Першу частину журналістського розслідування читайте тут: Гра амбіцій, або Закарпатський осередок Партії регіонів очікує серйозне випробування владою

Частина ІІ

Фактор Ледиди

Між тим, повернемося до контексту заяви. Насправді, у Бєлякова та Ледиди уже давно непрості стосунки. Про них знають усі в області, чимало пліткують.

Тому після оприлюднення резонансної заяви, дехто, вочевидь, навіть здивувався, що лідер ужгородських «регіоналів» так м’яко відгукується про свого боса (а може це черговий доказ, що текст-звернення фальшивка?). Раніше той був значно щедрішим на красномовні епітети.

Так, у лютому 2004-го Юрій Бєляков називав Ледиду «розкольником» та пропонував виключити його з лав партії, за рік у липні – дорікав шефу в пасивності на президентських виборах п’ятирічної давнини. Крім того, пан Юрій відкрито заявляв про особисту неприязнь, ідеологічну розбіжність у поглядах та підходах до партійного будівництва, і так далі.

Втім, найбільше ужгородський «регіонал» дорікав Олександрові Ледиді за близькість до команди Віктора Балоги. Між людей навіть побутує думка, мовляв, саме Балога працевлаштував Ледиду через свої зв’язки у керівництві Партії регіонів. 

Звичайно, якщо зважити на той факт, що ще у 2002 році Олександр Ледида був керівником районного штабу «Нашої України», а у 2004-ому вже очолив Закарпатську парторганізацію «біло-синіх» (змінивши Павла Федиковича), то чутки видаються вкрай правдивими. Ця гіпотеза досі експлуатується Ратушняком та його ЗМІ, при кожній ліпшій нагоді згадуючись як доконаний факт.

Утім, щоб зрозуміти, що насправді нині коїться у лавах «регіоналів» варто поглянути на ситуацію з більш прагматичного боку.

Фактор Балоги

Зрозуміло, що у кар’єрі Ледиди в Партії регіонів «фактор Балоги» відіграв і відіграє серйозну роль, як і загалом у Закарпатті. Насправді, в межах області – він визначальний. Подобається це комусь, чи ні, та авторитет екс-глави Секретаріату Президента та його команди тут беззаперечний. Саме це, вочевидь, враховували очільники Партії регіонів, коли у 2004 погодилися на зміну керівництва обласного осередку.

Тоді на цю посаду було два рівні претенденти – Юрій Бєляков та Олександр Ледида. На користь першого грав авторитет в Ужгороді, лідерство в афганському русі, вольовий характер та системність у роботі; кар’єру в партії Бєляков сприйняв як черговий життєвий виклик і був готовий до наполегливої праці. У свою чергу Олександр Ледида – успішний підприємець, менеджер-економіст з досвідом роботи на держслужбі.

Проте тодішній вибір керівництва П� визначили два інші моменти. По-перше, Ледида – уродженець Закарпаття, себто свій, як кажуть в області, «місний»; натомість Бєляков – із Самбора, що на Львівщині, іншими словами – «чужий». По-друге, Ледида – виходець із команди Балоги, тобто зможе з ним домовлятися, підтримувати якісну комунікацію без якої розвивати політичну силу в Закарпатті – відверто безперспективно. Ортодоксальний афганець Бєляков у цьому сенсі явно поступався Ледиді, а тому і ставку зробили не на нього.

Як не парадоксально, але підтвердженням викладених вище думок свідчить приклад Закарпатського осередку БЮТ, який нині очолює Олександр Кеменяш. З огляду на його останнє інтерв’ю, запідозрити «бютівця» в лояльності до команди Балоги – авантюрно. Хоча у цьому до останнього переконував Ратушняк, вигороджуючи себе перед Тимошенко. Аргументація у мера Ужгорода спиралась на те саме, що і у випадку з Ледидою. Свого часу Кеменяш також працював у обласній команді Балоги-губернатора, а у 2002 році став нардепом за підтримки «Нашої України».

Дуже вірогідно, що за аналогією з призначенням Олександра Ледиди, погодження тезки Кеменяша у керівники парторганізації БЮТ відбувалося також при врахуванні «фактора Балоги».

Що поробиш, сучасна політика твориться у постійних переговорах усіх з усіма. І на рівні центральних офісів БЮТ та П� це прекрасно усвідомлюють, у тому числі стосовно партійної стратегії на місцях.

Гра амбіцій

Таким чином, видається, що саме спритність та гнучкість Ледиди не дають спокою Бєлякову: йому здається, що з ним вчинили несправедливо, недооцінили його старання та здібності. Як наслідок, він, схоже, не зміг утриматись від спокуси «усунути» кривдника. Тим паче, привід тоді з’явився оптимальний – на відміну від першого, у другому турі Янукович програв Закарпаття Тимошенко. Та, вочевидь, не судилося.

Серйозними політичними амбіціями пояснюється і дії іншого «регіонала», згадуваного у заяві. Сергій Мошак, який під час виборів слідкував за Закарпаттям, також має види на область. І дійсно, за інформацією джерел, після перемоги Януковича претендує на крісло губернатора. Його конкурент – той самий Олександр Ледида.

Водночас, як і Юрій Бєляков, Сергій Мошак вбачає у команді Балоги не партнера чи союзника, а ледь не головного конкурента. Чого тільки варті його звинувачення на адресу Єдиного Центру після першого туру: «Ми зрозуміли, що вони (Єдиний Центр – ред.) насправді наші опоненти, тому ні про яку співпрацю у подальшому і мови не може бути. Провокації, які ця політична сила чинила 17 січня, знищили всі будь-які можливі спільні інтереси між Партією Регіонів і ЄЦом.» Чи не пошкодує «регіонал» про ці слова – побачимо зовсім скоро, коли почнуться ротації в Закарпатті, і чи почнуться взагалі.

У будь-якому випадку, вже зараз очевидно, що Партія регіонів приречена на співпрацю з Єдиним Центром – у Закарпатті зокрема. Готовність до цього команда Балоги не приховує. Зрештою, «регіонали» також – хоч поки й не всі. І другий тур виборів – цьому підтвердження.

Натомість, останні чутки про розкол в обласному осередку Партії регіонів – відверте перебільшення. Все доволі банально – перемога свого кандидата відкрила додаткові можливості та загострила апетит окремих партійців на місцях, а відтак амбіції ллються через край.

Разом з тим, завважмо, конкурентне середовище завжди більш продуктивне, аніж монополізоване чи авторитарне. І в цьому перевага ситуації, яка нині склалася у таборі закарпатських «регіоналів». Утім, це за умови, що конкуренція лідерів спрямована на конструктив.

У будь-якому випадку, нині Партію регіонів чекає непросте випробування владою, а її закарпатський осередок – і поготів. Зазвичай, у таких випадках просто не вистачає посад для всіх бажаючих.