Прага, Будапешт, "Лужанка", український Донбас - непростий шлях чеських волонтерів (ФОТО)

Як зазначено у нього в профілі на Facebook Петр має позивний Бар. Але він не військовий, а звичайна людина. А ще волонтер, батько п'яти дітей.

Тому і допомагає у першу чергу дітям, які мешкають на сході України, у понівечених війною містах та містечках. Гуманітарну допомогу збирає самостійно та з друзями. У довгу подорож також часом їздить сам або з однодумцями. А їх стає все більше і більше. І в Україні, і в Чехії.

Розповідає, що все розпочалося ще у 2014 році. Про події в Україні дізнався просто з новин. І не міг заспокоїтися. Вирішив хоча б чимось допомогти українцям, а насамперед тим, хто потребує термінової допомоги.

"Краще людям допомагати, ніж вбивати", - життєве кредо Петра Оліви. У Празі він вирішив зареєструвати громадську організацію, знайти однодумців, яким також не байдуже, що відбувається у не таких і далеких сусідів на сході, в Україні.

А допоки тривали організаційні моменти Петр за власні, відкладені кошти, купив автомобіль та почав збирати "гуманітарку" у південній Чехії. І чехи відгукнулися - приносили речі, продукти, давали гроші на закупівлю медикаментів.

У 2016 році з першим вантажем Петр вперше вирушив до Авдіївки. І там вже на місці зрозумів, що це справді була його справа. Тут він знайшов багатьох нових друзів, побачив, що люди дійсно потребують підтримки. І часто не стільки матеріальної, як моральної - іноді просто добре слово здатне принести більшу радість, ніж кульок з продуктами.

А найбільше потребують тепла діти. У самого Петра вже є онуки - їх четверо. Тому він і вирішив збирати гуманітарну допомогу у Чехії переважно для дітей. За його словами, діти потерпають від війни найбільше. Вони ще не все розуміють, але й як пояснити чому нема світла або хліба, чому вибухають міни і бомби, чому нема теплого одягу чи просто іграшок?

Тому в Авдіївку, а потім у Красногорівку та Мар’їнку чеські волонтери привезли одяг, іграшки, портфелі, різне шкільне приладдя. При чому подарунки збирали так само - у школах, але у Чехії. Благодійну акцію підтримали і дорослі - вчителі, батьки, і наймолодші - діти. І передали своїм одноліткам, які мешкають у прифронтових областях України разом з добрими побажаннями.

Тут завжди радіють його приїзду - і він це дуже цінує. Цю радість в очах. Що про них не забувають, що вони комусь потрібні.

Кожна така поїздка - це досвід та випробування. Часом непростий досвід, нелегкі випробування. Але чеські волонтери переконані - їх завжди чекають в Україні друзі, які їм так само допоможуть у будь-якій складній ситуації.

Ось і цього разу так сталося. Коли два автомобіля з вантажем вирушили через Угорщину в Україну до КПП "Лужанка", то десь неподалік від Будапешта сталася аварія. У мікроавтобуса раптово лопнув підшипник, хоча перед самою поїздкою провели капітальний ремонт. Таке буває. Адже машина завжди перевантажена, хочеться привезти якомога більше. Все, що замовляли. І все, що вдалося зібрати. Адже везуть не лише іграшки та продукти, а й медикаменти, засоби гігієни та інше необхідне для українських вояків...

Про проблему одразу ж повідомив у Facebook закарпатський волонтер Павло Гомонай. "Потрібна допомога!". І вона не забарилася. Чехи теж не розгубилися - знайшли вантажний тягач і якось дісталися українського кордону. "Лужанку" якось перетнули своїм ходом, по-тихеньку, аби дістатися закарпатського Берегова. А тут вже шукати майстрів і ремонтувати автомобіль...

Неділя, пізній зимовий вечір. Околиці Берегова. Що робити у цій ситуації? Майстрів вже точно не знайти - вихідний.

Так випадково сталося, що машини з чеськими номерами зупинилися як раз біля будинку, де мешкає моя родина. Вийшов поцікавитися що в них трапилося. І тут вже побачив надписи "Волонтери" на склі та "Слава Україні!" на дверцятах. Запросив хлопців на каву, трохи зігрітися, але вони відмовилися.

