Золтан Бабяк: Жителі Берегова уже знають, хто буде наступним мером

Сьогодні це інтерв’ю виглядає як дуже відверте та предметне. Хоча вже за кілька місяців багато хто вбачатиме у ньому більше передвиборчої складової.

У цьому нема нічого дивного, адже те, що Золтан Бабяк знову балотуватиметься у мери Берегова, ні у кого не викликає сумнівів. Він і сам це не заперечує.

– У бізнес-середовищі, звідки ви прийшли у політику, після тривалого перебування на певній посаді, особливо, яка пов’язана з постійним стресом, радять змінювати її, напрямок, пробувати щось нове. Ви не відчуваєте такої потреби зараз після 2-х років управління містом у дуже непростий період?

– Дуже актуальне для мене запитання, як і для більшості мерів українських міст.

Провальний минулий бюджетний рік не дозволив нам реалізувати ті задачі, які ставилися. Тому відповідаючи коротко на ваше запитання, вичерпав я себе, чи ні, – я просто не встиг і не зміг з об’єктивних причин зробити усе те, що планував.

У цьому році ми наздоганяємо минулий. Завдяки змінам до бюджетного кодексу маємо відчутне перевиконання міського бюджету, і я абсолютно все планую направляти на розвиток Берегова.

Минулоріч ми практично нічого не ремонтували, не будували, нічого капітального для міста не зробили, бо країна перебувала у глибокій економічній та політичній кризі, всі наші кошти були заблоковані казначейством.

З кризи ми не вийшли, але робота казначейства відновилася, стала більш прогнозованою. Як наслідок, ми поступово відновлюємо довіру підрядників, з якими планували розрахуватися протягом 2 місяців, а не змогли цього зробити за увесь рік.

Тільки нещодавно у нас нарешті доукомплектувалася міська рада, адже з лютого минулого року ми працювали без заступників і секретаря. Хоча завдань у місті вистачить не на 3, а на 13 заступників мера. Їх ставить місто, жителі.

Ми переживаємо результативність економіки нашого міста на тлі мобілізації, що стала відчутним тягарем. Бюджетоутворюючі підприємства міста просять імунітет, але це неможливо. Відтак, є відтік кадрів, яких і так бракує. У тому числі через це ми свого часу втратили Flextronics, який перемістився до Мукачева, де більший ринок праці та значно краща логістика. Обмеження пункту пропуску «Лужанка» щодо переміщення вантажу до 3,5 т разом з відсутністю окружної навколо Берегова стали другою вирішальною причиною. Ми їх усвідомлюємо, знаємо як вирішити ці проблеми і постійно шукаємо можливості. Це наша перспектива.

– Великі плани – знак, що ви знову балотуватиметесь у мери Берегова?

– Ми сьогодні ще не знаємо, коли відбудуться наступні місцеві вибори… (розводить руками)

– Але ж президент ствердно завив, що місцеві вибори переноситися не будуть і пройдуть в жовтні…

– Побачимо. У будь якому разі в мене є для вас дуже хороша новина: жителі Берегова вже знають, хто буде наступним мером міста. Ми з вами можемо гадати, хто саме це буде, а вони вже точно знають (посміхається).

Дозволятиме здоров’я і команда вирішить, тоді однозначно балотуватимуся. Я планую завершити усі заплановані роботи, тим паче, що знаю як це зробити і де взяти необхідні ресурси.

І знаєте, мені здається, що навряд жителі Берегова хочуть експериментувати. Звичайно, мене чимало людей підтримує, але є й ті, хто критикують. Це нормально, і я не бачу в цьому проблеми. Навпаки – конструктив.

– На кого ви, насамперед, опираєтесь в роботі на чолі міста?

– Перш за все, це депутатський корпус, який є відображенням нашого міста. Депутати знають можливості та особливості роботи міської ради, тому ухвалюють рішення, які під силу нам виконати. При чому не тільки на сесії. У нас є погоджувальна рада, де якісно пропрацьовується чимало питань, які згодом сесією затверджуються.

Не один міський голова не може працювати без «кістяка» підприємців. Я постійно на зв’язку з тими, хто «рулить» брегівською економікою, щонайменше раз на місяць зустрічаємося. На одній з останніх якраз обговорювали тему мобілізації, коли підприємства втрачають працівників, яких не можна обучити за 5-10 днів, тобто якісних кадрів. Це зараз серйозна проблема у місті.

З багатьма підприємцями залишилися зв’язки ще з часу роботи в Берегівській РДА. Зрештою, я і сам прийшов з бізнесу.

