Вічна проблема тимчасового житла

Вічна проблема тимчасового житла

В Україні знову заговорили про приватизацію гуртожитків. Та й цього разу все може закінчитися тільки розмовами

На початку грудня Президент В. Янукович наказав прискорити приватизацію гуртожитків. Кожна нова влада держави намагається вирішити це болісне для мільйонів українців питання. Але, стикаючись із реаліями, запал керівників країни неодмінно гасне.

Ще б пак! За підрахунками уряду, нині на реалізацію програми передання гуртожитків у власність територіальних громад (щоб їх мешканці згодом могли приватизувати свої помешкання) треба щонайменше мільярд двісті двадцять мільйонів гривень. Коли ж дійде до діла, грошей піде ще більше. Так уже в нас заведено.

Кілограми програм

І все ж 6 грудня В. Янукович доручив Прем’єр-міністру Миколі Азарову та головам обласних адміністрацій ще до кінця нинішнього року «вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації громадянами права на приватизацію займаного житла». «Замок» зацікавився, яка ж ситуація з тимчасовими помешканнями на Закарпатті.

Відповідно до Закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ухваленого 4 вересня 2008 року, приватизувати свої кімнати мають право громадяни, які живуть у гуртожитках, призначених для одиноких громадян або сімей, не менш ніж 5 років.

Закон каже, що приватизації підлягають гуртожитки, які є об’єктами права державної чи комунальної власності, й ті тимчасові помешкання, що перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форм власності, крім гуртожитків, що перебувають на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних сил України й Міністерства внутрішніх справ України.

Загалом нормативних документів, що регулюють питання користування гуртожитками – велика купа. Крім згаданого закону, це насамперед ще радянський Житловий кодекс, що чинний донині, й Указ Президента «Про заходи щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків» від 24.11.2008, і наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» від 16.12.2009, і нормативні документи, які тоннами продукують різноманітні комісії й робочі групи при уряді та різноманітних адміністраціях.

На Закарпатті, наприклад, у березні минулого року розпорядженням голови ОДА було створено обласну комісію із розв’язання проблемних питань забезпечення прав мешканців гуртожитків на житло (за інформацією «Замку», в роботі ця комісія не надто горіла). А от у Києві чергову «останню» робочу групу з вирішення питань мешканців гуртожитків при уряді створено зовсім недавно – 27 жовтня.

Однак, хоч комісій і робочих груп вистачає, суттєвого прогресу у вирішенні проблеми не спостерігається. Маємо хіба що кілограми різних програм, де розписано, що треба робити і скільки на це слід виділити грошей. А люди тим часом і далі мучаться в жахливих умовах спільних помешкань. Більшість українців направду не живуть, а існують у віт­чизняних гуртожитках.

…і ні грама прогресу

За інформацією Управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації, у гуртожитках області понад п’ять років (тобто мають право на приватизацію кімнат відповідно до законодавства) проживає 7275 осіб, тобто 4154 сімей та одиноких людей. Загалом на квартирному обліку з поліпшення житлових умов перебувають 10 662 закарпатці. Враховуючи те, що останнім часом щороку покращує свої житлові умови в середньому 99 сімей, для забезпечення житлом родин, які стоять на квартирному обліку, треба більш ніж 100 років!

З гуртожитками ж в області взагалі катастрофа. Важко собі уявити, що в двадцять першому столітті люди можуть мешкати в таких жахливих умовах. Судіть самі: із загальної кількості гуртожитків водогоном і водовідведенням обладнано 95,9 %, опаленням – 81,1 %, ванними й душовими кімнатами – 71 %, газопостачанням – 40,9 %, гарячим водопостачанням – 49,4 %, електроплитами – 24,3 %.

«Майже в усіх гуртожитках у зв’язку з припиненням функціонування виробничих підприємств або перепрофілюванням діяльності та різким скороченням тамтешніх робітників, уже декілька десятків років не проводилося ніяких ремонтно-відновлювальних робіт. Заборгованість за надані житлово-комунальні послуги й електроенергію за цей період постійно зростає», – йдеться у довідці Управління ЖКГ області.

Загалом нині в області нараховується 90 будівель гуртожитків. З них 62 належать до бюджетної сфери (навчальні, соціальні та інші заклади), 12 – до державної власності і 16 гуртожитків – до приватної власності. Найбільше спільних помешкань державної й приватної власності в Ужгороді (15), далі йде Мукачево (4), Берегово і Чоп (по 3), Рахів (2) і Мукачівський район (1).

