Заповідники інтересів

«Обласна державна адміністрація просить вас, шановний Вікторе Олексійовичу, розглянути питання про доцільність перебування на займаних посадах директорів: Карпатського біосферного заповідника – Гамора Федора Дмитровича, національного природного парку «Синевир» – Дербака Івана Степановича та Ужанського національного природного парку – Копача Василя Олексійовича», – лист (від 31.03.10 №06-12/676) із таким зверненням голови обласної адміністрації Олександра Ледиди до міністра охорони навколишнього природного середовища Віктора Бойка нещодавно оприлюднив один із закарпатських інтернет-сайтів.

На аргументацію прохання наводяться факти про те, що для Закарпаття туристично-рекреаційна галузь є одним із пріоритетних напрямів економічного розвитку, а «нинішнє керівництво вищезазначених заповідних об’єктів не проводить належних заходів та не бере участі у соціально-економічному розвитку територій й розбудові туристично-рекреаційного потенціалу». Йдеться про погані дороги у парках, незабезпечення належного санітарного стану лісів, «понад 10 років є незавершеним будівництво Музею природи у смт Великий Березний; ...негативну соціальну реакцію викликає включення до складу парків та заповідника територій місцевих громад без вилучення цих територій. Це не дає можливості проводити приватизацію земель громадянами та розвивати туристично-рекреаційну і виробничу діяльність».

Екологи звинувачують – влада відхрещується

Проблема більш ніж на часі. У середині квітня зі зверненням про ситуацію в зелених зонах та закликом не допустити руйнування природно-заповідного фонду України до Президента Віктора Януковича і Премєр-міністра Миколи Азарова звернулися 108 представників неурядових організацій та окремі громадяни з України, Молдови, Росії, Туркменістану і Узбекистану. А наприкінці минулого тижня з публікацією на цю тему, зокрема й про небезпеку перетворення заповідників у площі для розміщення елітних дач та проведення «царських» полювань в авторитетному тижневику «Дзеркало тижня» виступив відомий природозахисник Олег Листопад. Більш ніж промовистий заголок матеріалу – «Природа для президенцій».

Мінприроди хоч-не-хоч теж нарешті мусило відреагувати – звідти публічно запевнили, що тільки за збільшення заповідності територій, розбудову природо­охоронних обєктів і що «на цей час клопотання про скасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення до Мінприроди не надходили».

Оприлюднення ж тексту листа за підписом Олександра Ледиди майже збіглося з іще одним пуб­лічним зверненням екологів до Президента України Віктора Януковича, в якому йдеться про те, що в останні місяці свого президентства В. Ющенко підписав ряд указів про створення в Україні нових національних парків і заповідників, площа заповідної території в нашій державі поступово наблизилася до середньоєвропейських норм. «Однак, – ідеться у листі, – ці укази не сподобалися лісникам, які хочуть тільки рубати дерева, мисливцям, які хочуть тільки убивати диких тварин, будівельникам елітних дач, які хочуть тільки забудовувати красиві узбережжя для своїх багатих хазяїв. Тому вони готують масове знищення нових заповідників і національних парків в Україні». Відтак екологи навели конкретні факти:

– Миколаївська облрада проголосувала за скасування указів Ющенка про створення в Миколаївській області нових національних парків «Білобережжя Святослава» і «Бузький Гард»; 
– один із чиновників Кабміну звернувся з доповідною запискою до віце-прем’єра Бориса Колесникова, в якій ідеться про те, що останні укази Ющенка були непідготовлені, порушують закони України, а тому виконувати їх Кабмін не може і їх треба скасувати;
– в Адміністрації Президента готуються укази про скасування національних парків Залісся, Білоозерського і Синегора, які створені нещодавно на базі колишніх спеціальних мисливських господарств.

Дати лад закарпатським заповідникам намагалося й попереднє керівництво області

Один із пунктів кричущих, на думку екологів, фактів, що свідчать про наступ нової влади на заповідні території, стосується якраз нашого краю й прохання голови ОДА Олександра Ледиди: «Днями глава Закарпатської облдержадміністрації направив лист у Кабмін України з проханням звільнити з посади директора Карпатського заповідника Ф. Гамора за те, що своїми діями щодо розширення території цього заповідника Гамор нібито створив незвичайно «напружену соціально-економічну ситуацію» на Закарпатті. До речі, Ф. Гамор є одним із найстарших і кращих директорів українських заповідників».

