Віктор Симканинець: Я розумію, що реформи проходять важко, але потрібно вже почати їх втілювати

- Пане Вікторе, у Вас великий досвід чиновницької діяльності, однак районну раду Ви очолюєте вперше. Скажіть, будь ласка, що для Вас є пріоритетом в роботі і з якими проблемами зіштовхнулися за цей час?

- Проблеми були ще під час виборчої кампанії, адже новий виборчий процес, вважаю, є дуже незрозумілим і нелогічним. Як таке може бути, що кандидат, який перемагає на своєму виборчому окрузі і набирає абсолютну більшість голосів, не проходить до районної ради? Це часто не розуміли й не погоджувалися з цим і самі виборці. Тому, моєю основною задачею, як голови районної ради, було - зібрати всіх задля єдиної мети, не дивлячись на те, які політичні партії вони представляють. У кожного депутата були свої амбіції, свої наміри так чи інакше впливати на роботу районної ради, зайняти ключові посади. Тож я робив все можливе, щоб уникнути суперечок, інтриг, політиканства і забезпечити мир і спокій у роботі. Я не знаю, чи бажання всіх політичних сил задоволені, але тим не менш, на тих сесіях, які ми провели, ми зуміли знайти домовленість та досягти компромісу без ексцесів. Повірте, це не так легко, адже в районній раді зараз 36 депутатів від різних політичних сил, які часто мають кардинально інші погляди на важливі для Іршавщини питання.

- Для багатьох районних рад фінансування харчування учнів 1-4 класів було складним викликом. Як ви впоралися з цим завданням від уряду?

- Це дійсно був удар, до якого ми не були готові. Через освітянську субвенцію було заборонено здійснювати фінансування харчування учнів 1-4 класів, окрім пільгової категорії дітей. Взагалі, якби суспільство готувалося до такого рішення уряду ще у жовтні-листопаді, то можна було б знайти якийсь вихід з складної ситуації разом з батьками, меценатами, громадськими організаціями. Звичайно, ми відразу ініціювали зустріч з громадськістю у залі районної ради, питання харчування учнів було підняте перед відділом освіти, адміністрацією, депутатами. Тоді ми вже майже дійшли згоди - батьки були готові йти на співфінансування. Але область, в особі голови адміністрації, поставила перед районними радами завдання - харчувати дітей безкоштовно до кінця навчального року за рахунок місцевого бюджету. Напевно, пан губернатор не розумів, що у бюджеті району на той час були тільки залишки бюджету у розмірі 3 млн. 800 тисяч грн., а для харчування дітей району потрібно 15 мільйонів. Тому, у нас не було іншого виходу, як через відділ освіти прийняти на роботу кухарів, забезпечити необхідним інвентарем кухні, а районна рада виділяє кошти на закупівлю продуктів. До кінця навчального року ми плануємо вирішити це питання, бо з нового навчального року без змін у законодавстві ніхто харчування дітей у районі не забезпечить, оскільки таких довільних коштів не буде.

- Робота районної ради повністю залежить від роботи уряду. Як ставитеся до рішень, які приймає керівництво країни?

- Часом уже не знаю, як адекватно реагувати на все те, що уряд нам пропонує, адже це знущання над власним народом. Ми приймаємо бюджет району, опісля дізнаємося про скорочення ліжок у закладах охорони здоров'я. В Іршавському районі є 4 населені пункти, де сьогодні є стаціонарне лікування і люди можуть отримати медичну допомогу. Це: Кушниця, Довге, Білки та Ільниця. Переважно ліжка в лікарнях не пустують, вони переповнені, у нас не стало менше хворих. Далі - це ж питання харчування, питання з дошкільними навчальними закладами, яких повинні прийняти на фінансування місцеві органи через місцевий бюджет, питання реформування освітянських округів, яке поведе за собою зменшення робочих місць та дітей, які будуть навчатися в українських школах. На сьогоднішній день батьки все частіше забирають дітей вчитися за кордон після 9 класу. Перед нами - масова еміграція молоді. І як оцінити таку роботу влади? Я розумію, що реформи проходять важко, але потрібно почати їх втілювати. Я розумію, що йде війна, але вона стала вигідною для уряду, бо на військові дії можна списати всю бездіяльність. Прем'єр-міністр не має стратегії розвитку країни, не робить послідовних кроків і не бачить кінцевої мети.

- Чи дозволяє Вам бюджет виконати заплановані в районі роботи?

- Якщо бюджет дефіцитний у державі, то що говорити за районні кошти? Як я уже зазначав, у нас було в залишку 3,8 млн. гривень і ми ані копійки не змогли виділити принаймні на поточні ремонти доріг. Бюджет дуже бажає бути кращим. Але ми не дозволяємо собі опустити руки. Проблеми були завжди. Так, вони були меншими, ніж зараз, адже була більша підтримка центральної влади з фінансуванням. Однак, ми мусимо шукати шляхи виходу з цієї кризи, адже люди покладають на нас надії.

- Ви - прихильник децентралізації?

- Сьогодні керівництво країни часто говорить про дуже цікаву форму правління - децентралізацію, де громада буде вирішувати свої насущні питання самостійно. Але у мене враження, що уряд абсолютно не вивчав це питання, бо ми рухаємося не до децентралізації, а до урбанізації. Все об'єднується до чогось єдиного, спільного, узагальненого, не йде до людини, до сім'ї, до громади. Принцип децентралізації від уряду - скорочувати, об'єднувати, забирати. До чогось хорошого це не веде. Бо якщо зараз з села забрати школу, лікарню, дитячий садок, Будинок культури, то завтра того села не буде. То до чого ми йдемо, до знищення українських сіл? А ще велика помилка уряду - не рахуватися з думкою громади. Для таких рішень, як децентралізація, потрібно проводити референдум.

- Незважаючи на невеликий бюджет, у команди єдиноцентристів є завдання, які плануєте реалізувати найближчим часом?

- Ми ставимо перед собою глобальне завдання - максимально забезпечити роботою людей, надати можливість працювати кожному. Для цього у нас є резерв нерозпайованої землі, багато територій, закладів та установ, які працювали колись на повну потужність, а зараз - це здебільшого порожні цехи, території, виставлені на продаж та оренду. В районі є ще підприємства, які сьогодні тільки набирають обертів, але завдяки яким сотні людей мають роботу.

Отже, наше перше завдання - залучення інвесторів, друге - розвиток внутрішнього ринку, третє - робота над туристичним потенціалом. Туризм - це пласт, який практично не піднятий у районі. В Іршавщині є прекрасні території, такі як "Чорне Багно", "Смерековий камінь", туристичні комплекси "Кам'янка" та "Боржава", національний парк "Зачарований край". Зараз ми активно працюємо з відділом культури над рекламою Іршавщини. Розробляємо окремий сайт, де буде багато інформації про всіх наших майстрів, про особливості району та варіанти відпочинку. Ну і четверте, найголовніше завдання - не загубити те, що сьогодні в районі вже є. Будемо працювати над тим, щоб здобути, а не втратити.