Знаково, що з 7275 мешканців гуртожитків області 5250 – уж­городці. Ще показовіше, що, за даними управління міського господарства Ужгородського міськвиконкому, з 2765 кімнат в обласному центрі за майже 20 років незалежності приватизовано тільки 734. Основна перепона на цьому шляху – небажання підприємств віддавати свої гуртожитки в комунальну власність.

Так, за інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України, за весь період незалежності держави до комунальної власності закарпатських територіальних громад було передано 9 гуртожитків приватизованих підприємств, які не ввійшли до статутного фонду створених господарських товариств. Ще принаймні стосовно чотирьох гуртожитків (три в Ужгороді і один у Виноградові) тривають судові процеси.

Може, хтось купить

За відгуками фахівців, передання гуртожитків у комунальну власність ускладнюється кількома факторами. По-перше, деякі керівники колишніх державних підприємств під час приватизації ввели гуртожитки в статутний фонд новостворених господарств і не хочуть віддавати приміщення у власність територіальної громади, сподіваючись із часом вигідно їх продати.

Зі схожою проблемою до «Зам­ку» звернулися мешканці Кушниці Іршавського району. Вони розповіли, що керівник дочірнього підприємства «Ясенова» ЗАТ «Ужгородський механічний завод» продав приватному підприємцю гуртожиток разом із його мешканцями, не запропонувавши людям ніякого житла взамін. Громадяни, що прописані й мешкають у цьому приміщенні, відстоюють свої інтереси в суді.

По-друге, як показує досвід, органи місцевої влади дуже не­охоче погоджуються приймати в комунальну власність територіальної громади занедбані гуртожитки, мешканці яких часто мають великі борги за комунальні послуги. Беручи такі будівлі на баланс, місцева влада мусить шукати кошти на їх ремонт та утримання, а в бюджетах міст, селищ і сіл здебільшого грошей на це немає.

По-третє, ускладнює процес передання гуртожитків у комунальну власність і дальшу приватизацію кімнат їхніми мешканцями недосконале вітчизняне законодавство. Експерти відзначають, що треба ухвалити новий Житловий кодекс та узгодити з ним усі інші нормативні документи, що регулюють цю сферу. До прикладу, Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» дозволяє приватизацію приміщень гуртожитків, хоч це прямо суперечить ст. 127 чинного Житлового кодексу України, де чітко прописано, що гуртожитки призначені для тимчасового проживання.

Нас мрія гріє

В обласному Управлінні житлово-комунального господарства запевняють, що Закарпаття все ж готується до передання гуртожитків у комунальну власність і дальшої приватизації їх кімнат. На основі програм органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади розроблено проект обласної програми передання гуртожитків Закарпатської області у власність територіальних громад на 2010–2014 роки. За інформацією «Замку», цей проект узгоджений з профільним міністерством, але не пройшов юридичної експертизи фахівців обласної ради, тож був повернутий для доопрацювання. Після увідповіднення програми із законодавчими нормативами вона має бути винесена на розгляд обласної ради.

Цікаво, що, за підрахунками управління ЖКГ облдержадміністрації, на передання в комунальну власність 12 державних та 16 приватних гуртожитків треба 47 млн 911,5 тис. гривень. Ці кошти, кажуть наші чиновники, має виділити державний бюджет. Фахівці управління також накреслили механізм, який, на їхню думку, мав би бути чітко пророблений і втілений у життя.

Отож насамперед треба, щоб Верховна Рада ухвалила закон щодо програми передання гуртожитків у власність територіальних громад. Далі уряд має передбачити в держбюджеті відповідне фінансування реалізації цієї програми. За ці гроші слід реконструювати та відремонтувати гуртожитки (проектно-кошторисну документацію на таку реконструкцію місцеві органи влади мали б уже виготовляти, щоб, коли надійдуть кошти, могли їх швидко освоїти).

Наступним етапом має стати передання оновлених гуртожитків у комунальну власність територіальних громад області. І останній крок – після того, як приміщення перейдуть у комунальну власність міст, селищ та сіл і відповідатимуть вимогам до соціального житла, можна розпочинати приватизацію кімнат.

Вам віриться, що в нинішній кризовій Україні все це можливо?

Світлик Ярослав журналіст "Старий Замок "Паланок"
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...