"Дякуємо велике! Але мусимо чимскоріше вирушати", - сказав Петр чистою українською. І щиро посміхнувся. Обмінялися телефонами про всяк випадок з його товаришем, Яном. "А я вам дякую! Від усієї України", - не втримався я.

Закарпатські друзі практично одразу знайшли евакуатор, який прибув буквально через годину. А в Ужгороді вже знайшли і майстра, не дивлячись на пізній час, забезпечили житлом, і нагодували. А вже наступного дня - знов у далеку путь, аж до Бахмута!

Вже буквально через добу чехи були у Харкові, де також зустрілися з друзями.

"Чеські волонтери, друзі нашої організації, дістались транзитом до Харкова, а мені випала честь їх зустрічати. Петр Оліва та Ян Навратіл їдуть з вантажем зібраної гуманітарки для Авдіївки та для дітей Краматорську. Ми прийняли естафету зустрічі від члена нашої організації Павло Гомоная, що встиг не тільки зустріти їх, але й допомогти. Це просто неймовірна історія, зв'язків та різного роду допомоги", - написала Ганна Чуркіна з ГО "Майдан Моніторинг".

Ганна ще працює у Харківському родинному клубі "Мовограй". Діти якого теж отримали невеличкі персональні подарунки з Чехії.

"Коли я побачила ту дерев'яну іграшкову залізницю, то у мене перехопило подих. Це ж тільки я в фільмах бачила! Залізниця велика за кількістю деталей, з мостами, тунелями, потягами та вагончиками на магнітах, будинками... Там треба сидіти, гратись й розбирати!" А іграшка, бачили, що на ній є?! "Я люблю Україну!" - це те, що нас всіх сьогодні поєднало", - емоційно зазначила українська волонтерка. Так її розчулив звичайний зайчик.

А вже сьогодні Петр розмістив фотографії з Бахмуту. Як разом з українськими волонтерами та військовими повіз свіжий хліб до села Зайцеве. Звичайний хліб для мешканців села, зате скільки позитиву, скільки щирої вдячності від простих людей.

До речі, під містом Ізюм, у чехів знову сталася "аварія" - щось сталося з новим причепом. Ну що тут сказати - це вже наші дороги, тут також трапляється різне... Але відремонтували тепер самотужки.

Слід також зазначити, що у серпні минулого року у Празі нарешті офіційно відкрився Центр гуманітарної допомоги Україні. Допомогла у цьому адміністрація району Прага-16. Так, вперше, з 2015 року представники чеської ГО “Гуманітарна допомога Україні” отримали свій персональний офіс, куди можна приносити речі, яких так чекають і діти, і дорослі. І не в речах справа - справа у доброму слові, підтримці, як каже Петр Оліва.

Тут планується розмістити склад для зібраного, а також облаштувати місце для зустрічей. "Будемо розповідати про те, що бачили, показувати людям артефакти з фронту, проводити різні спільні культурні акції", - каже Петр.

На фасаді він хоче встановити великий банер, що було видно з далеку. "Шоб люди бачили, що тут є люди, які не забувають про те, що в Україні іде війна, і на відміну від вірусу, ворог, російський агресор, так просто не відступить", – розповів Петр в одному з інтерв'ю "Радіо Свобода".

«Ніхто тут не усвідомлює, що Україна захищає східний кордон Європи. Ніхто не розуміє, що якби не було українських вояків, які захищають Європу проти російської агресії, то росіяни можливо, були б уже і в Києві, чи Литві, чи в Естонії, а може і в Польщі? Ніхто не знає».

Він пишається і тим, що кілька років тому отримав почесну нагороду від України за свою волонтерську діяльність. Чех Петр Оліва з позивним Бар, який також разом з нами бореться з ворогом. І нехай не з автоматом у руках, але з чистим серцем і позитивом - така допомога нам усім також дуже потрібна.

Дякуємо вам, чеські друзі! І заходьте все-таки на каву, як будете вертатися додому через Закарпаття. Чекаємо завжди.

Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!