Іван Балога: «Хочу щоб сподівання закарпатців справдилися»

Підходить до звершення виборча кампанія-2007. Про те, яку підтримку здобули партії та блоки на перегонах дізнаємося лише після 30 вересня. А от попередньо про підсумки виборчих змагань ми вирішили дізнатися у керівника закарпатського штабу блоку «Наша Україна — Народна Самооборона» Івана Балоги.

– Що, на вашу думку, має спонукати людей узяти участь у голосуванні 30 вересня?

– Закарпатці завжди були активними людьми, і впевнений, що на цих виборах вони так само виявлять свою активність. Підстави так стверджувати дали мені самі земляки під час зуст­річей. Наші люди споконвіку славляться працьовитістю, батьки ще з дитинства привчають дітей до всякого ремесла. І, напевно, тому закарпатців сьогодні можна зустріти на роботах і в Європі, і в Росії, і в Америці. Хоча водночас це й одна з проблем, яку ми повинні вирішити якомога скоріше – щоб закарпатці працювали на Батьківщині.

У наших людей дуже сильно проявляється відповідальність за свою сім’ю, її добробут. Все, що сьогодні мають наші люди, це передовсім їхня заслуга. А тому працьовитість і відповідальність дає підстави вважати, що таку відповідальну подію, як обрання найвищого законодавчого органу держави – Верховної Ради – закарпатці не проігнорують і будуть активні, як і в попередні роки.

– Чому, на вашу думку, взагалі потрібні були ці вибори? У чому особливість перегонів, що фінішують 30 вересня?

– Наша держава прожила 16 років, але станом справ, який маємо сьогодні, більшість її жителів не задоволена. Це розумів Президент України Віктор Ющен­­ко, і, напевно, спостерігаючи, що Верховна Рада, яка була обрана 2006 року, реально нічого не робить на покращення життя українців, а лиш узурпує владу, вдовольняючи власні амбіції й потреби купки олігархів, дійшов єдино правильного рішення – оголосив   позачергові парламентські вибори.

Це прецедент номер один за роки незалежності. І якби попередні президенти мислили так само, я глибоко переконаний, що рівень життя та соціальний гарантій в Україні був би набагато вищий.   

– Як правило, молодь на виборах виявляє не надто високу активність, а саме її може зацікавити програма НУ-НС. Що ви робили, аби молоді люди прийшли на вибори?

– Категорично не погоджуюся, що молодь у наш час є неактивною. Можу стверджувати лише зворотне.  Усі зустрічі  з молоддю Закарпаття під час цієї виборчої кампанії були жвавими, діловими й дуже дружніми.

 Також я переконався, що молоді люди прекрасно володіють політичною ситуацією в державі та гарно ознайомлені з програмами основних політичних партій та блоків.  Це дає мені підстави  стверджувати, що молоде покоління закарпатців прийме активну участь у цих виборах.

 Зустрічаючись із нами, молоді люди висловлювали схвальне ставлення до програми блоку «Наша Україна – Народна Самооборона», оновлення нашої команди за рахунок молодих людей, адже середній вік кандидата від блоку НУ–НС становить 42 роки.

Молоде покоління чітко розуміє, що ми живемо в парламентсько-президентській державі. Воно усвідомлює, що підтримки Віктора Ющенка в 2004 році виявилося недостатньо – для втілення в життя його програми потрібна й підпора в парламенті. Я дуже радий, що молодь це усвідомлює й бере активну участь у нинішніх політичних процесах.

– Ви очолюєте обласний штаб блоку «Наша Україна – Народна Самооборона». Які аргументи знаходите, щоб краяни підтримали саме вашу політичну силу?

– Я поклав за мету організувати виборчу кампанію без бруду й чорних технологій, які інколи нам нав’язували інші політичні сили.

Основу аргументів становить програма блоку «Наша Україна – Народна Самооборона», де центральне місце відведено людині і всьому тому, що негайно треба зробити для кожного громадянина країни. Чимало партій, спираючись на нашу програму, розробили свої, а щоб сподобатися, цифри й суми помножили, не маючи для цього економічної й фінансової бази. Наша команда складається з людей, які пропонують реальні речі. Ми не працюємо на сьогодні, працюємо на перспективу, і тому вважаємо, що брехати, м’яко кажучи, аморально.

 Закарпатці підтвердили розуміння того, що інтереси краю можуть насамперед відстоювати депутати від області, тому найцікавіша дискусія завжди точилася навколо конкретних прі­звищ у списках справді прохідних партій і блоків. Так, до Партії регіонів потрапили три представники краю: Н. Шуфрич, С. Мо­шак та Е. Мат­війчук. На більшості зуст­річей про останніх навіть не чули або чули дуже мало, а про Шуфрича знають, що жодної копійки від МНС при його керівництві на фі­нан­сування таких потреб, як відселення громадян із небезпечних територій, будівництво дамб, мостів – не надійшло. Як і виплат за зруйновані будинки. Натомість у 2006 році на ці потреби було виділено 30 млн гривень.

