Українська Вікіпедія: стрімко розвивається, але чекає допомоги

Два тижні тому, 15 січня, в світі широко святкувалося десятиріччя найвідомішої енциклопедії – Вікіпедії. Нині, аби вважати себе допущеним до скарбниці світових знань, не треба тримати на полицях «Британіку», «ВРЕ» чи «Словник Брокгауза і Евфрона». Тим більше, що ці поважні видання все одно застаріли, містять неточності та неправильні факти (особливо, коли йдеться про цензурування, яке було характерне радянській енциклопедистиці). Сьогодні, аби дізнатись про те, що цікавить, достатньо вийти в інтернет та «погуглити» (тобто закласти потрібне слово в пошуковик), і комп’ютер видасть сотні, якщо не тисячі посилань. А це вже додає клопоту, тому все більше користувачів глобальної мережі звертаються до «Вікіпедії» — унікального проекту, про який варто розповісти з нагоди його першого ювілею.

15 січня 2001 року в інтернеті стартував енциклопедичний проект, про який досі світ не знав. За задумом авторів (Джиммі Вейлз, виконавчий директор фірми Bomis, яка його фінансувала на старті, та Ларрі Сенгер, дипломований студент філософії), його може поповнювати та редагувати кожен охочий. Спочатку енциклопедія писалася англійською мовою, але невдовзі стали з’являтися й версії іншими мовами світу. Так виникла американська компанія Wikimedia Foundation Inc., з амбіційною метою створити повну, нейтральну та відкриту енциклопедію всіма мовами Землі. Ключове правило – всі статті є безкоштовними, їх можна скачувати, не боячись претензій з боку захисників авторських прав. І це в той час, коли в Європі та США йдуть справжні війни між власниками прав на літературні твори, музику, кінофільми тощо і тими, хто звик все це добувати в інтернеті «на халяву»! З іншого боку, статті до Вікіпедії також пишуться без жодної винагороди, та ще й, по суті, анонімно – пересічний читач навіть не знає, кому бути вдячним за отриману інформацію чи кого критикувати за помилки. Зате він може вносити свої власні правки, додавати нову інформацію. Щоправда, контроль все ж існує, і численні адміністратори проекту видаляють вочевидь неправильні дані, висловлювання образливого характеру, записи, зроблені інтернетними хуліганами тощо. Тобто не слід вважати, що Вікіпедія – це такий собі нічим не обмежений віртуальний паркан, де кожен може написати все, що йому заманеться.

Принцип формування Вікіпедії було обрано напрочуд вдало: за перший місяць з часу появи сайту на ньому було створено 1000 статей, за 5 років за кількістю статей він наздогнав славетну енциклопедію «Британіка», а нині їхня кількість на найрізноманітніші теми – від опису міст та сіл до рецензій на фільми, від біографій поп-зірок до інформації про далекі зірки та планети – обліковується десятками мільйонів 270 мовами. Так Вікіпедія повністю виправдала свою назву, яка складається з двох слів: «вікі» (з гавайської мови – дуже швидкий) та «педія» — частина слова «енциклопедія», систематизованого збірника різноманітної інформації.

У XVIII столітті найосвіченіші філософи того часу стали називатись енциклопедистами – вони несли суспільству розкладені по полицях і добре перевірені знання про оточуючий світ. На почату XXI століття новим енциклопедистом-вікіпедистом може стати кожен, зробивши свій внесок у ту галузь, де він почувається фахівцем. Щоправда, аби працю чергового вікіпедиста не видалили, він мусить дотримуватись кількох обов’язкових правил. Насамперед, забороняється публікувати тексти та зображення, захищені авторськими правами (тобто чужі матеріали без згоди їхнього власника). Важливо також дотримуватись неупередженого ставлення до матеріалу, надавати об’єктивну інформацію, уникаючи оціночних суджень та неперевірених даних. Існує також ряд технічних нюансів, з якими охочі зробити свій внесок можуть ознайомитись безпосередньо на сайті «Вікіпедія».

Українці – в першій 20-ці!

