Микола Жолтані: «Я готовий зняти свою кандидатуру заради перемоги ужгородців»

Наприкінці липня авторитетний український тижневик «Коментарі» вирішив проаналізувати, як керівники 35 найбільших міст України виконали свої передвиборчі програми. Спецвипуск мав красномовну назву «ВАШ МЕ� ВАМ ЗБРЕХАВ».

У фокусі уваги опинився й Ужгород. За висновками експертів видання, на чергові вибори мера Сергій Ратушняк може йти з тією ж програмою, що й чотири роки тому, бо не виконав практично жодної обіцянки.

Саме цей номер «Коментарів» переглядав Микола Жолтані за кілька хвилин до інтерв’ю порталу «Мукачево.нет», готувався. Видається, то була стаття саме про Ужгород.

У молодого підприємця особливі відносини з нинішнім міським головою обласного центру. Раніше вони були бізнес-партнерами. Подейкують, Сергій Миколайович досі винен екс-компаньйону кругленьку суму. Поза тим, тепер вони – політичні конкуренти. Щоправда, вже понад місяць в Ужгороді активно ширяться чутки, мовляв, Жолтані – технічний проект діючого мера. Наш герой запевняє, поширює плітки сам Ратушняк, бо боїться.

Між тим, Миколі Івановичу Жолтані – лише 33. За особистим зізнанням, він вже встиг заробити свій перший мільйон. Щоправда, у якій валюті – поки таємниця.

Крім того, наймолодший кандидат у мери Ужгорода добре інформований про останні зміни на ринку борошна, не шкодує грошей на всілякі публічні заходи, вправно стрибає на скакалці, готовий відповідати на запитання англійською, невдовзі здобуде ще одну освіту та палко вірить у Бога.

Біл-борди з його фото першими прикрасили місто та область, а в парі з Святославом Вакарчуком – ще й спровокували міні-скандал. Поступово міфами та жартами обростає його дітище – мережа ABC «Зина»…

Отже, з чим і для чого Микола Жолтані планує йти на вибори міського голови Ужгорода в купі з вкрай інтимним – у ексклюзивному інтерв’ю порталу «Мукачево.нет».

– Ви знайомі з Сергієм Миколайовичем Ратушняком?

– Звичайно.

– Які у Вас з ним відносини?

– У мене немає з ним ніяких відносин, хіба суто ділові. Ми не друзі. Я підприємець, який здійснює діяльність в Ужгороді. Він – міський голова.

– Кажуть, Ви його проект, так би мовити, – технічний кандидат. Це правда?

– Звичайно, ні. В мене немає необхідності бути чиїмось технічним кандидатом.

– Як Ви доведете це? До прикладу, у Вас інше електоральне поле, ніж у Сергія Миколайовича, тобто від нього Ви не відтягнете голоси. Крім, того у Вас успішний бізнес. Без гарних відносин з міською владою, домогтися цього непросто…

– Мій бізнес успішний не тому, що я маю якісь особливі відносини з мером, міліцією, податковою, а тому що я впроваджую успішні технології, і виконую вимоги закону. Це дає мені свободу.

– Хто фінансує вашу кампанію?

– Перш за все, це люди які хочуть змін, патріоти, друзі.

– Це в основному представники бізнесу, чи не так?

– Так.

– Хоч кампанія ще не почалася, але Ви вже чимало витратили на власний імідж, як потенційного кандидата в мери. Скільки ще плануєте витратити?

– Стільки, аби перемогти.

– На Вашу, що потрібно для того, аби перемогти? Невже лише гроші?

– Треба зробити максимум. Більше зустрічей, більше біл-бордів, донести більше інформації про себе, про наміри.

– У Вас є програма?

– Так, вона вже майже готова.

– Які її головні положення?

– Ключове – це не давати красти. У першу чергу, не буду красти сам, тоді – і з інших можу питати! Я до цього моменту не крав, тому мені не треба щось міняти у своєму житті, розумієте?

Крім того, підбиратиму команду саме за цим принципом – людей, які не крастимуть.

Якщо стану мером, зроблю усі голосування сесії прозорими: щоб люди могли спостерігати, хто за що голосував, хто і які пропозиції виносить, щоб люди бачили, хто відповідає за прийняті рішення.

Усі рішення та звіти про витрачені кошти публікуватимуться на сайті міськради, у сесійній залі працюватиме веб-камера.

– Давайте все ж повернемося до положень програми: які цілі, завдання, ключові напрямки роботи майбутнього міського голови Миколи Жолтані?

– Напрямки роботи визначають люди, не я. Ми регулярно проводимо соцопитування і бачимо, які є проблеми в місті. Моя програма передбачає вирішення цих питань.

