Бейла Ковач: «Угорський Йоббік веде тісні переговори з українською "Свободою"

5 грудня 2010 року в Берегові було відкрито офіс-бюро депутата Європарламенту Бейли Ковача, який є також представником угорської партії Йоббік. Як зазначається у прес-релізі, головна мета офісу та благодійного фонду депутата – меценатство у сфері культури, освіти, економіки та допомога українським громадянам.

Слід  зазначити, що Йоббік («За кращу Угорщину») – ультраправа, націоналістична партія, яка посіла третє місце на останніх виборах й отримала 47 місць в угорському парламенті, троє депутатів пройшли до Європарламенту. У пресі цю політичну силу звинувачують у всіх «смертних гріхах» – насамперед, в антисемітизмі та утисках ромського населення, а також в активній підтримці ідеї щодо будівництва «Великої Угорщини» – об’єднання колишніх угорських імперських територій, які було втрачено після Першої світової війни. Це «об’єднання» нині відбувається на рівні свідомості угорців та їх потомків, які за історичним збігом обставин колись опинилися за межами своєї держави. Аби підтримати в закордонних угорцях «національний дух», парламент сусідньої країни пішов на безпрецедентний крок – з 1 січня 2011 року вступив у дію закон про спрощене надання громадянства іноземцям, але угорцям за національністю. Незважаючи на те, що подвійне громадянство в Україні не має легального статусу, чимало закарпатських угорців нині перебувають у роздумах – їм зробили досить спокусливу пропозицію. Практично стати громадянами Євросоюзу, але і залишатися українськими підданими. Звісно, неузгодженість дій між урядами обох країн у результаті цього процесу може у майбутньому створити юридичні колізії.

Бейла Ковач не приховує іншої функції свого офісу, до речі, єдиного подібного на території України, – надання консультацій та допомоги закарпатським угорцям саме щодо подання документів на отримання подвійного громадянства. Кореспондент «Замку» також записався до нього на прийом.

– Ваш офіс і Ви особисто плануєте допомагати вирішувати питання лише угорцям Закарпаття?

– Ще під час відкриття бюро я зауважив, що воно відкрите для всіх громадян, незалежно від того, хто вони – угорці, українці, росіяни або русини. Будь-хто може звернутися сюди з будь-яких питань. Звісно, хочу одразу зауважити, що мої можливості допомогти цим людям обмежені...

– А з якими питаннями  до вас уже зверталися?

– Після першого прийомного дня я ще не можу сказати, які питання переважають. Наразі ж цікавляться щодо фінансової допомоги. Але я не та людина, яка може посприяти в отриманні дотації з Євросоюзу. А як депутат навіть не маю права цим узагалі займатися. Лише можу підказати, як і куди потрібно звертатися для того, аби отримати дотації, які для вашої держави ще досить обмежені, зважаючи на те, що Україна – не член ЄС. Піднімалися також питання особистого характеру. Люди шукають своїх родичів, яких не бачили десятки років, звертаються з юридичними проблемами тощо…

Хоча ще до відкриття чув закиди, що тут, мовляв, буде партійне бюро Йоббік. Але запевняю – це не так. Матиму зустріч із держсекретарем угорського МЗС Жолтом Нейметом. Планую обговорити одне важливе питання. Адже наше бюро бажає підписати договір про надання консультативних, інформаційних послуг щодо спрощеного отримання угорського громадянства. Ми плануємо проводити консультації, як правильно і швидко зібрати необхідний пакет документів. А це має значно розвантажити роботу угорського консульства.

Подвійне  громадянство як «бальзам на душу»

– Але саме через спрощене надання громадянства Угорщиною закарпатцям з’являються досить критичні статті в українських медіа. Як вважаєте, чи не зашкодить це стосункам між нашими країнами у майбутньому?

– Я абсолютно цим не переймаюся. Якраз навпаки. Чому? Досі багато угорців не можуть забути драматичний день 4 грудня 2005 року. Тоді народ Угорщини не проголосував за надання угорського громадянства угорцям, які мешкають за кордоном. Вилікувати біль, що залишився тоді у серцях багатьох людей, досить важко. Але тепер у них, нарешті, з’явився шанс вільно заявити про своє бажання стати громадянином Угорщини – і це справжній... Як би влучніше сказати…

– Бальзам на душу?

– Так, я запам’ятаю цей вислів… Чи вплине це негативно на стосунки наших країн? Я вважаю, що – ні. Українська держава розуміє ситуацію. І в майбутньому, думаю, ніяких перешкод щодо цього процесу бути не повинно... Я вивчав трохи Конституцію України. І там написано, що люди, які мешкають на території України, є громадянами цієї держави. І крапка.

– А подвійне громадянство хіба офіційно дозволено?