У справі розвитку українського сегмента Вікіпедії ми досягли непоганих успіхів. Вважається, що перша стаття в українській частині всесвітньої енциклопедії з’явилася 30 січня 2004 року і була досить символічною – «Атом». У квітні того ж року статей стало рівно одна тисяча. Подальші кроки були стрімкими –17 лютого 2008  рокубув зареєстрований 10000–й український вікіпедист (тобто доброволець, який робить внесок в загальну справу), 28 березня того ж року вийшла стотисячна стаття українською мовою. За два наступні роки кількість статей подвоїлась, і 7 квітня 2010-гобуло офіційно оголошено про двохсоттисячну статтю. Таким чином українські вікіпедисти (наразі їх зареєстровано понад 11 тисяч, із них активних, тобто таких, що не лише правлять статті, а й пишуть численні нові, близько п’яти сотень) вивели Україну в двадцятку найбільш розвинутих Вікіпедій як за кількістю статей та ілюстрації, так і за статистикою відвідувань і редагувань. Станом на середину минулого року Вікіпедія українською мовою посідала 16-те місце за кількістю статей з-поміж 270 Вікіпедій різними мовами і третє місце серед слов'янських Вікіпедій, поступаючись польській (685 тисяч статей) та російській (510 тисяч). А першість тримає англомовна версія з понад 3 мільйонами інформаційних матеріалів на найрізноманітніші теми, далі йде німецька (понад 1 млн.) та французька (трохи менше мільйона). Польська Вікіпедія опинилася на четвертому місті за кількістю статей – тобто нам є до чого прагнути і на кого рівнятись у цій галузі.

Не можна обійти стороною й проблеми вільної всесвітньої енциклопедії. Перш за все, її доступність є слабким місцем – розміщувати власні статті тут прагнуть далеко не одні науковці, фахівці чи просто фанати своєї справи. Чимало клопотів адміністраторам додають бажаючі прославити власне ім’я – вивісити, наприклад, свою нічим не примітну біографію. Таким бавляться зазвичай молоді люди, проте такі статті швидко видаляються. Але складніше з так званими «війнами правок» — адже слово тут не написано пером, відтак, аби його «вирубати», сокира не потрібна. Таким чином, кожна стаття може бути виправлена будь-ким, кому не сподобалась версія, наприклад, історичної події чи біографії. Як і за межами інтернету, в українському «вікі-просторі» гострими стали питання висвітлення тем, пов’язаних  з  Голодомором та УПА.

Втім, обійшлося без великих так званих редакційних війн, які мають  місце як і в російському сегменті, так і в «західних» частинах Вікіпедії. Минулого року часопис «Тиждень» взяв із цього приводу коментар одного з 15 адміністраторів української Вікіпедії Анатолія Луцука, працівника Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії НАН України з Донецька. Цей поважний пан в інтернеті має нік (тобто псевдонім, як і більшість його «мешканців») Якудза (японський гангстер). Він пояснив українську специфіку до висвітлення непростих питань: «Люди, що обговорюють питання УПА або Голодомору на форумах, писати до української Вікіпедії не поспішають. Можливо, тому, що не володіють українською. До нас пишуть національно свідомі учасники, які найчастіше мають спільну точку зору на більшість історичних питань. Певний час, щоправда, доводилося блокувати статтю про Голодомор, хоч це і суперечить принципам Вікіпедії. Ще були суперечки навколо статті про Януковича, зокрема, з приводу висвітлення певних його висловлювань і фактів біографії.

Але тут вікіпедисти швидко дійшли  консенсусу, підтвердивши викладене вказівкою джерел». Зазвичай, спірні питання виносяться на обговорення та голосування в режимі «онлайн» серед учасників, які пишуть на відповідні теми та відповідають певним умовам, наприклад, зробили достатню кількість правок. Варто відзначити, що українські вікіпедисти мають не лише українське громадянство – до нашої віртуальної енциклопедії пишуть також з Канади, США та Росії.