Основне – це дороги, місця відпочинку, озеленення, ремонт шкіл, водопостачання.

Я дуже хочу уникнути порожніх обіцянок: говорю тільки те, що можу зробити. Тому коли мене запитують про програму, я відповідаю, що обіцянок не буде. Буде план дій по пріоритетності.

– У Вас є досвід роботи в державних структурах?

– Немає.

– Не боїтеся, що без відповідного загартування система, навіть на посаді мера, перетворить Вас на відшліфований гвинтик?

– Яка б не була система, все залежить від людей. Якщо хочеш служити людям, якщо уповаєш на Бога, нема чого боятися.

– Ви, очевидно, дуже віруюча людина. Щонеділі буваєте в церкві?

– Намагаюся. Часом навіть двічі на тиждень.

– З сім’єю?

– У мене четверо дітей: дві доньки – по 8 і 9 років, а також молодші син – 3 роки, і донька – 10 місяців. Старші двоє – ходять часом зі мною, менші – ще ні.

– Ви молитесь вранці і ввечері?

– Я молюся постійно. Це не обряд. Я прошу, коли не знаю, як вчинити. Тому, на все воля Божа. Я ж маю зробити максимум.

– Скільки часу з дітьми проводите?

– Хотілось би більше.

– Де Ви з ними буваєте?

– Де я з ними тільки не буваю... У мене, слава Богу, розумні діти: постійно займаються, як я. Математика, мови – угорська, німецька, англійська…

– А Ви скількома мовами розмовляєте?

– Французькою, англійською...

– Вільно?

– So-so...

– Яка у Вас освіта?

– Перша – училище фізичної культури, профіль – бокс. Тоді – закінчив з відзнакою торгово-кулінарне училище в Ужгороді за фахом повар-кондитер. Наразі здобуваю ще одну вищу освіту, один курс залишився…

– А хобі?

– Я люблю допомагати людям.

– Це всі політики люблять. Може щось таке для душі, інтимне… Марки, часом, не збираєте?

– Моє хобі – це сім’я. Коли в тебе четверо дітей – вже не до хобі (посміхається). Намагаюся також підтримувати спортивну форму, проводжу час з друзями.

– Тепер щодо Вашої публічної активності. Найперше – скандал з біл-бордами, на яких Ви поруч з Святославом Вакарчуком. Чи не здається Вам, що ще не ставши мером Ви нанесли Ужгороду серйозний іміджевий удар?

– Взагалі нема такого відчуття. Скандалу не було. Позову не було. Від Святослава Вакарчука не надходило жодних вимог чи звинувачень.

– Тобто весь шум в ЗМІ – це провокація?

– Дехто боїться, що люди дізнаються, хто такий Микола Жолтані.

– А до тепер люди в місті Вас не знали?

– Тепер вже знають більше.

– Святослав Вакарчук знав, що збираєтесь влаштувати йому безкоштовну рекламну кампанію в Ужгороді?

– Святослав Вакарчук був поінформований, що за допомогу в організації концерту – розповсюдженні квитків, трансферу, ескорту, – ми отримуємо право на фото-сесію.

– Ви знаєте, скільки сьогодні коштує хліб у магазинах Ужгорода?

– (посміхається) Я можу сказати навіть скільки вартувало борошно 2 тижні назад, і скільки сьогодні, 2 тижні тому – 2,18, тепер ціна виросла – 2,60-2,65 (інтерв’ю записувалося 23 серпня – ред.). Трейдери притримують борошно, зараз не можна купити необхідну кількість.

– Ви щодня отримуєте звіти про стан справ у власному бізнесі?

– Звичайно.

– Що є запорукою успіху?

– У першу чергу, мають бути люди. У мене є команда.

– Люди, яким Ви довіряєте?

– Мушу довіряти (посміхається). Це команда професіоналів.

– Як Ви починали власну справу?

– Перша «Зина», щоправда, тоді магазин називався Орхідея, була відкрита в Хусті у 1998 році. Тоді я приїхав до друга і о восьмій вечора не зміг купити ніде поїсти. Мені здалося це дивним, особливо у порівнянні з Ужгородом. Я побачив, що у людей є проблема – нема цілодобового магазину з великим асортиментом, – тому я захотів її вирішити.

В Ужгороді перший магазин я відкрив у 2000 році. Спершу мені здавалося, що в Ужгороді ринок вже перенасичений, а в Хусті – повна цілина. Та згодом побачив, що можу спокійно конкурувати і в Ужгороді.

– Не могли б Ви розповісти про назву: чому саме «Зина» і чому російською?

