглядає в колиску до його немовляти. «Щоб малому не наврочили, це волосся потім слід покласти до колиски, – пояснив він. – У перші дні ми й одяг весь одягали на нього навиворіт».

З волоссям пов’язане і інше повір’я. Так, пані Марія із с.Минай розповіла: «Ні в якому разі не можна зістрижене волосся просто викидати. Інакше, якщо його серед сміття відшукають ворони і зів’ють собі з нього гніздо, то абсолютно точно не покинуть вас головні болі».

В ужгородських школярів своя прикмета, між іншим, теж пов’язана з воронами. Йдучи найдовшою липовою алеєю до школи вони, запримітивши в небі зграю птахів, часом, весело присідають, ховаючи голову руками. Дітлахи впевнені, це допоможе їм «сховатися» від двійок. Чи допомагає метод краще за підготовлені домашні завдання – портал «Мукачево.net» вирішив не з’ясовувати.

У закарпатських студентів є свої забобони, при чому у кожного свої. «Коли йду на екзамен, то якщо на світлофорі сигналить червоний, вертаюся додому. Нічого йти на екзамен, точно не здам. Це я помітив, як на другому курсі англійську здав лише з 5 разу», – зізнався п'ятикурсник Іван.

Є у закарпатців так звані професійні забобони. У футболістів їх чи не найбільше: від усіляких ритуальних жестів перед, під час і після гри до кольору бутс, шортів, чи навіть білизни.

Власні забобони є і рок-гурту «Рокаш».

«Іштван перед виступами категорично не п’є. Хоча потім дехто каже, мовляв, вокаліст був трошки того… А в нього просто міміка така. Ще часом забуваємо взяти запонки на концерти, але ніколи не повертаємося за ними. Один з нас завжди носить в чохлі маленьку м’яку іграшку. Це не талісман, а щоб інструмент щільно лежав. Погана прикмета – якщо до концертного майданчика ще їхати 30 км, а до виступу – 10 хв. Але, зазвичай, усе закінчується благополучно», – з посмішкою розповіли хлопці.

Зазвичай, забобони та повір’я пов’язують з вкрай містичним словом «серенча», що в перекладі з угорської мови означає «щастя», або «удача».

Кажуть, у с.Порошково Перечинського району живе старенька бабця, яка за один сеанс може зробити Вас «серенчливими», або, щонайменше, прогнати чортів. І візьме за це не менше як 100-150 грн. Весь секрет, начебто, у древніх і таємничих молитвах, чи то заклинаннях.

А Ви що робите, аби бути серенчливими?