Геннадій Москаль: «Корупцію адмінзаконодавством не побореш»

Застати Геннадія Москаля у Києві сьогодні майже неможливо. У Блоці «Наша Україна — Народна Самооборона» він відповідає за Крим і Луганськ. Дивного в цьому нема, бо саме в цих регіонах він працював останнім часом, здобувши немалий авторитет серед людей. Тепер до його слів і ду­мок там дослухаються, сприймаючи за людину з конкретним багажем реальних справ.                                         — Знаю, що ви щойно повернулися з Криму, які там настрої?                                                                 – Суттєво відмінні від тих, що були у 2004 й 2006 роках. Тоді панував суцільний фанатизм і віра лише в Партію регіонів. Тепер люди прозріли, готові слухати й сприймати іншу точку зору. Водночас вони побачили, що повернення до влади їхніх недавніх «улюблен­ців» обернулося на прискорене розтягування кримських земель. Натомість обі­цяного покращання життя не видно навіть у тих регіонах, котрі двома третинами голосів делегували у владу представників Партії регіонів. Вони, як і до президентських виборів, обслуговують винятково свої кланові інтереси.

 — Ваша поява у виборчому списку Блоку «Наша Україна — Народна Самооборона» для багатьох стала несподіваною...

– Думаю, у багатьох регіонах, де мені довелося працювати, мене запа­м’ятали як людину з активною позицією й конкретними справами за плечима. Закарпаття в цьому сенсі – не виняток. Тому не я шукав шляху в полі­тику, а політики знайшли мене.

У спільний список я потрапив саме за квотою «Народної Самооборони», оскільки давно поділяю думку про потребу перезаснування України. Нагальність такого радикального шляху показали останні чотири роки нашої історії, яка позначена суцільними кризами. Можна  упевнено казати, що всі державні меха­нізми почали працювати з великими перебоями. Представники всіх політичних сил в останньому парламенті робили спроби латати Конституцію, вносити якусь ретуш у стосунки між гілками влади, однак це не давало й не могло дати результату.

— Але чому саме «Народна Самооборона»?

– Багато потужних країн, навіть таких, як Франція, ставали у своїй історії перед потребою радикального оновлення всієї державної машини. У недавній історії щось подібне сталося в Польщі й інших країнах Східної Європи. Відбулося саме тоді, коли люди зрозуміли, що далі тупцювати на місці, як ми це робили останні десять років, уже не можна.

В Україні першою до такого усвідомлення прийшла саме «Народна Самооборона» Юрія Луценка. І не лише показала, а й зуміла розбудити людей в усіх куточках України, вселити в них віру, що вони мають право голосу тоді, коли політики заходять у глухий кут.

І саме «Народна Самооборона» дала Президентові можливість спертися у своїх діях на думку людей, а всі без винятку політичні сили змусила говорити під час цієї кампанії саме про речі, які насправді цікавлять людей.

Тому, коли саме цій силі знадобився мій досвід – я не вагався.

— Пане Геннадію, ваші опоненти тепер нерідко закидають, що «бандити не в тюрмах», бо міністром внутрішніх справ був непрофесіонал, а його заяви про викриття тисяч посадових злочинів — чистої води популізм.

– Я маю, що сказати таким людям. І нагадати, що саме я був заступником міністра внутрішніх справ і відповідав за кримінальний напрямок роботи. Не думаю, що хтось мені може закинути, що я – «несправжній міліціонер». Я добре знаю про всі ці справи, вони реальні й доказові. До того ж — не міліція їх порушувала, а Генеральна прокуратура. Саме її слідчі погоджувалися з тим, що існували великі зловживання в «Укрзалізниці», «Укравтодорі» інших потужних державних корпораціях. Ми зібрали доказову базу не лише про незаконне використання тих коштів на президентських виборах 2004 року, а й про те, як ці кошти йшли не на вибори, а просто розкрадалися партійними функ­ціонерами на свої потреби.

Ба більше, йшлося не тільки про функціонерів Пар­тії регіонів чи СДПУ(о), бо кримінальні справи існували й проти людей із інших політичних таборів. У нас  не було поділу на своїх і чужих, ми не виконували політичних замовлень.

Справи ті й досі лежать у Генеральній прокуратурі. Долю їх доведеться вирішувати найближчим часом.

— У який спосіб?

– Спосіб підкажуть самі виборці, віддавши свої голоси тим чи тим політичним силам. Переможе блакитний колір – їх навіки поховають. Бо сумновідома коаліція дуже швидко й дуже успішно відновила всі кримінальні схеми. Навіть сьогоднішні виконавці ті самі, що й три роки тому.

З іншого боку, саме наш блок єдиний, що запропонував рішучий антикримінальний наступ і розробив увесь необхідний пакет документів.

Ми не ставили за мету якось особливо виокремлювати лише фігуру нашого лідера. Ми показуємо виборцям, що є командою, яка має за собою конкретні механізми зміни влади, втілені у реальних і напрацьованих законопроектах.