– У першому магазині, який з’явився в Ужгороді під назвою «Зина», ще до появи мережі понад 30 років завідувала Зіна – російська жінка з великим серцем, її знали всі. Коли люди йшли за покупками, то казали: «Я йду до Зіни». Для чого змінювати назву? Жінка була росіянкою, тому й назву залишили російською. Між іншим, моя бабуся по маминій лінії, яку теж звали Зіна, також з Росії, з міста Чіта.

– Але народилися Ви в Ужгороді?

– Ні, в Києві. Мій батько – військовий, родом з Ужгорода.

– Які Ваші улюблені місця тут?

– Ужгород. весь чудовий (посміхається)

– Гаразд, але де любите гуляти?

– На набці…

– Вас все влаштовує? Чистота вулиць, скажімо?..

– Як кажуть, «совершенству предела нет». Я був у 30 країнах світу, і знаю одне – у нас найкращі люди: найграмотніші, чудові, богобоязливі. Проблема в тому, що ми не організовані, немає інституту громадянського суспільства. Індивідуально ми геніальні, але ми не розуміємо, що є питання, які потрібно вирішувати колегіально.

...До речі, я знаю, що може бути тестом чи аргументом, який доведе чи спростує, що я не технічний кандидат!

– Ця тема вас зачепила...

– Я готовий зняти свою кандидатуру заради перемоги ужгородців.

– Це як?

– Якщо буде перемагати хтось інший, і я побачу, що це та людина, яка здатна змінити на краще Ужгород, я знімуся.

– Але зараз Ви вже думаєте, хто це може бути – хоча б потенційно? Ратушняк, Погорєлов…

– Насправді, зараз ми гадаємо на кофейній гущі, адже ще не було реєстрації.

– Як, коли і на основі чого приймете рішення про зняття кандидатури?

– За два тижні до голосування ми самі, чи звернемося, аби третя сторона провела соцопитування і визначила найбільш імовірного переможця.

Насправді, посада мені не потрібна, я хочу позитивних змін для міста.

– Не буде шкода грошей, зусиль?

– Я зроблю це, щоб Ужгород став кращим. Заради цього я не шкодую ні однією секундою, ні однією копійкою.

– З огляду на Ваш особистий рейтинг, який за даними соціологів не перевищує 3 %, на що Ви розраховуєте?

– 3 % відсотки я вже давно перейшов, зараз маю 8-9 %.

– Скільки плануєте набрати у підсумку?

– Все буде залежати від того, чого хочуть ужгородці.

– Але ж має бути ціль, у тому числі у відсотках?

– 20 %. Та я готовий об’єднуватися заради інтересів ужгородців. Я хочу, щоб наше місто стало краще

– У міськраду балотуватиметесь?

– Молодіжна партія висуватиме кандидатів в обласну та міську раду. Я особисто ще не вирішив.

– Таксист, який підвозив мене до Вас, сказав, що не голосуватиме за Жолтані, тому що він не людяний. Що на це скажете?

– Я Вам раджу ще людей попитати…

– Таксист розповів мені історію, мовляв, коли Ви зайшли до одного із закладів міста, то одній з компаній довелося його покинути...

Прес-секретар М.Жолтані: Це напевне була Диканька. Коли ми туди зайшли, там сиділа компанія, яка дуже голосно і нецензурно висловлювалися. Микола Іванович може підняти голос і, автоматично, можуть піти люди, які відчувають провину.

– Я думаю, що я дуже людяний...

– Хто Ваш кумир в політиці?

– Ісус Христос.

– Він навряд був політиком.

– Він був діячем, царем. Він – Альфа і Омега....

– На Вас вже оприлюднили чимало компромату. Не боїтеся, що Вас геть заплямують?

– Абсолютно. З практики знаю, що навіть коли нічого немає, то все можуть придумати – суспільство до цього звикло. Чим більше компромату – тим ти більш потужний

– Якось Ви заявили, що як станете мером, перевірятиме чиновників на детекторі брехні. Ці ж пристрої дуже дорогі. Звідки гроші братимете – з міського бюджету?

– Можна детектори брати в оренду, можна придбати – це річ, яка завжди потрібна.

– Людей, яких приймаєте на роботу, також перевіряєте на пристрої?

– Я з ними спілкуюся, перевірка у формі співбесіди. У нас була практика з фірмою, по договору. Не знаю, чому ця тема (перевірка на детекторі брехні – ред.) всіх так стурбувала...

– Гадаєте, Ви готові стати на чолі обласного центру?

– Я готовий – і психологічно, і морально. А досвід... Я готовий вчитися, залучати професіоналів, нести відповідальність. Це головне.