– Свого часу наше видання підготувало публікацію про 9 ключових проблем Берегова. Ми знаємо, що її активно обговорювали в стінах мерії міста, ви її читали. Більшість з цих проблем досі актуальні. Скажімо, канал Верке…

– За останні 2 роки нам вдалося просунутися у вирішенні цієї проблеми далі, ніж іншим за попередні 10 років. Ми змогли акумулювати приватний капітал, аби не чекати результатів грантових програм, на які подавалися, хоча на усіх форумах та міжнародних зустрічах я продовжую наголошувати, що нам потрібна підтримка. У цьому напрямку нашими головними партнерами є угорські консульства в Берегові та Ужгороді, які допомагають нам не тільки з вирішенням проблеми Верке, а й по лінії будівництва аквапарку, що досі не розпочато. Коротко про це питання: інвестор не погоджується на поетапне будівництва за аналогією до «косинського проекту», коли щороку зводиться додаткова інфраструктура, а хоче звести усе відразу – готель на 250 номерів та власне аквапарк на 2000 кв. м. Це потребує значно більших зусиль та відповідного фінансування. Знайти зараз, з огляду на усі політичні та економічні ризики, які є в Україні, 50 мільйонів євро для реалізації цього проекту – дуже складно. Кредити Європа давала і дає, але рівень ризику збільшують відсотковою ставкою, а це відповідно корегує термін окупності проекту. Якщо це більше 10 років, тоді виникають серйозні труднощі.

Але у будь якому разі я не бачу іншої перспективи для Берегова та району, окрім туризму. Не думаю, що видобуток золота нас «витягне».

(Далі Золтан Бабяк встає із-за столу, підходить до стіни поруч та відсуває занавіску, за якою схована карта міста з відповідними позначками. Мер акцентує увагу на промисловому районі міста)

Ось погляньте, сірим кольором відмічено промислову зону, де раніше працювало понад 10 000 населення. На цих 1,5 га зосереджений основний промисловий потенціал міста. Щоб його відновити, потрібно добудувати окружну дорогу. Інакше – нічого не вийде.

Чому не будуємо окружну дорогу? Угорський Ексімбанк готовий надати кредит, вигідний кредит. Але хто його повертатиме? Уряд Яценюка. В уряді кажуть, якщо вони мають повертати, то хочуть самі ж будувати. Але ж ми усі знаємо, як наші компанії будуть дороги, а як європейські, якими часто їздимо і можемо порівняти. Я особисто хочу об’їзну навколо Берегова такої якості, як в Європі. Це дуже відповідальний проект для міста.

Згадайте, як ще років 15 тому мукачівська об’їзна нікому не була цікава, пустувала. А тепер подивіться вліво та право, це нові промислові та економічні мікрорайони міста. Це чекає і Берегово. Хоча я розумію, що продовження М3 через Україну йтиме не на рівні Лужанки, що на жаль, а на рівні Косина, що на щастя, бо неподалік…

– Тобто Берегово може спіткати доля Ніредьгази, навколо якої пішла траса…

– Саме так, є схожий ризик. Хоча нехай краще буде окружна, хоч і не в межах міста.

– Очільник закарпатських дорожників зауважив на одній з останніх прес-конференцій, що зволікає з реалізацією проекту саме угорська сторона. Також у ЗМІ нещодавно з’явилася інформація про загрозу повторення «ракошинського» сценарію, коли зведення дороги ускладниться через викуп земельних ділянок та махінацій з цим процесом. Можете це прокоментувати, спростувати або підтвердити?

– Зрозумійте, об’їзна – це не компетенція міської ради Берегова, а якраз закарпатських дорожників. Хоча звісно цей проект лобіюємо і ми, народний депутат Іван Балога, і губернатор, і голова облради.

За моєю інформацією, є однозначний намір угорського Ексімбанку виділити кошти на окружну дорогу, але необхідні гарантії Нацбанку України. Їх дають тільки на так би мовити VIP-проекти. На жаль, нашого поки у списку нема, але я сподіваюся, що незабаром це зміниться.

Жодних адміністративних проблем з будівництвом об’їзної дороги сьогодні нема. Можливо там одна-дві земельні ділянки ще не переоформлені, але це виключно технічні моменти пов’язані з законодавством про спадщину абощо.

Без цієї об’їзної дороги відновити промислову частину нашого міста ми не зможемо. Просто не можемо! Але якщо вона все ж буде збудована і вестиме до кордону, який зможуть перетинати вантажівки масою понад 3,5 т, – Берегово отримає нове економічне і туристичне дихання. 

– Проглядається стратегічний підхід у розвитку міста, і це дуже добре. Що на вашу думку сьогодні ще гальмує розвиток Берегова?