Закарпатським вікіпедистам роботи є чимало

Можливо, хтось із читачів «НЗ» запитає: «А як стосується це все Закарпаття?». Звісно, ще далеко не кожен українець має доступ до інтернету і, відповідно, відчуває його роль та вплив на життя. Однак кількість таких людей стабільно зростає.

З української ж Вікіпедії можна дізнатись, що станом на жовтень 2010 року в Україні налічувалось 12,9 мільйона користувачів інтернету, з них майже 9 мільйонів використовують цю мережу щодня. За статистикою, це здебільшого молодь та люди віком від 30 до 40 років. Тобто – активні та небідні. Саме ці люди й складають левову частку туристів, на яких так сподівається і вже має від них зиск наш край.

Сьогодні людина не поїде кудись, не дізнавшись про місце заздалегідь – і насамперед з інтернету. Існує чимало ресурсів рекламно-туристичного характеру, але багато людей не довіряють їм і прагнуть організовувати мандрівки самостійно, вивчивши маршрут та визначивши найцікавіші для себе місця.

Цілком можливо, що потенційний гість почне заочне знайомство із Закарпаттям зі сторінок Вікіпедії, яка входить в десятку найпопулярніший веб-сайтів України. Обере він при цьому російську чи українську версію – залежить від його знання мови та уподобань. Припустимо, що була обрана таки українська Вікіпедія. Про Закарпаття в ній буде чимало цікавих статей (задля справедливості відзначу – в російській версії наш край також представлений досить непогано). Одне дивує – за ключовими словами «Закарпаття» та «Закарпатська область» побачимо дві окремі статті (російська версія виводить на одну й ту саму статтю). Причому публікації доволі різні. Обидві дають широкий екскурс в історію краю (щодо об’єктивності судити не берусь), наводять чимало статистики, вказують шлях («лінки») до дотичних статей по темі. Хоча деяка інформація може, м’яко кажучи, здивувати. Так, стаття, що зветься «Закарпатська область», описує сучасний гімн краю такими словами: «Гімн Закарпатської області — писаний язичієм музичний твір в обробці М Керецмана на вірш, що деякими дослідниками приписується Олександру Духновичу, на музику лідера карпаторуських фашистів Степана Фенцика (за іншими даними автор слів сам Степан Фенцик). Закарпатська обласна рада затвердила Гімн Закарпатської області 22 грудня 2009». Втім, на те вона й Вікіпедія – вільна! Якщо хтось має щось заперечити, нехай вносить відповідні правки.

Зокрема, гідно представлені окремими статтями замки Закарпаття, є цікава доповідь про стародавній Соляний шлях, можна чимало прочитати про історію унікальної міні-держави Гуцульська республіка тощо. Однак, погулявши лінками, бачиш – роботи вікіпедистам тут є ще дуже багато. Радує, що з містами справа непогана – вони добре описані та проілюстровані світлинами і зображеннями. Однак із селами – біда. Сотні закарпатських сіл в енциклопедії представлені хіба кількома рядками – назва, координати та місцезнаходження на карті. Ніби й нема в них історії, визначних пам’яток, цікавих місць, вихідців, якими пишається не лише село! Кілька винятків (про ряд сіл написані якісні, з душею, статті) погоди не роблять. В березні минулого року тодішній міністр освіти і науки Іван Вакарчук закликав кожного українського науковця написати щонайменше 2—3 статті для українського розділу Вікіпедії та залучати до цієї роботи студентів, справедливо назвавши формування української Вікіпедії завданням національного значення. Нехай нині міністр у нас зовсім інший і його ставлення до всього українського, м’яко кажучи, своєрідне, але це не має ставати на заваді поповнення вільної енциклопедії. В кожному селі є грамотний вчитель, який може розповісти світу про свою малу батьківщину. Зовсім не зайвим буде зробити переклади основними мовами – із таким завданням впораються й учителі, й учні. Та й іншим закарпатцям і шанувальникам нашого краю з-за його меж є ще багато роботи. Кожен може знайти для себе цікавий напрямок і поповнити його – було б бажання зробити щось на загальну користь. Зрештою, такі справи повертаються й особистою вигодою...