 Матвійчук уже другі вибори відповідає за Одеську область, а сім’я Мошака багато років живе в США, але, як бачите, П� включила їх до прохідного списку.

Щодо дружнього нам Блоку БЮТ у мене склалося враження, що пані Юля закарпатців недолюблює. Так, здобувши 2006 року від Закарпаття голосів на три прохідні місця, чомусь надала краянам тільки одне – Олександру Кеменяшу. Так і вийшло, що голоси мали від Закарпаття, а прохідні місця віддали  більш рідним для себе областям.

«Наша Україна – Народна Самооборона» до прохідної частини списку включила 4 кандидати від Закарпаття: Ігоря Кріля, Василя Петьовку, Станіслава Аржевітіна та Миколу Ковача. Це люди з простих сімей, своєю роботою досягали успіхів. Вони  не теоретики, а практики. За їхніми плечима – робота на багатьох відповідальних посадах, вони були в опозиції до режиму Кучми й доклали чимало зусиль, щоб тут, на Закарпатті, той режим повалити.

Більшість закарпатців насамперед сподіваються й вірять, що саме представники нашої команди найбільше будуть від­стоювати інтереси області й кожного її мешканця.

– Виборча кампанія добігає кін­ця. Як би ви охарактеризували її пе­ре­біг, як по­водилися по­лі­тичні сили?

– Дякувати Бо­гу, ми пережили той час, коли вибори ор­ганізо­вува­лися за технологіями мінування автомобілів та виборчих дільниць, хлопців із короткими зачісками в шкіряних куртках та з бітами в руках.

Сьогодні рів­ний доступ до агітації мають всі полі­тичні сили. Що робили інші партії і блоки, повної ін­фор­мації не маю, тому й говорити не можу. Та блок «Наша Україна– Народна Самооборона», за який відповідаю в області, вів чесну, толерантну виборчу кампанію. Ми мали понад 500 зустрічей із виборцями в різних куточках Закарпаття, на яких намагалися донести до людей своє бачення розвитку країни, почули багато корисних порад і настанов земляків, за що я їм особисто глибоко вдячний. Не знаючи стану справ у районі чи місті, не дізнавшись думки фахівців із різних галузей,  при вирішенні тих чи інших проблем можна припустися помилок. Тому в основу виборчої кампанії наша команда поклала живе спілкування з людьми.    

– Що б ви побажали землякам напередодні виборів?

 – Найперше хочу просити вибачення перед закарпатцями за те, що не змогли за браком часу побувати у всіх колективах області.

Що ж до побажань, то я б дуже хотів,  аби закарпатців нарешті перестали обманювати. Приміром,  не можу сьогодні спокійно дивитися на те, як уряд Януковича системно обділяє нашу область в багатьох програмах – від цього страждають прості люди. Я б волів, щоб усі  сподівання земляків, які вони покладають на ці вибори, справдилися. Щоб вони підтримали ту команду, яка приходитиме до них не раз у 5 років, а буде з ними постійно, матиме представників у кожному районі й постійно з ними спілкуватиметься. Щоб просіяли через виборче сито обіцянки усіх політичних сил й відділили золоте зерно від надуманих речей.

Переконаний, що краяни не помиляться і зроблять правильний вибір.  2004 року, обираючи президента, закарпатці віддали Віктору Ющенку понад 70 відсотків голосів. Та у 2006-му вирішили, що він зробить усе сам. На жаль, це неможливо. Президенту потрібна команда, і сьогодні вона в нього є, у тому числі й на Закарпатті. Ми амбіційні й готові працювати заради краю. Результати нашої роботи очевидні: тисячі краян нині працюють на створених нами підприємствах, які справно сплачують податки, а персонал отримує пристойну зарплату. Але ми б хотіли  зробити більше для наших земляків. Ми не бажаємо бачити ситуацію, коли уряд ділить Україну на своїх і не своїх,  білих та чорних. Причому наш край для них належить до останньої категорії. Партія регіонів – це не та еліта,  яка має керувати українською громадою, а комуністичні й соціалістичні гасла давно вичерпали себе.

Гадаю, закарпатці, які живуть на розі чотирьох європейських країн, можуть реально порівнювати те, як маються люди в Європі, і те, як виживають на Сході. І тому я не розумію краян, які агітують за комунізм, соці­алізм чи Партію регіонів. Напевно, вони не були у  східних областях, не бачили, як живе люд там. Нам потрібно брати приклад з кращого.

Вірю, що краяни прийдуть на вибори й проголосують за європейські цінності й тамтешній рівень життя.