На жаль, директор «Синевиру» Іван Дербак відмовився будь-що коментувати.

А заступник директора Карпатського біосферного заповідника Василь Покиньчереда та начальник відділу пропаганди й рекреації Вікторія Бундзяк із цього приводу повідомили: «Ознайомившись із листом голови Закарпатської ОДА п. О. О. Ледиди, адресованого Міністру охорони навколишнього природного середовища України п. Бойку В. О., ми були більш ніж здивовані безпідставністю звинувачень, зокрема щодо бездіяльності Карпатського біосферного заповідника в розвитку місцевої туристично-рекреаційної інфраструктури.  Хочемо наголосити, що незважаючи на хронічну нестачу фінансування з державного бюджету та брак належного сприяння місцевої влади, як цього, до речі, вимагає Закон «Про природно-заповідний фонд України», в Карпатському біосферному заповіднику створено достатньо потужну туристично-рекреаційну інфраструктуру. Тут облаштовано 18 екотуристичних маршрутів, близько 40 місць відпочинку, споруджено міні-готель, унікальні Музей екології гір, «Музей нарцису», еколого-освітні центри у географічному центрі Європи та на Перемичці під Говерлою тощо. Окремі з цих об’єктів створені в умовах економічної кризи за відсутності цільового фінансування з боку держави. У той же час адміністрація заповідника неспроможна виділити десятки мільйонів гривень на ремонт, наприклад, автодороги на гору Говерла, який, згідно з Указом Президента України, мали виконати відповідні державні структури. У цьому контексті доречно згадати, що обласною владою було ухвалено низку програм щодо розвитку туристичної галузі, серед них, зокрема, Стратегія розвитку екотуризму та екологічної освіти (2004), План заходів розвитку екологічного туризму (2009) та ін. заходи, передбачені згаданими документами, є дуже доречними і, безумовно сприятимуть процвітанню туристичної галузі Закарпаття. Однак, на місцях вони не забезпечені жодною фінансовою та організаційно-технічною підтримкою.

Ми дуже сподіваємось, що співпраця з місцевими органами влади нарешті перейде в практичну площину і, тим самим, дозволить вирішити наявні проблеми, що гальмують розбудову туристично-рекреаційного потенціалу краю».

А начальник державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області Андрій Погорєлов розповів, що проблема згаданих національних парків не нова. Її активно намагалося вирішити ще попереднє керівництво краю. Так, неод­норазово порушувала питання проблем національного парку «Синевир» Міжгірська районна влада, 2008 року було звернення до Мін­природи від депутатів обласної ради про те, що керівник Синевирського парку веде неефективне управління, інфраструктура не розвивається, не вирішується питання винесення меж природоохоронної території в натуру, не відновлюється знищений паводком ще 1998 року Музей лісу і сплаву, заповідник виконує не властиву йому функцію лісозаготівельного підприємства. У січні 2008 року тодішній голова обласної адміністрації Олег Гаваші теж звертався до міністра екології й просив посилити керівні кадри природоохоронних об’єктів, наголошуючи, що заповідні території не беруть участі у загальному стратегічному розвитку Закарпаття, погіршується санітарний стан лісів і місць відпочинку, відбувається втрата технічної якості деревини, не підготовлені проекти організації територій, не побудовані лісові дороги, не використовується природозберігальний і рекреаційний потенціал букових пралісів, визнаних ЮНЕСКО.

Нині, за словами Андрія Вікторовича, є ще й сигнали від прокуратури Міжгірського району, що і гроші, які виділялися на парк «Синевирський», використовувалися неефективно, з порушеннями, завищувалася вартість, наприклад, облаштування лісових доріг, туристичних стежок тощо.

Аналогічні проблеми, за словами Андрія Погорєлова, і в інших заповідних об’єктах і їх треба вирішувати. Тому зрозуміло, що кожен керівник Закарпаття, піклується про те, аби наш край, досягнувши чи не найкращого в державі показика заповідності територій – 13,4 %, на рекреаційно-туристичних об’єктах мав ефективних менеджерів. Нині ж немає серйозних проектів, які б приваблювали інвесторів, туристів, уся робота у згаданих заповідниках їхніми керівниками пущена на самоплив.