– Дуже не вистачає землі. Ми маємо ще довиділяти близько 30 ділянок для учасників АТО. Більше в межі міста земельних ділянок нема. Тому ми зараз активно працюємо з Держземагенством щодо її розширення.

Моя задача зробити все необхідне, аби ще цього року розширити межу міста десь на 600 га, щоб вирівняти ситуацію з виділенням землі і учасникам АТО, і берегівчанам, які вже роками стоять у черзі. Звичайно, можливо не вийде в максимальних обсягах виділити усім, за це вибачаюся. Рахів або Воловець, гадаю, можуть дати земельні ділянки по максимум, але ми – ні.

– А яка черга за земельними ділянками в Берегові?

– Понад 1000 людей. Деякі люди вже зневірилися, але сподіваюся вже незабаром зможемо покращити ситуацію. Розширення меж міста – це логічна потреба сьогодні. Так і окружна, яка запланована за межами Берегова, згодом стане його частиною.

– Які ще проблеми?

– Берегово сидить на бомбі уповільненої дії з питною водою. Катастрофічна ситуації з екологією в місті, адже останні 20-30 років ми викидали всі фекалії у землю, звідки й беремо воду.

У зв’язку з тим, що місцевий водоканал не має необхідних ресурсів для розбудови інфраструктури, а відтак і підключення нових абонентів, поки топчемося на одному місці  під постійною загрозою відключення.

У міській електромережі мені щоразу достатньо сухо відповідають: якщо місто не погасить борги, нас відімкнуть.

Якщо відверто, то в ситуації, яка склалася, винні й водоканал, і самі ж споживачі, бо частіше за все за wi-fi люди завжди платять, бо відключать, а за воду – не обов’язково, особливо ті, хто мешкають на у багатоповерхівках. Але це глухий кут. Ніколи не можна перекладати відповідальність на плечі сусіда.

І тому я вважаю одним із стратегічних кроків – це модернізація всієї мережі водопостачання і водовідведення. У кожного абонента має бути свій лічильник. Потрібно відходити від розрахунків залежно від кількості мешканці, дорослих, дітей.

Щодо водовідведення, то ми не повинні скидати фекалії у ями чи Верке. Звичайно, можна вдатися до агресивних дій щодо тих, хто живе вздовж каналу. Є такі пропозиції та ініціативи. Але є інше бачення, якого дотримуюся і я: надати альтернативу – створити мережу відведення для мешканців вздовж каналу Верке і поставити лічильники.

– Є вже проект, як це буде реалізовано?

– Він допрацьовується. Ми не змогли закінчити проект на очисні споруди в минулому році через відсутність фінансування.

Взагалі, ми повинні рухатися у напрямку 100% покриття міста водопостачанням і водовідведенням.

Такі мікрорайони як Чопівка, Затишне, Буча ніколи не мали централізованої каналізації, і в нас у планах створити там ЖЕК і підключити їх до мережі. Також працюємо по цьому ж питанню в містечку Геологів.

– На скільки ви розраховуєте на угорських партнерів?

– У тому числі завдяки їм досі вдається втримувати ситуацію, але це мене не влаштовує. Мене цікавить розвиток і перспектива.
У нас є лише близько 6 000 абонентів. А мало би бути 12 000, а ще краще – 18 000. Значно підвищувати тарифи водоканал не може. Погіршують ситуацію борги – споживачів перед водоканалом, і водоканалу перед РЕМом.

На жаль, покращити становище за моє перебування на посаді ми не змогли, я це визнаю. Незабаром у нас з’явиться новий керівник управління міського господарства, і ми почнемо конструктивний рух.

–  Розкажіть, як ситуація з вивозом сміття у Берегові та облаштуванням нового полігону в Яношах?

– Не один житель Берегова включно зі мною не хоче більше вивозити сміття на міське сміттєзвалище. Воно вижило всі ресурси. Ми зацікавлені у якомога скорішому закритті цього полігону, і відкритті нових потужностей у Яношах.

Через це жоден населений пункт не може бути підключений до системи «БерегВертікал», підприємство не ставить контейнери і не вивозить сміття з жодного населеного пункту, окрім Берегова, допоки у Яношах не буде запущено нове сміттєзвалище.

Після цього не стоятиме питання, куди вивозитимуть намул з каналу Верке. Ми будемо використовувати його для рекультивації міського сміттєзвалища. Спершу всю територію розрівняємо, потім шарами нанесемо якісний грунт, намул, посадимо молоді , і там буде ліс (посміхається)

–  Розкажіть, на якій стадії проект нового сміттєзвалища та сміттєпереробного заводу в с.Яноші, що під Береговом.

