Юрій Луценко: Перемога демократичних сил у складі НУНС та БЮТ – це досяжна мета

Юрію Віталійовичу, ви збираєтесь стати мером чи прем"єром?

Я збираюсь до 28 вересня включно бути першим номером у списку блоку «Наша Україна – Народна самооборона», 29-го та 30-го сподіваюся відпочити. З першого числа стану рядовим народним депутатом. Ким я буду далі – визначить команда. Не приховуватиму, що маю амбіції, я – амбіційний політик. Для мене важливо реалізувати свої переконання, свою енергію на виконання тієї політики, яку відстоюю. Сьогодні головні мої амбіції зосереджені на тому, щоб відновити в країні правоохоронну систему та очистити судову гілку влади. Доки ми не забезпечимо закон один для всіх, ні про що інше не думатиму. Сьогодні бути прем’єр-міністром без налагодженої правоохоронної системи – це або переоцінювати можливості, або бути камікадзе.

І ви не називаєте так Юлію Тимошенко, яка хоче стати прем’єром?

Юлія Володимирівна серед усіх діючих політиків, очевидно, має найбільшу енергію. Вірить у те, що їй вдасться звернути гори. Сподіваюся, що стану прем’єр-міністром, але поспішаю заспокоїти всіх бажаючих: це станеться не у 2007 році. Спочатку я хотів би налагодити чітку роботу силового блоку – від реформи законодавчої бази до зміни персоналій.

Отже, ви хотіли б бути прем’єром, погодилися б стати міністром внутрішніх справ, а в крайньому випадку попрацюєте мером. Я правильно вас розумію?

Ні, я не веду таких торгів. Просто планую крок за кроком.

Якщо нашій політичній силі вдасться змінити «лежачого поліцейського» Цушка та Генерального прокурора, що знаходиться на телефонному управлінні Партією регіонів, то навіть ці два кадрові рішення уже вважатиму вдалими. Плюс – прийняття невідкладних реформ задля підвищення ефективності правоохоронних структур і посилення громадського контролю над їх функціонуванням. Я хотів би координувати саме цю роботу. Де зможу це робити – з Верховної Ради чи з уряду – побачимо.   Я вже був міністром внутрішніх справ і знаю, що без генпрокурора, який служить закону, це просто спалювання сил та можливостей. Головне, щоб не тільки добро було з кулаками, а й зло із синцями.

Бандити не в тюрмах, бо тричі генеральний прокурор Піскун був і залишається депутатом Партії регіонів. Тому для мене абсолютно очевидно, що головне – не окрема посада, а зміна системи.

Кандидатура Юлії Тимошенко, з вашої точки зору, прийнятна на посаду прем’єра?

Думаю так. Я працював із нею і знаю плюси та мінуси цієї роботи. Нічого неприй¬нятного не бачу.

Тимошенко – зручний прем’єр для Президента?

Очевидно, що ні. Вона – лідер іншої, хоч і партнерської, політичної сили. А відтак є місце для конкурентного напруження. Цього не потрібно приховувати. Але попри цікавість до цієї теми, я наголошую на тому, що головним завданням цих виборів є перемога демократичних сил у складі нашого мегаблоку та БЮТ. Це досяжна мета, згідно із соціологічними опитуваннями та політологічними прогнозами.

А от друге завдання, яке не має затьмарити перше, – аби всередині цього помаранчевого дербі переміг саме наш блок. Я б цього дуже хотів, хоча сьогодні це не дуже реально. У даному випадку я керуюся не симпатіями чи антипатіями до ЮВТ. Просто можливість Президента висунути прем’єра зі своєї політичної сили дала б змогу новій владі максимально швидко і безконфліктно діяти на період до президентських виборів. Сьогодні, після політреформи та прийняття закону про Кабмін, Президент має лише велику відповідальність перед суспільством. Прем’єр із числа своїх однопартійців дав би йому можливість продемонструвати ефективність свого курсу перед виборами 2010 року. І тоді люди спокійно могли би проголосувати на президентських виборах. Якщо ми покращимо ситуацію в країні, вони, очевидно, підтримають Ющенка вдруге. Я буду цьому всебічно сприяти. Якщо ні – оберуть когось іншого. Це було б чесно. А мати Президента, який може лише виступати по телевізору та, в кращому випадку, намагатися провести свої рішення через РНБО, і при цьому звинувачувати його у невиконанні якихось обіцянок – не зовсім чесно.

Назвіть хоча б кілька прізвищ...

Візьміть першу п’ятірку нашого списку, навіть десятку, – і ви там їх побачите. Список формувався за командним принципом, не під одного вождя. Адже порівняно з іншими політичними силами Луценко – не вождь, під якого або всі рівняються, або вилітають на узбіччя. Це команда яскравих особистостей та досвідчених керівників.