– Законодавчо  це не заборонено. Можливо, не слід навіть звертатися до прикладу інших країн. Бо я думаю, що для українського уряду нічого дивного в цьому немає. Оскільки знаю, скільки мільйонів громадян Росії живе на території України, особливо на сході – від Києва до Глухова. Тому не думаю, що це велика проблема. Нинішній уряд України не шукає жодних приводів для конфлікту з Угорщиною та Євросоюзом, а навпаки. Добре пам’ятаю візит Віктора Януковича до Брюсселю. Тоді я побачив справді щире бажання України наблизитися до Євросоюзу. І з боку ЄС також була позитивна відповідь на цей крок. Якщо і надалі все так відбуватиметься, то можемо справді очікувати того, чого так бажає український уряд, – скасування візового режиму для громадян України. Як політик вважаю, що мати договір, який працює в односторонньому режимі, – це не добре. Чому громадяни ЄС до України їздять без віз, а українці такої можливості не мають, та ще й платять за них? Крім того, хочу наголосити: якщо потрібна буде підтримка Угорщини щодо євроінтеграції України, то вона буде.

– Наскільки мені відомо, закарпатських угорців лякає можлива втрата багатьох привілеїв, які вони зараз отримують в якості громадян України. Чи існують певні гарантії, що такого не станеться, якщо вони здобудуть подвійне громадянство?

– З нашого боку (Угорщини. – Авт.), звісно, жодних гарантій не може бути. Вони повинні бути з боку українського уряду. Але досі ніхто не вимагав їх, та й ніхто не пропонував. Так, я розумію, що людей лякають можливі «репресії». Адже історія останніх десятиліть залишила в їх душах неприємні відчуття, що ми цілком можемо зрозуміти.

Але у кого ще присутній той страх, час його вилікує. Тому багато хто зараз просто спостерігатиме, як піде процес далі. І якщо в результаті цього не виникатиме жодних проблем і негативу, інші також зважаться на такий крок.

І ще одне важливе зауваження. Угорський закон щодо спрощеного надання громадянства був прийнятий без обмеження строку дії. Тобто якщо людина все-таки вирішить, то може звернутися до нас і через декілька років.

– Чи відомо Вам, скільки  закарпатців уже забажало стати  громадянами Угорщини?

– На жаль, точної цифри не пам’ятаю. Десь близько 5-7 тисяч. Але були свята і консульство лишень розпочало свою роботу. Наскільки мені відомо, вже кожні півгодини призначається дата для чергового бажаючого (отримати громадянство Угорщини. – Авт.). Це «перші пташки», які полетять. І саме вони зроблять весну...

– Кому дозволено скористатися спрощеною системою отримання  громадянства Угорщини? Лише тим, хто має угорське коріння?

– Так. Адже не думаю, що є дуже багато українців, які бажають стати саме громадянами Угорщини... Окрім моменту, аби уникнути проблем із візовими питаннями.

Після підписання договору проблем зі «Свободою» не буде

– Чи підтримуєте Ви стосунки з українськими політиками високого рангу?

– Ні, й ніколи не підтримував. Ще не було такої можливості. Хоча сподіваюся, що це незабаром відбудеться. Але скажу інше, що вас, мабуть, зацікавить. Ми ведемо перемовини з українською партією «Свобода». Вже бачу здивування на обличчі... Не маю права розповідати деталі, але їх результатами, гадаю, скоро будете ще більше здивовані.

– Ви особисто зустрічалися  з Олегом Тягнибоком?

– Так, у 2009 році у Римі ми провели разом три дні. Тоді Олег ще не був політиком такого «високого» рангу. Це вже зараз, після виборів, коли «Свобода» досягла значних результатів...  До речі, 23 жовтня 2009 року в Будапешті створили Альянс Європейських Національних Рухів. Тоді був підписаний договір між 5 європейськими партіями, і через деякий час до Альянсу приєдналася «Свобода»... Ще у Римі я вів розмову про те, що у нас існують певні проблеми з партіями, які проводять антиугорську діяльність у різних країнах. І ми зрозуміли, що потрібно сісти за стіл переговорів, аби з’ясувати всі ці питання. І можу сказати, що найближчим часом така зустріч відбудеться на рівні голів наших партій. Думаю, що до того часу ми підготуємо необхідну заяву (про співпрацю. – Авт.), яку оприлюднимо. Сподіваюся, що після цього чимало непорозумінь, які існували на Закарпатті довгий час (через тертя. – Авт.) із партією «Свобода», зникнуть.

– Хто фінансує ваш офіс? Це пожертвування чи гроші ЄС?

– Відповідь проста: я сам, зі своєї власної зарплати. Під час останнього засідання Європарламенту поінформував керівництво про відкриття цього бюро. Мені побажали успіхів і сказали, що якщо ця установа не фінансується з коштів ЄС, то, відповідно, їх не цікавить, чим я тут займаюся...