Учасники святкувань - а це не тільки пластуни, але й їхні гості, - не лише спостерігали, але й брали участь в іграх, забавах та звичаях, властивих цьому святові давніх українців.

Дівчата плели не тільки вінки із гірських трав і квітів, але й опудало Марени, що його відтак відвойовували від хлопців, які намаглися його вкрасти, а згодом - урочисто палили та пускали за водою (цей звичай
означає позбавлення від усього поганого, прощання зі злом, адже свято Івана Купала давні язичники називали "днем, коли на Землі зутсрічаються Добро і Зло", і робили все, аби означити перемогу добрих сил)

Ігри, зокрема, дівочі із гойдалкою, спів давніх гаївок і, врешті, дійство з вінками: дівчата пускають власноруч сплетені віночки гірською річкою, ворожачи собі на пару, або просто загадуючи бажання...

Кульмінація, звісно, повязана зі стихією вогню. Найперше - це спалювання "Іванка" - великої слолом'яної фігури. Відтак - співи і забави біля великого вогнища, зокрема, жартівливий відкуп вінків, що їх спіймали
хлопці - тепер від дівчат вони вимагають як не цілунок, то пісню, або хоча б усмішку, ну а чи то танець...

Ну а коли ватра вже не така висока, учасники свята відбувають чи не головний звичай купальського свята - стрибають на пару через вогонь, загадуючи, аби у ньому згоріло усе погане, а любов і жага до життя були
такими ж ясними і гарячими, як купальсьске вогнище...

Фото з Facebook Galina Yarseva та Alla Hayatova