На скільки постів в уряді розраховує НУНС у разі створення коаліції?

Ось я тримаю в руках угоду, але в ній немає жодних кадрових рішень. Ми домовилися, що той, хто набере більше голосів, отримає посаду прем’єр-міністра, а всі інші посади будуть розділені порівну, незалежно від результатів виборів. Мені здається, що це мудре рішення, тому що в уряд буде запропоновано професіоналів для спільної відповідальності. І хоча прем’єр, безумовно, ключовий гравець, відповідати будуть обидві сторони.  

Чесно кажучи, я виступаю за те, щоб ця угода була продовжена на довший термін. Нинішня описує лише спільні дії опозиції та формування більшості у Верховній Раді. Я пропоную дати ще один імпульс нашим виборцям про те, що часи взаємної боротьби між БЮТ та «Нашою Україною» однозначно закінчилися. Та для цього потрібні не лише слова політиків, а й, очевидно, підписання семирічного договору про співробітництво. Місяць тому на рівні експертів такий договір був відпрацьований і в БЮТ, і в НУНС. Я б хотів, щоб він був підписаний ще до виборів. Тоді б наші виборці чітко знали перспективу довгострокового співробітництва наших сил і не боялися сепаратних переговорів, підставок тощо.

У цьому семирічному договорі є пункт, що гарантує Юлії Тимошенко прем’єрство та не гарантує спроби стати президентом? Можливо, це її бентежить?

Так, є такий пункт.

І після цього ви сподіваєтеся, що вона підпише цей договір?

Я вважаю, що особисті амбіції політиків вторинні порівняно з національними інтересами. Вибачте за пишномовність, але, керуючись саме національними інтересами, виходячи зі спільного інтересу демократичних сил, я зливав «Народну самооборону» в мегаблок. Врешті-решт ми довели, що там, де двоє українців, – не обов’язково три гетьмани. Чекаємо того ж і від наших колег. У даному випадку національний інтерес вимагає, щоб виборець був упевнений у конструктивності та взаємопідтримці всіх демократичних сил, які мають працювати не на кар’єри лідерів, а на кінцевий результат.

Між іншим, я не поділяю вашого скепс謬су – Тимошенко не раз демонструвала вміння переступати через себе заради справи.

Проект цього договору готувався із благословення Президента?

Ні. Він готувався з ініціативи нашої політичної сили.

Тобто, партія Президента виявила ініціативу, щоб Тимошенко дала йому певні гарантії?

Давайте говорити по суті: Віктор Ющенко був і залишається Президентом незалежності, Президентом демократичних сил, бо саме за його столом сходяться разом і БЮТ, і НС, і НУ. Я вважав і вважаю Президента стрижневою силою, яка сьогодні об’єднує демократів.

А Юлія Володимирівна матиме можливість бути поданою кандидатом на пост прем’єра, якщо не підпише цей семирічний договір?

Звичайно, тому що діє «короткий» договір про Об’єднану опозицію. Щоправда, він підписаний лише НУ та БЮТ, проте особисто я, як лідер НС, не ставлю його під сумнів. Навіть якщо сьогодні БЮТ випереджає нас у підтримці демократичних виборців, як це показують соцопитування, я не допущу ревізії цієї домовленості.

Ви особисто вірите, що цей договір буде підписано до 30 вересня?

Хотів би вірити, хоча після роботи в міліції я не лише оптиміст, а й добре поінформований оптиміст.

Повертаючись до того, що «Народна самооборона» хотіла стати третьою силою в демократичному таборі, та насправді так і не стала нею...

Чому? Стала. Тільки для того, щоб бути більш вагомою силою, ми об’єдналися з іншими демократами. Наш блок справді має виступати стабілізуючим чинником у протистоянні двох яскраво виражених антагоністичних лідерських блоків.

Відомо, що зараз і БЮТ, і «Наша Україна» контактують зі ще одними претендентами на третю силу – «Свободою» Тягнибока та Блоком Литвина...

Це Тягнибок – третя сила? (сміється)

Але нагадаю, що є механізм, запущений Президентом та демократами, – це розпуск парламенту. Якщо пан Тягнибок зі своїми натягнутими відсотками (не будемо обговорювати, як це робиться) проходить у парламент, а НУНС раптом відмовляється виконувати домовленості з Тимошенко, то знову з’являється цифра 150 народних депутатів, і все починається спочатку...

Я вже давно, на другому курсі інституту, перестав захоплюватися фантастикою, тож давайте обговорювати реальні схеми. Про проходження «Свободи» поки що немає жодних підстав говорити, при всьому моєму ставленні до Тягнибока як до яскравого та талановитого політика.

