Легендарний розбійник Микола Шугай не загинув? Чеський дослідник знайшов цікавий документ

Згідно з офіційною історією, Нікола Шугай разом з однодумцями бунтував навколо Колочави з 1920 по 1921 рік, коли його односельці зарубали сокирами, щоб жандарми також могли претендувати на славу знищення відомого розбійника.

З поліцейських записів, телеграм та інших матеріалів нам відомо, що Нікола та його брат Юра були вбиті у 1921 році. Однак словацький письменник Іво Апфель має у своєму архіві лист про звільнення з тюрми Миколи Шугая, датований 1936 роком. У ньому чітко зазначено, що Ніколу Шугая з Колочави було звільнено після відбуття покарання за пограбування з в'язниці Леопольдова. Тобто через п'ятнадцять років після своєї смерті…

Нікола Шугай після арешту. 1926 рік. Джерело: Державний архів міста Нітра

Тож кого селяни, голодні до нагороди, вбили біля Колочави? Чому після смерті розбійника жандарми повідомили, що Нікола загинув під час перестрілки? Отже, якою була справжня доля Миколи Шугая? Чи можливо таке щоб у Колочаві були два однойменних розбійника?

На ці питання спробував дати відповідь чеський дослідник Ярослав Мареш.

Нікола Шугай (насправді Сюгай) народився 3 квітня 1898 року безпосередньо в Колочаві. Тоді ця територія належала до Угорщини. У цих прекрасних горах було надзвичайно важке життя. Єдиний спосіб заробити на життя місцевим жителям - це вирубка лісу. Тому багато чоловіків їздили на сезонну роботу до Угорщини та Румунії. Цю звичну практику порушила Перша світова війна, коли чоловікам довелося йти до армії.

Однак далеко не всі погоджувалися вирушати на бійню і помирати за чужу країну. Одним із таких був Нікола Шугай.

Він недовго затримався у своєму полку і втік. Головний жандарм Колочави Бела Ленард почав переслідувати його, щоб повернути на фронт. Але Нікола Шугай дуже добре знав у горах. Щоб наздогнати його, головний жандарм навіть перевдягнувся у жінку і вдав, що приносить їжу лісорубам. Так йому вдалося упіймати Ніколу і повернути на фронт.

Утім Нікола знову втікає, і цього разу він прихопив з собою гвинтівку і велику кількістю боєприпасів, які викрав у полку. Цього разу коли втікача вирішили затримати він із засідки розстріляв двох підлеглих угорського начальника охорони жандармерії. Спочатку Шугая переслідували угорські жандарми, відразу після війни - румунські, і нарешті - чехословацькі, і деякі поплатилися за це своїм життям.

Ксерокопія справи Ніколи Шугая. Джерело: архів Іво Апфель

Коли закінчилася Перша світова війна і Підкарпатська Русь була приєднана до Чехословацької Республіки, розповідали, що він почав жити більш-менш звичним життям і оселився з місцевою дівчиною Ержікою. Тоді він займався контрабандою - переправляв товари до Польщі та привозив звідти інші.

Однак переміни, здається, сталися 16 липня 1920 року, коли він разом зі своїм товаришем Василем Кривляком з пострілами напав на місцевих вівчарів. З цього моменту і починається розбійницька кар’єра Шугая.

Він добре озброєний, знає гори і майже невловимий для жандармів. Він полюбляє нападати на єврейських торгівців, які єдині тут мають гроші.

Одного разу Шугая таки вдалося затримати. Однак вже був вечір, і жандарми не могли супроводити його до Волового, до головного відділку.

На ніч його прикували до швейної машини швейної машини у будинку вахмистра Карела Тржески, під охороною наймолодшого жандарма. Останній явно заснув під час охорони, і Нікола якось звільнився з ланцюга і втік. За це жандарм отримав 6 тижнів ув’язнення від військового прокурора за порушення вартової служби.

Підрозділ жандармерії бере участь у полюванні на Ніколу Шугая. Джерело: Колочавський музей Івана Ольбрахта

У Шугая склалися досить складні стосунки з односельчанами.

З одного боку, він боровся з непопулярними іноземними жандармами. З іншого боку, Миколу бояться за його лють, підозрілість і непердбачуваність.

Розповідали, що він пограбував місцевих молодят, які отримали значну суму грошей на весілля.

Вже неможливо дізнатися скількох жандармів вбив Шугай. За словами історика Мартіна Клубека, щонайменше двох. Один з них - Войтех Кубін. 24 жовтня 1920 року жандармерійський патруль у складі трьох осіб прочісував околиці Колочави. Приблизно за 100 метрів від будинку Івана Драча лунає кілька пострілів, і Войтех Кубін втрачає життя. Дата події відома зі збереженої телеграми, надісланої зі штабу жандармерії в Хусті до Міністерства внутрішніх справ.

Іншою жертвою Шугая у травні наступного року став сержант Олдржих Грабал. Сучасні джерела розповідають ще про одного - сержанта Йожефа Хохмана. Утім за словами Мартіна Клубека, він помер від інсульту під час операції розшуків Шугая.

Дії Ніколи Шугая стали відомими далеко від Колочави. Його славу використовують інші бандити, і всі напади в цьому районі приписуються виключно Шугаю, хоча для цього йому довелося би бути у кількох місцях одночасно. Про Ніколу часто згадують в газетах. Угорська преса, наприклад, представляє Ніколу Шугая як національного героя, який бореться проти чеських окупантів. У чеській пресі він описується як легендарний бандит.