– Майже 4 роки ми ведемо співфінансування цього об’єкту – разом з районною радою, обласною радою, і сільською радою села Яноші. Виглядає так, що у всіх часу достатньо, і тільки ми постійно показуємо на годинник.

Безпосередньо по гранту веде діловодство Яношівська сільська рада, бо на її території йдуть роботи.

Але повторюся, ми хочемо якомога скоріше закрити брегівське сміттєзвалище. Не в тому сенсі, щоб відкрити нове сміттєзвалище, а щоб закрити існуюче, яке вичерпало себе. Тому готові робити усе необхідне, аби нарешті об’єкт запрацював.

– Це перспектива якого проміжку часу?

– Сподіваюся, протягом року.

– У Берегові є поселення ромів – Окремий хутір. Воно досить закрите, і не безпроблемне, як це часто буває з аналогічними поселеннями на Закарпатті, в Європі також. Як ви намагаєтесь вибудовувати відносини з ромською спільнотою міста?

– Правила поведінки та життя ромів визначається чіткими правилами, традиціями, і головний у них барон, який також є депутатом Берегівської міськради. Так, є спроби створити в таборі альтернативні центри впливу. Але є орієнтуюся перш за все на законнообраного самими ж ромами лідера спільноти. Якщо роми Берегова обрали Поп Іштвана, я з ним і працюю: вирішую усі без виключення питання – справедливий розподіл гуманітарної допомоги, вивіз сміття з табору чи проблеми неплатежів за електроенергію.

Сьогодні за нашими даними у таборі проживає від 700 до 1500 мешканців, але відношення до нього мають близько 6000 людей, які начебто народилися там, і зараз десь на заробітках. Тому ми постійно тримаємо ситуацію на контролі.

– Інше питання, яке ми піднімали у згаданій публікації про 9 ключових проблем Берегова, є притулок для безпритульних тварин. Свого часу була загальна ініціатива зведення таких об’єктів у низці міст Закарпаття, і окрім Мукачева, здається, лише Берегово і спромоглося просунутися в цьому питанні.

– Насправді, ми маємо притулок уже 2 роки. Проблема в тому, що він не облаштований за усіма вимогами, тому остаточно не введений в експлуатацію і міська рада не може на нього виділяти кошти з бюджету. Але думаю, що вже влітку ми повноцінно запустимо цей проект.

Його основна функція – стерилізація. Тобто відлов бродячих собак і кішок, спостереження протягом 20 днів, і якщо є загроза, тварина усипляється, якщо ж ні – то після стерилізації мешканці притулку повертаються в природне середовище існування.

– Одне з останніх питань, якого ми не можемо торкнутися – це соціальна кухня. Розкажіть про ідею, адже ви особисто її запропонували місту, і принципи реалізації. 

– Дуже велика відповідальність приймати гуманітарну допомогу та справедливо її розподіляти. Більше того, думаю, жоден з правоохоронних чи контролюючих органів не хоче бачити мене з конвертами по 10-20 євро або 1000 форинтів, які ми з колегами роздаємо нужденним.

Тому ми вирішили, що для прозорості цього процесу розподілятимемо будь який формат гуманітарної допомоги через соціальну кухню.

Принцип наступний. Якщо місту передають гумдопомогу мукою, тоді ми через внутрішню систему економіки міста її можемо обміняти на хліб і через соціальну кухню вже у розрізаному вигляді дати кожному нужденному. Більше того, налагодивши графік роботи кухні, зможемо щодня давати людям свіжий хліб. Інакше це виглядатиме так: 30 т муки ми з колегами з мерії повинні справедливо розділити на певну кількість осіб, міряючи ложкою чи ще чимось, тоді запакувати і ще придумати, як ці пакунки доставити до людей. А якщо разом з мукою нам передадуть ще, скажімо, 200 консерв паштету. Як це все розподілити? Це буде хаос.

Певна затримка із запуском соціальної кухні в Берегові пов’язана остаточним затвердженням фінансування бодай на місяць. За нашими розрахунками… (Золтан Бабяк починає розраховувати на калькуляторі – ред.) 69 тисяч гривень. Такі приблизні витрати на соціальну кухню за один місяць.

З міського бюджету ми покриваємо витрати на адміністратора, який звіряє списки нужденних, співробітника санепідемстанції, який щоденно зніматиме пробу, бухгалтера, оскільки йдеться про звітність, кухаря. Решту функцій ми закриємо через волонтерів – прибирання, роздачу. У нас буде тільки одноразовий посуд.

Сьогодні є список до 300 чоловік, які будуть харчуватися через соціальну кухню, яка запрацює з дня на день.

Тужанський Дмитро, фото Андрія Davis для Mukachevo.net