А Литвин?

У нього справді є шанси пройти в парламент. Хоча я не прихильник його окремої політичної гри. Йому пропонували ввійти в мегаблок, і це було б правильне рішення. Але його похід окремо дає небагато шансів на проходження, а в разі позитивного результату створює небезпеку чергового мікрогравця у «золоту акцію».

Щодо вашої схеми про розпуск ВР, то загальновідомо, що обраний на дострокових виборах парламент протягом року не може бути розпущений. Я розумію – у нашій країні юридичних ноу-хау було стільки, що фантасти відпочивають, але мені здається, що про дострокові вибори як мінімум до 2010 не йтиметься.

Усі пишуть проекти нової Конституції, країна чомусь обговорює питання президентських та прем’єрських повноважень. Цікавить інше – як взагалі буде вирішено питання з безкоштовною медициною, безкоштовною освітою? Ви будете лівими чи правими?

Ми будемо розумними.

Так будуть ці пункти в новій Конституції чи ні?

Із моєї точки зору, декларативні та завідомо нездійсненні догми в Конституції писати не можна. Потрібно включати лише ті речі, які країна може гарантувати. Конституція – це не закон прямої дії в соціальній сфері. Вона має дати основні гарантії населенню та закласти механізми їх досягнення. Все інше – справа законів.

Медична реформа, безумовно, потрібна, бо на сьогодні фактично знищено вітчизняну медицину. Що там говорити, якщо вже прем’єр лікується у шаманів, бо, певно, знає, що в наших поліклініках лишилася одна зеленка після дій Тендерної палати. Реально потрібно вибудовувати трирівневу систему медицини, і безкоштовну , і страхову, і платну. Наша окрема увага – розбудові спеціалізованих центрів врятування життя, а також системи домашніх лікарів.

А як щодо безкоштовної освіти?

Я б не комбінував платне та безкоштовне навчання в межах одного вузу. Я б скоротив кількість державних безкоштовних вузів, дав би їм достатнє фінансування, щоб не садили за одну парту дітей із нерівними умовами. Вважаю, що Болонський процес бездумно насадили на прекрасну радянську систему освіти та зруйнували одне й дискредитували інше. Я був противником цього процесу і як батько, і як громадянин.

Зараз йдеться про те, щоб прийняти нову Конституцію на референдумі. Ви запропонуєте народу вибирати: а) президентську республіку; б) парламентську; в) президентсько-парламентську. Ви впев¬нені, що наш народ знає, за що буде голосувати?

Впевнений, тому що буде тільки варіант а). Я вважаю, що Конституцію повинні писати не політики і не народ, бо перші будуть писати під себе, а другі – під вождя. Це не справа народу – розбиратися у противагах та балансах, які мають сформулювати фахівці з конституційного права. Тому національна конституційна рада, як казав Президент, повинна складатися зі спеціалістів конституційного права та, можливо, із громадських активістів, які знаються на цьому. Далі остаточний, збалансований текст має бути винесено на всенародний референдум. Якщо з’явиться інший – я не проти.

Але в такому разі виходить формальний «одобрямс»...

Це не формальний «одобрямс». Потрібно написати текст Конституції, який буде однаково читати влада та опозиція. А то крапка з комою в Основному Законі зараз трактується Лавриновичем по-одному, а опозицією по-іншому. Так не можна, потрібно фахівцям виписати Конституцію, бо вони бачать, на чому суспільство набило гулі, бачать джерело конфлікту. Має бути створений новий збалансований документ, який потім Президент винесе на всенародний референдум.

Отже, в такому разі найбільш імовірні шанси на перемогу має вигідний Президенту варіант...

Я довго вагався між ідеями Мороза про парламентаризм та ідеями Ющенка про розумне посилення президентської вертикалі – і зараз схиляюсь до другого. Справа в тому, що ідеї Мороза продемонстрували себе у суцільному хаосі й безвідповідальності на торговій площадці, на яку перетворили Верховну Раду. Уявити собі такий же парламентаризм в областях – означає перетворити всю країну на колгоспні збори, де щось вирішуватиметься. Я вважаю, що Президент повинен мати вертикаль, яка збалансує партійний інтерес у радах всіх рівнів. Ця вертикаль, звичайно, не має відновити авторитаризм часів Кучми, але повинні бути префекти – люди, що впливають на дотримання загальнонаціональної політики з урахуванням інтересів громадян, що проживають на даній території, які висловлюватиме представницька гілка влади. Як конкретний приклад мені дуже імпонує польська модель. Але писати Конституцію не буду, тому моя думка суто приватна (сміється).