Відновлення роботи Мужіївського золоторудника: 3 запитання до "священної корови"

Автор статті намагається переконати громаду Берегівщини, що новий проект відновлення золото-поліметалевої копальні у Мужієві принесе виключну користь мешканцям краю, наповнить місцеву та державну скарбницю, при цьому ще й вирішить низку гострих екологічних проблем, породжених через попередню експлуатацію родовища.

Втім, фахівцю з PR варто було б поцікавитись нюансами життя священних корів. Бо сьогодні навіть обивателям, які не бували в Індії і не цікавилися індуїзмом, з численних телешоу про мандрівки відомо, що в тих краях ці тварини, попри свою святість, не приносять оточуючим жодної користі – від них не можна брати ані молока, ані тим паче м’яса. Через що й сучасні індуси ставляться до своїх святих корів не надто шанобливо – просто ігнорують їх, і нещасні тварини вештаються вулицями перенаселених міст, копирсаючись в купах сміття. Чи варто українцям таким самим чином ставитись до інвесторів – з одного боку, не чекати від них жодної користі, з іншого – не зважати на їхню діяльність? Певен, що відповідь тут очевидна: і громадськість, і засоби масової інформації мають ставитись до інвесторів зовсім не  як до священних корів,  натомість проявляти до них особливу пильність. Тим паче, коли справа стосується такої сфери, як довкілля. А про шкоду довкілля, нанесену попередньою експлуатацією Мужіївського родовища, вже стільки сказано та написано, що тут вже додати нема чого.

Треба вітати спробу ініціаторів нового економічного проекту донести до суспільства свою позицію. Відтак, варто сподіватись, що низка вище згаданих публікацій – то лише перший крок,  і нова компанія Avellana Gold не уникатиме гострих питань, які їй задаватимуть і журналісти, і пересічні громадяни, і – найголовніше – фахівці. Автор цього допису є представником першої групи – журналістом, і задасть тут низку загальних питань, на які сподівається отримати відповіді (в разі бажання представників фірми наше видання готове розмістити відповіді у себе на сайті).

Отже, питання перше: ким  є Avellana Gold в економічному світі? До цього року про неї навряд чи хто з закарпатців чув. Після перших, доволі скептичних, публікацій щодо цієї компанії, в Інтернеті з’явився сайт avellanagold.com з інформацією про неї – щоправда, наразі лише англійською мовою. З сайту можна дізнатися, що «…Компанія була заснована після революції Євромайдану, групою міжнародних інвесторів, які сприйняли події в Україні як провісник змін на інституційному рівні, котрі призведуть до більшої безпеки для інвесторів, які б залучити капітал, необхідний для рекапіталізації сектора гірсько-видобувного сектору в Україні». Чудово, але хотілося б подробиць – в яких саме компаніях світу працювали фахівці компанії,  «люди зі світовим досвідом і бездоганним резюме, вони успішно реалізують аналогічні масштабні проекти» (саме так їх презентує PR-стаття в берегівських ЗМІ)?

Питання друге (але не другорядне): яким чином компанія збирається вирішувати накопичені екологічні проблеми рудника? Чесно перерахувавши низку проблем, викликаних попередньою діяльністю (а саме – наявність відвалів гірських порід, які стали джерелом забруднення водних ресурсів сульфідами та окисами важких металів), нові золотодобувачі обіцяють: «маємо намір не просто навести лад в екології та почистити територію, а й у загальному сприятимемо благоустрою такого поселення, як Мужієво. На модернізованому промисловому об’єкті будуть застосовані інноваційні технології та використане найсучасніше обладнання, яке не просто зменшить, а значно мінімізує будь-який негативний вплив на довколишнє середовище».

Тут дуже хотілося б деталей. То не біда, що ані автор цього матеріалу, ані більшість читачів не є фахівцями з гірсько-видобувної справи. Зараз не проблема зв’язатися із такими фахівцями і отримати їхню сторонню думку. А тому не варто скупитися на детальне роз’яснення – і щодо технології утилізації відвалів, і щодо технології подальшої експлуатації родовища. До речі, які плани у компанії щодо рідких відходів, котрі після збагачення руди зберігаються у «хвостосховищі», що поблизу збагачувальної фабрики? Ну а головне з питань цього розділу – чи планується застосовувати при відновленні роботи рудника ціанідну технологію для отримання золота з руди?

І, нарешті, питання третє (наразі досить цих, хоча певен – їх буде все більше): які у компанії плани на інші метали? Певен, що окрім золота, інвесторів цікавлять також поклади срібла, цинку та свинцю – таблиці з запасами цих металів викладені й на сторінках сайту avellanagold.com. Причому не секрет, що, скажімо, обсяг запасів свинцю в сотні разів більше запасів золота. Тому насправді можна казати не так про золоту копальню, а про свинцеву. Магія слова «золото» може засліпити багатьох, а от сполучення типу «свинцевий рудник» викликає зовсім інші емоції. Чи готові інвестори та їхні PR-менеджери переконувати населення Берегівщини, яке покладає великі сподівання на розвиток туризму, рекреації та виноробства в своєму краї, що рудник, на якому добуватимуть не стільки золото й срібло, скільки свинець і цинк – це саме те підприємство, котрого бракувало для привабливості регіону?

Не тільки як журналіст, але й як мешканець Берегівщини (і безпосередньо Берегова, котре також страждає від забруднення води гірським відвалом), сподіваюсь на розширену фахову відповідь від представників компанії Avellana Gold.