Прощальне «па» Тимошенко

У четвер, 11 березня, близько двох тисяч мешканців сіл Форнош і Дерцен Мукачівського району зібралися поблизу колишнього військового містечка й не допустили військових і міліціонерів, які, відповідно до розпорядження уряду Тимошенко від 6 січня 2010 року, намагалися оформити акт приймання-передавання об’єкта для створення нового табору утримання нелегалів.

Та, виявляється, під завісу свого владарювання, Юлія Тимошенко зробила Закарпаттю ще один «подарунок» – передала Державній міграційній службі цілісні майнові комплекси пунктів тимчасового розміщення біженців, у тому числі й у Мукачеві та Перечині. Якщо на 17 га поблизу Дерцена апріорі мав би бути закритий заклад, під охороною для УТРИМАННЯ нелегалів, то в Мукачеві й Перечині – для РОЗМІЩЕННЯ, тобто практично вільного життя.

Закарпатці торік ледве домоглися закриття одіозного «Павшина». Проте уряд Тимошенко і особисто екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко дуже вже активно лобіювали, аби пункти для нелегалів у нашому краї таки були. І з подачі колишнього губернатора Закарпаття Геннадія Москаля пригледіли для цього колишнє військове містечко поблизу Дерцена на Мукачівщині.

Люди з довколишніх сіл категорично проти будівництва нового табору: бояться інфекційних хвороб, які «експортують» нам вихідці з Африки й Азії, спалахів злочинності. Адже старшокласники з Форноша щодня добираються повз військове містечко у Дерценську школу. Зрештою, людей обурює сам факт, що на їхній землі зібралися будувати такий неоднозначний заклад, не те що не порадившись із ними, а навіть нічого не повідомивши. Тому налаштовані боротися проти його зведення рішуче й до кінця: обіцяють і надалі перешкоджати будь-яким намірам влаштувати табір, планують провести з цього питання референдум, склали текст звернення до Президента України, Кабінету Міністрів та Верховної Ради з вимогою заборонити створення пункту тимчасового розміщення іноземців на території Мукачівщини. До нового ж уряду мешканці сіл звернулися з проханням скасувати рішення Кабміну Тимошенко передати об’єкт на баланс МВС. Людей цілковито підтримує влада. Навіть статистика свідчить, що закриття «Павшина» пішло на користь регіонові: кількість спроб незаконного перетину кордону вихідцями з третіх країн суттєво зменшилася. 2009-го прикордонники Чопського й Мукачівського загонів затримали вдвічі менше нелегалів, ніж рік перед тим. Також знизився ризик поширення небезпечних хвороб. У тому, що нелегали загрожують інфекціями, закарпатці переконалися, коли на Перечинщині саме через них стався спалах черевного тифу, який мав азійське походження. Медики не приховували, що з погляду медицини «Павшино» було пороховою бочкою. Саме тому голова облдержадміністрації Олег Гаваші вважає, що закарпатці й надалі рішуче протестуватимуть проти відкриття таких закладів на території краю.

– Мукачівський район – узагалі не місце для таких об’єктів, – каже й голова райдержадміністрації Ілля Токар, – насамперед з погляду туристично-рекреаційної привабливості. Адже табір для нелегалів у більшості громадян викликає тільки негативні асоціації – такі, як етнічна злочинність, екзотичні хвороби, погіршення якості життя. Тому й не дивно, що жителі сіл побоюються про здоров’я своє і близьких.

Люди неодноразово збирали підписи й направляли звернення до різних інстанцій проти створення на базі військового містечка Дерцен пункту з тимчасового утримання іноземних громадян й осіб без громадянства. І робитимуть це знову й знову, доки нарешті не відстоять своє право не жити поряд із загрозою, яку несе в собі табір для нелегалів. Тому районна влада повністю солідарна з громадами й готова їм у цьому всіляко сприяти. Ми сподіваємося, що відповідно до схваленої на зібранні резолюції новий уряд скасує рішення Кабміну Тимошенко про передання об’єкта на баланс МВС й не допустить розміщення на території району таких закладів. 

