НАРОДУ — ЦІНИ, ПРЕМ’ЄРУ — ВЛАДА

«Недовіра до влади стоїть нині чергами під «Ощадбанком» — такі заголовок і підзаголовок були публікації у «СЗ «Паланок», коли тільки  почали виплачувати компенсації вкладникам часів СРСР. Виходить, люди вистоювали годинами на холоді не дарма — минулого тижня з’явилася інформація, що уряд Юлії Тимошенко планує припинити виплати компенсацій за знецінені заощадження в «Ощадбанку» «живими» грішми і зараховувати їх, зокрема, як сплату за комунальні послуги.  Пов’язано це з тим, що, мовляв, з передбачених в бюджеті на виплати 6 млрд. грн. використано майже 90%, а решта грошей мали надійти від приватизації, яка не проведена.

Відтак, повідомлялося, що зарахування за комунальні платежі має відбуватися за поточні місяці, а не, як раніше, за борги попередніх періодів.  Для цього уряд бачить можливість шляхом взаємозарахувань із комунальними підприємствами повернути українцям ще 2 млрд. грн. Решту ж 12 мільярдів люди зможуть отримати як оплату (повну або часткову) за побутову техніку, наприклад чайників, пральних машин, холодильників тощо.

Проте поки що, як повідомив «СЗ «Паланок»  начальник обласного управління Закарпатського обласного управління «Ощадбанку» Сергій Пісняк, такі рішення на загальнодержавному рівні не прийнято і гроші продовжують виплачувати.

Однак і з нинішніми виплатами є проблеми. Нещодавно наша облдержадміністрація листом повідомила Юлію Тимошенко, що «через відсутність коштів порушуються терміни виплати компенсаційних втрат… спостерігається тенденція зменшення щомісячного надходження коштів у область для виплати заощаджень (з 35,9 млн. грн.. у лютому до 15,9 млн. грн. у квітні), що створює соціальну напругу серед населення…». Також (принаймні, станом на 7 травня, коли проводилась відповідна нарада в ОДА) на Закарпатті виплати проводили людям, що зареєструвалися в Реєстрі вкладників на початку лютого цього року.

Звичайно, якщо обирати що краще — взагалі не отримати компенсацію, чи отримати її в рахунок сплати комунальних платежів, то для громадян краще таки друге. Проте чи реальні кошти надійдуть, або ж бодай не будуть вилучені відповідні сплати до бюджету у комунальних підприємств — ще великий знак питання. При середній зношеності комунальних мереж по державі 85%, а подекуди і всі сто з гаком, це призведе до чергової кризи й так на ладан дихаючих систем забезпечення життя в населених пунктах.

Наступний суб’єктивний фактор: попередні компенсації в рахунок боргів за комунальні послуги мали дуже поганий моральний аспект. Ті, хто сплачував сумлінно, справедливо обурювались, що, виявляється, вигідніше не платити. Тепер же, якщо уряд Тимошенко все-таки вирішить знову задіяти схему компенсацій, колишні вкладники два-три, або й більше місяців не сплачуватимуть комунальні платежі, то згодом відновити оплату буде ще складніше. Хтось  забуде, що «канікули» минули, хтось вже знайде «зекономленим» грошам інше застосування. Відтак при нинішніх вимогах, особливо газопостачальних організацій буквально подекадно стовідсотково розраховуватись за газ, це може принести якраз восени чимало клопоту аж до затягування опалювального сезону.  

Ще більш цікавий намір уряду «ощасливити» 12 мільйонів співвітчизників побутовою технікою. Щось подібне Юля Володимирівна вже планувала за своєї першої  прем’єрської каденції, коли частину коштів при народженні дитини хотіли  видавати не «живими» грішми, а одягом і підгузками. Та дуже швидко ці наміри вивітрилися, адже різним сім’ям потрібні різні речі. Тепер же, у випадку видачі компенсацій в рахунок оплати за побутову техніку, чи будуть адекватними ціни на ці товари, і чи не підтримуватиме уряд таким чином окремі, так би мовити «свої», торгівельні мережі?

Постає й інше питання — якщо цього року так складно знайти для виплати компенсацій лише по тисячі гривень, то що ж буде з рештою сум на ощадкнижках, адже перед виборами і після сходження на пост прем’єра Тимошенко обіцяла наступного, 2009 року, повернути решту боргів і за два роки повністю «закрити питання» колишніх вкладів? Чи Юлія Володимирівна живе лише зі сподіванням довести ситуацію в державі до абсурду, що призведе до дострокових парламентських і президентських виборів і в 2009 році можна буде сказати людям (вкотре): бачите, я хотіла, а мене спинили на злеті?!..

І ще один дуже тривожний симптом, про який буквально кричать аналітики: збільшення соціальних виплат, зарплат. Це свята справа, але поки що вона дає тільки одне: можливість політикам милуватись самим на себе, та аж ніяк не полегшення для людей. Візьмемо лише одну з субвенцій для Закарпаття — «місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям». За всю каденцію уряду Єханурова (10 місяців, з коригуванням на перше число кожного місяця) тільки для нашої області за цією субвенцією надійшло трохи понад 136 мільйонів гривень. За каденцію уряду Януковича (16 місяців) — уже 418,6 млн. грн. План на цей рік в уряду Тимошенко — 461,6 млн. грн. І це лише для маленької області. То що ж казати про всю державу? Добра справа — допомога знедоленим, але коли б це не стимулювало інфляцію, від якої якраз найбільше потім страждають малоімущі! 

Заплановане на листопад цього року запровадження чергового етапу Єдиної тарифної сітки постановою уряду перенесено на вересень. Тоді ж має кардинально зрости і, наприклад, стипендія студентам. Однак при цьому банки вже обмежують видачу кредитів, тобто грошова маса населення піде не на придбання товарів довгострокового користування, а на зростання цін на продовольчі товари. А обіцяне урядом гальмування інфляції, вочевидь, вже закінчилось — принаймні олія в магазинах з’явилася окремими партіями за ціною трохи більше 10 грн., а решта впевнено тримаються на позначці 12-13 гривень, бензин знизився у ціні на кілька копійок, і знову стрімко зріс. А ріст цін на пальне, як ми вже чудово знаємо, найбільш явно стимулює інфляцію. Також відкрито кордони для імпортування в Україну м’яса та інших харчів, отже, ці кошти підуть на користь не нашій державі й економіці, а іншим країнам. Як зазначив у нещодавньому інтерв’ю телеканалу «Інтер» глава Секретаріату Президента Віктор Балога, замість того аби за два місяці виростити курку чи за 7-8 свиню (збудувати комплекс і продати його підприємницьким структурам, стимулювати виробника, наприклад тими ж доплатами чи компенсаціями — Авт.)  уряд воліє запустити на український ринок імпортне м`ясо. Тож хай живе інфляція — двигун до здобуття абсолютної влади?