— Про що конкретно йдеться?

– Про цілий комплекс системних заходів. Скажімо, нинішній уряд ви­знає існування корупції в державі, пропонує якісь напівзаходи на боротьбу з нею. Але ж усім уже видно, що у нас не якісь там поодинокі випадки зловживання владою, а наскрізь просякнутий ними державний механізм. Вочевидь, нинішню коаліцію такий стан речей цілком задовольняє. Власне, він є основою її діяльності.

Адже з корупцією наші нинішні законодавці пропонують боротися переважно адміністративними важелями: штрафами, доганами. Це шлях у нікуди.

Наш Блок напрацював системні зміни до законодавства. Це і створення Антикорупційного бюро, й обов’язковий порядок декларування державними чиновниками, суддями та правоохоронцями й членами їхніх сімей доходів і видатків. Окрема тема – створення незалежної судової палати для провадження переатестації суддів. Адже суди нині ви­грають переважно ті, у кого більше грошей. А справедливість – забуто.

Ідеться про зміни в Кримінальному Кодексі щодо конкретного визначення корупційних дій із жорсткими санкціями ув’язнення й заборони пожиттєво перебувати на державній службі та виборних посадах.

Саме в нашому блоці зібрані фахівці з перелічених питань. І вони, як ніхто, знають, що в Україні всі шістнадцять років не було антикорупційного законодавства, і знають, яким воно має бути.

— Хай там як, та нинішня коаліція вихваляється небувалими економічними успіхами, зростанням ВВП...

– Я наведу вам кілька офіційних цифр, оприлюднених Держкомстатом. Свіжіших даних ще немає, але за сім місяців уся держава виробила продукції на 280 мільярдів гривень. У той же час торговельний обіг становить на 200 мільярдів більшу суму. Тобто маємо насправді не державу, а великий базар. 

Окремо ще наголосив би й на тому, що в цих цифрах не враховано контрабанду, яка йде без сплати жодних податків. І йдеться не про людей, які щось там перевезли у валізі через кордон, а про добре відлагоджений механізм з  участю конкретних владних представників.

Тому одна з тез нашої програми щодо наведення ладу в економіці якраз і базується на боротьбі з контрабандою. В економіці потрібні не тільки й не стільки нові закони, як рівні для всіх правила гри.

Блок «Наша Україна – Народна Самооборона» не є захисником якогось великого бізнесу. Ми щонайперше   відстоюємо інтереси справді конкурент­ної економіки й середнього класу. Ми  за те, щоб поряд із пострадянською сировинною економікою своє рівноцінне місце посів малий і середній бізнес. Щоб активні люди могли використати свій потенціал у своїй країні. Тоді як наші опоненти орієнтовані винятково на інтереси тих секторів, власниками яких вони вже є. І їм ніхто більше не потрібен.

Скажу так: єдино можливий для нас і справді стратегічний союзник – Блок Юлії Тимошенко. Все інше – лише безпідставні розмови, бажання видати бажане за дійсне.

До того ж, Партія регіонів насправді не є загальноукраїнською партією, яка б представляла інтереси всіх її регіонів. Вона ж усього-на-всього виразниця інтересів донецького клану. І саме його представники фігурують у тих двох тисячах кримінальних справ про зловживання владою, про які я вже згадував.

«Наша Україна – Народна Самооборона» на коаліцію з регіоналами ніколи не піде. Ми – зовсім різні сили, які ніколи не зможуть ужитися в одному уряді.

— Чого побажаєте закарпатцям?

– Побажаю голосувати за свій, а не чийсь інтерес. Проголосувати 30 ве­ресня за свій гаманець, за свою перспективу, за українську Україну. Сьогодні саме «Народна Самооборона», як один із учасників меґаблоку, надала для його створення необхідну ідеологічну й програмну базу. Розсвареності помаранчевої команди покладено край.

Саме наша команда – за відпо­відальну перед людьми владу, зайняту не перестрибуванням з однієї владної гілки на іншу, а націлену на вирішення проблем конкретних людей. 

Ми ж уже розробили проект податкового кодексу, орієнтований на захист інтересів людей, котрі сьогодні вимушені, щоб вижити, роздавати хабарі пожежникам, міліції, податківцям, санстанції...

До речі, ми пропонуємо взагалі скасувати таку структуру, як податкова міліція.

 — Саме перед виборами знову почастішали розмови про утворення якоїсь широкої коаліції.

– Так, і ведуть їх як наші опоненти, так і союзники. Мета – змусити виборців засумніватися в нашій команді, переконати їх, що справжньої уваги за­слуговують тільки ці дві політичні сили, які насправді дуже схожі своєю суттю. Та вони й кампанію будують винятково на зовнішній привабливості своїх лі­дерів та популізмі, що ллється через край.