Герой серед нас – боєць АТО Іван Небела: пішов на війну, коли сину було менше року
Це наша заключна історія з першої частини спецпроекту про закарпатських військових, які пішли на Донбас захищати рідну країну.
Наш 5-й герой – Іван Небела з Рахова. У цивільному житті він – працівник служби доставки. Одружений, має 2-ого сина.
На війні Іван – водій диспетчерського пункту 301 окремого дорожньо-комендантського батальйону. Під час служби забезпечував рух військової техніки та супровід колон. Коли призвався на військову службу, синові було тільки 8 місяців. Із думкою про маленького сина об’їздив Новоайдар, Сєвєродонецьк, Старобільськ, Артемівськ, Слов’янськ.
– Що найбільше підтримувало на війні і допомогло повернутися?
– Найбільше підтримувала сім’я, дружина. Гріла думка, що вдома хтось чекає, що я повернуся живим і здоровим.
– Що в житті приносить задоволення?
– Звичайно найбільше задоволення – це спокійне розмірене життя, час, поведений із дружиною та дитиною. Ще люблю футбол, особливо вболіваю за збірну України, часто сам бігаю.
– Що таке щастя?
– Найбільша цінність в житті – це моя сім’я. Більшого щастя і не треба.
– Чи були за час служби позитивні випадки, які запам’ятались?
– Були, звісно, моменти, коли можна було трохи відволіктися. Наприклад на чийсь день народження посмажити картоплі із закарпатським салом чи смачного м’яса. Так щоб жартувати над кимось, то не доводилось, бо жили доволі дружно. Хіба інколи над «аватарами» підтрунювали.
