Пропагандисти прогадали: Чому в Україні ніхто не боїться Кадирова та його посіпак

Війна на території України триває четвертий тиждень. Одним із головних рупорів російської агресії все ще залишається голова Чечні Рамзан Кадиров.

Він майже щодня публікує в соцмережах погрози на адресу українських військових, у грубій формі звертається до української влади та особисто президента Володимира Зеленського, влаштовує демонстрації екіпірованих бійців, готових, за його словами, «зачистити Україну від посіпак і нацистів». Російські ЗМІ охоче цитують його емоційні пости. Михайло Савва – професор, доктор політичних наук, керівник української експертної групи «Сова», член експертної ради української правозахисної організації «Центр громадянських свобод». З 2015 року він живе в Україні у статусі біженця. Після початку війни Сава залишився у зоні бойових дій у Київській області, де займається фіксацією воєнних злочинів. Кавказ Реалії розпитав Савву про роль Кадирова в російській пропаганді і про те, як ці погрози сприймаються в Україні. Публікуємо текст цього інтерв'ю Радіо Свободи без змін.

– З перших днів військової агресії в Україні особлива увага у ЗМІ та соціальних мережах приділяється участі «кадирівців» у військових діях російської армії. Чи кажуть про це в Україні?

– Те, що російська пропаганда приділяє участі кадирівців особливу увагу, очевидний факт, зокрема й для українців. Це говорить мені про те, що режим Путіна віддзеркалює та приписує Україні та українському суспільству характеристики російського суспільства. Вони [у Кремлі] просто не розуміють відмінностей між Росією та Україною.

Довгі роки в Росії культивувався образ Кадирова як того, що змушує вибачатися і карає, і кремлівська пропаганда розраховує, що і тут він виявиться органічним і ефективним у цій ролі. Але якщо в Росії справді бояться Кадирова та кадирівців – можна згадати численні факти вибачень перед Кадировом, у тому числі вибачення депутатів та чиновників з інших регіонів, – то в Україні жодного страху щодо Кадирова чи його людей немає.

Ще раз наголошую, така акцентована увага російської пропаганди до участі кадирівців у війні є показником дуже поганого розуміння російською елітою, у що вони вплуталися.

– Кадиров публічно озвучує погрози на адресу українських збройних сил. Як до цих загроз ставляться в Україні?

– Так, справді, Кадиров практично щодня публікує погрози на адресу української армії, загрожує особисто Зеленському, заявляє, що «розбереться» з Україною.

До цих погроз в Україні ставляться за принципом «прийди та спробуй».

Ось нещодавно з'явилася інформація, що Кадиров перебуває в Україні. Ця інформація не підтверджена. Але в жодному разі, жодного страху новина про можливий приїзд Кадирова не викликала.

Відповіддю на такі заяви є просто посилення опору російській агресії. Я сказав би, що до кадирівських погроз ставляться спокійно, а у відповідь робляться символічні дії.

Наприклад, широко відомий відеоролик, у якому український боєць змащує набої свого автомата Калашникова свинячим салом. І при цьому пояснює, що «кадирівці, які помруть від цих куль, до раю вже не потраплять». Тобто, в Україні сформувалася своя символіка опору російській пропаганді.

Кадиров – руйнівник, тому він виглядає природно на тлі війни.

– Рамзан Кадиров своїми заявами ніби створює собі образ другої особи російського вторгнення. На вашу думку, це піар-акція чи елемент залякування із боку Кремля?

– Кадиров справді намагається показати себе другим після Путіна обличчям російської агресії. Насправді, це, звичайно, не так. І в цьому випадку ми маємо справу як із особистим піаром Кадирова, так і з піаром режиму Путіна.

Імідж Кадирова активно використовується російською пропагандою як елемент залякування. Але, як я вже казав, в Росії немає розуміння відмінностей російського та українського суспільства. В Україні це залякування не працює.

Чому піар важливий для самого Кадирова? Він – людина війни, він – людина насильства. І зараз він перебуває у звичній для нього ситуації агресії та конфлікту. Він нічого іншого не вміє та піариться на будь-якому насильстві, це органічна частина цієї людини. Він уміє вбивати, він уміє відбирати. Досить згадати ту данину, яку Російська Федерація протягом багатьох років виплачує особисто Кадирову і на яку він вибудовує Чеченську республіку.

Хоча треба розуміти, що він є благодійником лише певної частини чеченців, і те, що він збирає данину з Кремля, це також є елементом насильства.

Війна в Україні на перший погляд нібито багаторазово збільшила можливості виграшно піаритися. Кадиров не творець, він руйнівник. Війна руйнує, і тому він виглядає цьому тлі дуже природно.

