З царем Миколою на грудях

У п’ятницю, 7 листопада, ужгородцям довелося побачити рідкісне видовище: хресний хід. Власне, у самій ході немає нічого дивного – подібні заходи християни влаштовують доволі часто – дивував насамперед вигляд колони. Люди (на око – не більше ста) молилися російською мовою та співали «Боже царя храни», в руках несли портрети царя Російської імперії Миколи Другого, а також численні плакати з надписами: «За веру, царя и отечество», «НАТО – воинство Антихриста», «Нет электронному концлагерю» і т.д. На чолі колони йшов чоловік у формі «Великого братства казачьих войск». Подібні хресні ходи, характерні підтримкою царської Росії та її останнього самодержця, не рідкість в самій Росії, часто проходять на Сході й Півдні України, в Києві. Проте на Закарпатті, яке, здавалося б, аж ніяк не може мати якихось стосунків і почуттів до Миколи Другого та країни, яку той очолював, подібна процесія викликала, м’яко кажучи, здивування.

Не менш дивними були й вимоги, з якими представники Союзу православних братств України (саме ця організація провела хресний хід) звернулися до обласної влади та податкової адміністрації в Закарпатській області. Учасники ходи передали представникам обласної влади та податкової звернення, в якому вимагають припинити спроби України вступити до НАТО, дозволити віруючим відмовлятися від присвоєння їм ідентифікаційного коду, не входити до єдиного державного реєстру платників податків. На думку братства, в Україні відбувається насильницька українізація, виховується ненависть до Росії, в школах пропагують розпусту та содомію (на уроках валеології та сексуального виховання).

Також учасники процесії вимагали повернути дітям віруючих шкільні атестати старого зразка, дозволити не проходити зовнішнє тестування і вступати до вузів, здаючи вступні іспити. Дивують не стільки вимоги, про які вже всі чули неодноразово завдяки хресним ходам цієї організації в інших регіонах України, скільки те, що пред’явлені вони були обласним органам влади: зайве говорити, що останні не вповноважені вирішувати культурницькі, освітні, геополітичні дії держави. Єдина вимога учасників ходи, яка стосується Закарпаття: відмінити рішення голови ОДА Олега Гаваші про почергове служіння з греко-католиками в Рахові.

–                        Ви розумієте, що закарпатська влада не вповноважена приймати рішення по питаннях, які ви піднімаєте? – поцікавилися ми у представника Союзу Православних християн України на Закарпатті Ярослава Пічика.

–                        Так, але органи місцевого самоврядування зобов’язані стежити за діями центральної влади.

–            Яке відношення до Закарпаття має царська Росія, а тим паче Микола Другий, адже наш край ніколи не був у складі царської імперії?

–             Ми всі росіяни. Це наші рідні браття по крові, по духу, по віросповіданню. Хоч Закарпаття й не було у складі Росії, але, можливо, ви чули про Алексія Карпаторуського, чиї нетлінні мощі нині зберігаються в монастирі в селі Нанково. Він сам їздив до помазаника царя Миколая і просив, щоб той взяв Карпатську Русь під свою опіку, – розповів Ярослав Пічик, на думку якого цього факту достатньо, аби носити портрет неоднозначного з точки зору історії монарха у вигляді святого на іконах.