Вимоги місцевої громади й обласної влади підтримує й крайова організація Єдиного Центру.
– Затверджуючи постанову про передання майна колишнього військового містечка до сфери управлення МВС для створення тут саме пункту для нелегальних мігрантів, уряд вкотре проігнорував позиції місцевої влади, яка заявила свою категоричну незгоду з планами Кабміну, – зазначив керівник секретаріату обласної організації Єдиного Центру Володимир Шкріба. – Не враховано й думку громади Дерцена, якій, по-суті, доведеться сусідити з нелегальними мігрантами. Позиція урядовців, що базується на повному нехтуванні правами місцевого самоврядування, неприпустима.

Окрім того, на переконання єдиноцентристів, недоцільним є відкриття закладу такого типу в прикордонному регіоні. Це, як свідчить досвід «Павшина», збільшує кількість спроб незаконного перетину державного кордону й приваблює до місцевості нелегальних мігрантів.
Абсолютним дисонансом до цього є позиція головного закарпатського міліціонера. На сайті УМВС у вівторок, 16 березня, з’явився коментар Павла Кононенка:

– Громадськість краю можна зрозуміти. Люди бояться за себе й своїх дітей. Однак облаштування такого спецтабору полегшить роботу прикордонникам й міліції з протидії нелегальній міг­рації. На цей час ні ми, ні прикордонники, ні УСБУ краю не мають приміщень для затриманих на території області мігрантів. Нелегальний перетин державного кордону й сприяння в цьому вважається злочином і карається Кримінальним кодексом України. Тож із затриманими треба проводити слідчі дії на предмет виявлення тих, хто їм допоміг опинитися на території України й Закарпаття. А де це робити? Наразі аналогічні табори для нелегалів є на Волині і в Чернігівській області. Однак коштів на доправлення туди затриманих мігрантів міліція не має, а дорога ж неблизька. Тим паче не маємо за що депортувати темношкірих мігрантів на їхню далеку батьківщину. Тож утримання їх тут, на місці затримання, значно полегшило б нашу працю.

При цьому пан Кононенко лукавить: на території Чопського прикордонного загону на кошти ЄС облаштовано приміщення приблизно на 50–60 нелегалів, затриманих при спробі перетину кордону. Також деякі з них живуть у Мукачеві на першому поверсі гуртожитку залізничників. Крім того, близько 60 осіб нині розміщені у Мукачеві на вул. Мічуріна. Цей об’єкт уряд Тимошенко закріпив розпорядженням від 2 березня цього року (№ 362-р) за Держкомміграції. Та, виявляється, це лише так званий «корпус №1» однієї структури: інші приміщення – поблизу дитячого оздоровчого табору «Барвінок» у Перечині. Їх пригледів свого часу губернатор Москаль, а коли керував Держкомнацміграції, коштом цієї структури викупив для облаштування житла для нелегалів у профспілки працівників комунальної сфери, якій, власне, належить дитячий табір. Кілька років поспіль тут тривав ремонт, і ось уже близько року (поряд із ДИТЯЧИМ ОЗДОРОВЧИМ закладом!) живуть іноземці у статусі шукачів притулку,  очікуючи рішення української влади. За законом, їхнє звернення до трьох місяців розглядає управління міграційної служби в Закарпатській області, відтак ще такий же термін – Державна міграційна служба. Та на практиці це розтягується на місяці й навіть роки, бо діставши відмову у наданні статусу біженця мігранти оскаржують її в судах. Між тим вони можуть вільно пересуватися, мають чимало прав, а їхні діти у Мукачеві й Перечині відвідують школи... А ще – знову й знову намагаються прорватися до омріяної Європи, тобто порушують українське законодавство і кордон.