– На вашу думку, чи погоджує голова Чечні свої «виступи» з Кремлем чи він вільний у своїх діях?

– Я не думаю, що Кадиров погоджує зміст кожної своєї заяви, пости у соцмережах. Він просто діє в руслі загальної кремлівської політики, яка включає дуже злісну агресію щодо України та українського народу. Тобто нині з точки зору кремлівської пропаганди допустимо абсолютно все.

Адже логічно – якщо вони вбивають цивільне населення України ракетами, бомбами, не прицільною стріляниною з «Градів», то чому їм не можна робити будь-які жахливі заяви? Звичайно, з їхньої точки зору, можна. І Кадиров робить саме це.

– Чи не намагаються таким чином російська влада дистанціюватися від нападу на Україну – створюючи такий потужний піар у ЗМІ кадирівцям у складі російської армії?

– Російській владі неможливо дистанціюватися від нападу на Україну. Швидше задумка була в іншому. Російська пропаганда з перших днів вторгнення стверджувала, що цій агресії чинять спротив лише «українські націоналісти». Офіційні пропагандисти не змінили риторики навіть тоді, коли з'ясувалося, що таких націоналістів не менше 40 мільйонів, тобто все населення України.

Росія сподівалася на «маленьку переможну війну». Активний піар кадирівців у цій війні був би додатковим моральним приниженням переможених: мовляв, з «українськими націоналістами» впоралися одні кадирівці, тобто невелика частина російських силових структур. Росіяни майже не знадобилися. Крім того, нечеченські формування Росії у цій схемі зіграли б роль «доброго поліцейського» на окупованій території...

Але так не вийшло. Україна перемелює російську армію без різниці з етнічної приналежності.

– Якщо судити з роликів із українських соцмереж, створюється враження, що зараз в Україні всіх кавказців називають кадирівцями.

– Я не маю інформації, що всіх вихідців з Кавказу стали називати кадирівцями.

В Україні є свої місцеві кавказці, що воюють на боці України. Ті кавказці, які є на боці російських збройних сил, розчинені у цій солдатській масі, і їх також не називають «кадирівцями».

Кадирівцями називають ті підрозділи, зокрема 141-й моторизований полк російської гвардії, який укомплектований етнічними чеченцями і фактично підпорядковуються Рамзану Кадирову.

– Ви сказали, що в Україні не бояться Кадирова, його піар-акція насильства не має впливу на українське суспільство, і кремлівська пропаганда у цьому випадку прорахувалася. А чому так відбувається, адже в Україні знають про жахливі акції Кадирова?

– Українці жили до великої війни в іншому інформаційному полі. Так, у деяких перукарнях Києва дивилися російські канали, але загалом інформаційний потік був іншим. І в ньому було дуже мало Кадирова.

Українська політична еліта і частина громадян мала принципову установку – нічого російського. Тому помилкою було б думати, що українці знали про Кадирова та його угруповання стільки ж, скільки росіяни. Але навіть якби знали…

Режим Путіна в Росії свідомо формував із людей слухняну, не здатну на опір масу. Лідери протестів у Росії або опинялися за ґратами, або вичавлювалися за кордон.

В Україні не було нічого подібного. Бандитські «понти» тут часто припинялися не владою, а активними людьми. Українське суспільство, на відміну від російського, здатне до самоорганізації.

  • Нове широкомасштабне вторгнення Росії на територію України розпочалося під ранок 24 лютого за наказом президента Володимира Путіна.
  • Через два дні Рамзан Кадиров вишикував 12 тисяч своїх так званих «кадирівців» на головній площі Грозного, заявивши, що вони «прагнуть добровільного відправлення в Україну».
  • Точна кількість кадирівців, відправлених на війну, невідома – за оцінкою Служби безпеки України (СБУ), 4 березня з Білорусі прибув загін із Чечні чисельністю 1200 осіб. До його складу увійшли батальйони «Північ», «Південь» та ОМОН «Ахмат-Грозний».
  • На початку березня Кадиров визнав втрати серед чеченських військових в Україні – за його словами, двоє військових загинули, ще шестеро зазнали поранень. При цьому в СБУ повідомили про загибель сотні військових із Чечні, а ті, хто вижив 13 березня, повернулася до Грозного.
  • Інформація про вбитих чеченських військових також поширюється у соцмережах та за допомогою опозиційних чеченських блогерів.
  • Раніше Збройні сили України спростували заяву Рамзана Кадирова, що чеченські росгвардійці беруть участь у боях у місті Рубіжне Луганської області. Командувач українським батальйоном чеченських добровольців Адам Осмаєв назвав заяву Рамзана Кадирова піаром.

Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!



Mukachevo.net
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...