Політичні настрої закарпатців не змінилися

«Віктор Янукович та Партія Регіонів подолали помаранчеву кризу», «Юлю нам поверніть», «Країні потрібен Литвин», слогани, які цілеспрямовані на абсолютно безвідповідальну аудиторію, що шукає всемогутнього татка або мамку. Реклама «Нашої України», хоча в силу певних обставин і знеособлена, але не менш відверта у своєму бажанні потурати паразитичним настроям натовпу. До піку карикатурності подібні настрої довів блок «КУЧМА», коли ніби серйозні дядьки намагаються приборкати не розумних дітей. Проте, якщо зважити, які величезні гроші витрачаються на подібну дурню, то виникає сумнів в серйозності цих дядьків і їх спроможності тверезо оцінювати обставини, країну і свою роль у них.

Надяскравою ілюстрацією тупиковості згаданої політики популізму є історія з референдумами. Спочатку Ю.Тимошенко пропонує нібисуперкреативний піар-хіт, який має супроводжувати всю передвиборчу кампанію — прийняття нової Конституції на референдумі. Хоча насправді не такий він вже й креативний, бо таке ж пропонував і Л.Кучма в 2000 році. Але справа навіть не в цьому. Цілком передбачувано і в дусі нинішнього мавпування «Регіони» пропонують свій референдум, де також вносяться конституційні питання, на яких вони піднімають вже свій рейтинг. В результаті державна політика заходить в клінч, виходу з якого просто немає.  Один приклад: Ю.Тимошенко пропонує винести на голосування питання про форму правління. Цілком прогнозовано більшість проголосує за президентську республіку. З іншого боку «Регіони» бажають дізнатися думку народу про виборність районних та обласних керівників адміністрацій. І тут також, цілком ймовірно, отримаємо позитивну відповідь. В результаті матимемо абсолютну нісенітницю — президентську владу при повній відсутності відповідної вертикалі. І таких загроз десятки, не говорячи вже про вибухонебезпечні теми НАТО, другої державної мови тощо. Тому, бездумне загравання з виборцем насправді є не вимушеною тактикою, а примітивним пилянням стовбура, на якому тримається суспільство. В результаті, шкереберть полетять всі. Таким чином, політика непримиренності, яку пропагує БЮТ є такою ж небезпечною, як і політика змови еліт, котру пропонують «Регіони». Тобто, одні виголошують, що при жодних обставинах не будуть домовлятися з тими, хто представляє практично пів країни, а інші готові до того, щоб поділити державу на сфери впливу, але без врахування реального голосу народу. І такий конфлікт світоглядів залишатиметься ще довгі роки об’єктивною реальністю України.   Закарпатськийінститутполітичнихдослідженьпровіврепрезентативнеопитуваннявобласті, де поруч з іншими вивчалися й світоглядні погляди виборців. На прикладі представленої таблиці дуже чітко видно відмінності між сим патиками трьох головних політичних сил.

Порівняльна таблиця електоральних уподобань закарпатців

      Особливих коментарів дані результати не потребують, але з них видно наскільки освіта та матеріальний стан впливають на вибір. На скільки полярні зовнішньополітичні, а значить, і цінності пріоритети прихильників різних сил. Наскільки близькі світоглядно «Наша Україна» і БЮТ, в наскільки їх розрізняє практично єдине питання — радикалізм. Тобто, точно як у відомому анекдоті виборці «Нашої України» бачать пляшку напівповною, в той час як прихильники БЮТ вважають її ж напівпорожньою.

      Щодо загальних настроїв в області, то вони порівняно з минулими виборами радикально не змінилися і за місяць до голосування виглядають так:

Порівняльні результати виборів та соціологічних досліджень в Закарпатській області

(вибірка репрезентативна, опитано 1300 чол. в усіх районах та містах області пропорційно до кількості населення)