Портал «Мукачево.нет» пропонує Вашій увазі два абсолютно протилежні погляди експертів на русинську проблему.

Петро Охотін, політолог:

- Справа Підкарпатської Русі стала найгучнішою в Україні в контексті сепаратистських проявів – фотографії Прем’єр–міністра самопроголошеної республіки Петра Гецка розповсюджувало не Міністерство пропаганди Підкарпатської Русі, але Служба безпеки України. Цей крок, між іншим теж можна розцінити як потурання інтересам самопроголошенців, адже «поганого PR не буває». Звідси, можливо і ідеї Гриценка щодо гасла «Ворог їхньої держави».

Якщо подивитися порядок денний з’їзду русинів у Пардубицях (Чехія), за темами він цілком підходить під з’їзд заради конструювання нової нації зі своїми трагедіями, діаспорою та успішним майбутнім націоміфічної риторики держави Україна: етноцид русинів (голова секції В.Фрікер, Німеччина), мовний етноцид (І.Петровцій, Підкарпатська Русь), робота з русинською діаспорою (Г.Гатінгер, Угорщина), економічний розвиток Республіки Підкарпатська Русь ( М.Поп, США). До честі русинів, свій головний сайт вони розмістили із доменом Європейського Союзу - http://www.pudkarpatskarus.eu/, отже, у дечому вони вже обігнали свого «окупанта» – Україну.

Констянтин Матвієнко, копорація стратегічного консалтингу «Гардаріка»:

- Дійсно, візьміть путівник по Чехії, Словаччині, Угорщини, то в переліку націй, які населяють ці країни, окремо згадуються українці, і окремо русини. Але на сьогоднішній день ось цей русинський рух «Срібна земля» не представлений на серйозному політичному рівні в Закарпатті. Зрештою, згідно перепису русинами себе ідентифікують бильзко 10 тисяч закарпатців. Це не маленьке число. Але нині ця проблема лежить у площині культурологічній і, частково, релігійній. Попри відносний резонанс «русинського питання», в українсльких політичних трендах ця проблема поки не стоїть.