Держава оголошує винагороду в розмірі 3000 крон за затримання Ніколи, єврейська громада пропонує ще п'ятдесят тисяч. Для держави це вигідно, адже операції з розшуків коштують в рази дорожче.

Це величезні гроші для бідних людей. Саме ці гроші та уява казкової винагороди врешті-решт стали фатальними для Ніколи.

У Ніколи Шугая також було багато ворогів серед місцевих. Останній інцидент стався у неділю, 14 серпня. Згідно з повідомленнями періодичної преси, Нікола Шугай застрелив мера Нижньої Колочави, з яким мав давні суперечки. Ймовірно це вбивство і стало причиною кінця Шугая.

Неправдива телеграма про вбивство Шугая. Джерело: архів Мартіна Клубека

Кінець Шугая

Нікола тоді промишляв у регіоні разом із молодшим братом Юрою. Якось він зустрівся з трьома селянами, які пригостили його коньяком. А коли Шугай був вже п'яний, то напали на нього, зарубавши сокирами і його п'ятнадцятирічного брата. Після цього всі троє негайно вирушили до прокуратури штату Хуст, щоб подати заяву про винагороду.

Однак місцеві жандарми, дізнавшись про смерть розбійника вирішили приписати успішну операцію собі.

Вахмістр Тржеска повідомив у телеграмі, що Нікола був оточений у лісі і що вбитий під час перестрілки. Щоб ніхто з жандармів не розкрив правди, кожен змушений був стріляти по його трупу.

Перші публічні новини про смерть Ніколи Шугая з'явилися через два дні. Lidove noviny пишуть, що після того, як у неділю Шугай застрелив Дербака, його син та шурин самостійно розшукали схованку Шугая та розповіли жандармерії. Жандарми спробували затримати розбійника, але розпочалася сильна перестрілка, в результаті Ніколу і його брата було вбито.

Але зауважили, що у прокуратуру Хуста з'явилося троє русинів, які стверджують, що вони вбили братів Шугаїв в результаті самооборони.

Прокуратура наклала на всіх трьох запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Випуск "Чеського деніку" від 24 липня 1922 року стверджує, що Іваниш, Буркало та Маркуш були виправдані судом у Хусті. Їх судили за вбивство та потім виправдали за відсутністю доказів.

Є ще одна дивна обставина. Єдина фотографія Миколи Шугая та його брата була зроблена лише після їх смерті. На фотографії чітко видно рану від сокири. Але вік мертвих не співпадає. Адже Ніколі на той момент було 23 роки, його брату - 16-ть. Однак, Нікола на фото, очевидно, виглядає значно старшим.

Єдине відоме фото Ніколи Шугая. Джерело: архів Мартіна Клубека

Отже, Ярослав Мареш робить припущення, що, цілком можливо, жадібні жителі села вбили сокирою когось іншого, аби сфальсифікувати справу. Адже сума більше п'ятдесяти тисяч крон на той час були величезними грошима. І якщо Шугай залишився живим, то в його інтересах було більше не з'являтися на очі людей і надовго зачаїтися.

Чеський дослідник вирішив докладно дослідити документу, який йому показав Іво Апфель. Це зайняло кілька місяців. Після багатьох марних запитів до державного архіву в Нітрі, який підпорядковується Міністерству внутрішніх справ Словаччини, він отримав доступ до оригіналу справи.

В’язень Нікола Шугай дійсно народився у Нижній Колочаві 14 грудня 1900 року. Він отримав 15-річний тюремний термін за грабіж, що здійснив 15 листопада 1926 року. Але, як зазначається, до слідчого ізолятору потрапив ще 10 жовтня.

24 листопада 1927 року Шугай засуджений судом у Хусті. Був звільнений після відбуття двох третин терміну покарання, 12 жовтня 1936 року.

Деталі кримінальної справи. Джерело: Державний архів міста Нітра

"Можливо, це просто збіг обставин. Важко повірити, що в одному селі було два тезки і обоє бандити!", - зазначає дослідник.

Але дати народження не збігаються, і збігу не можна виключати. Однак є одна дивна деталь - як грабіжника могли затримати за місяць до пограбування?!

Утім виникає ще багато інших питань. Чому звільнений з в'язниці Шугай не повернувся до своєї родини? Адже Ержика в грудні 1921 року народила дочку Ніколи Анну, і пережила свого чоловіка більш ніж на 60 років, померла у 1987 році.

Дослідник вирішив поїхати до Колочави, аби на місці з'ясувати чи відповідають правді ці розбіжності.

Його зацікавило яка дата народження зазначена на могилі Шугая.

"Якщо там 1898 рік, то інший Микола насправді, швидше за все, буде "лише" тезкою з того ж села з подібною долею. Дуже малоймовірно, але все ж можливо. Якщо, навпаки, 1900 рік, я, швидше за все, вийшов на слід чогось дуже огидного...", - розмірковує Ярослав Мареш.

Могила Шухая. Фото: Ярослав Мареш

"У Підкарпатській Русі неймовірно красиві гори. Перш ніж дістатися Колочави, ви ніби повертаєтесь на сто років назад. Збереглася оригінальна жандармська станція в Колочаві, сьогодні це ресторан з пансіоном. Тут ви можете розмовляти чеською мовою, розплачуватися кронами за обід і почуватися ніби ви не перетинали два кордони, а Підкарпатська Русь все ще є частиною Чехословаччини.

На могилі Миколи розкривається таємниця - рік народження похованого. Це рік - 1897. Тож Миколаїв Шугаїв було не два, а, можливо, навіть три", - підсумовує дослідник.