Блог Андрія Любки
Любка Андрій Андрій Любка – сучасний український поет, прозаїк, есеїст і перекладач. Більше на www.lyubka.net.ua
Офіцер. Пам'яті полковника Гальченка
Цими днями минає два роки з дня передчасної смерті полковника Олександра Олексійовича Гальченка, начальника Мукачівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Два роки тому я не насмілився писати про свого наставника, остерігаючись занадто емоційних образів і оцінок, а зараз, здається, слушний час для того, щоб розказати про цю непересічну людину.
Барток над Атлантикою
Здається, він мене переслідує. Ходжу на концерти з його музичними творами у Варшаві, у Будапешті знайома призначає мені зустріч на вулиці його імені, у Відні виходжу з підземки й стаю на зірку з його прізвищем, у Берліні він дивиться на мене з наклейки в туалеті. Але перш за все він присутній у закарпатстькому Виноградові – там, де виріс, де дав перший концерт, де наслухався місцевих мелодій і сам почав писати музику; зрештою, звідки виїхав; і куди повернувся ще раз, аби ще набратися мелодій. Він – Бейла Барток. Ми з ним сусіди по дитинству. Розминулися всього на якусь сотню років, але байдуже, у світі були й більші трагедії. Бо я його відчуваю – там, "попід Чорною горою, де Тиса хвилями шумить. Де з виноградною лозою рідне місто гомонить". А Бейла, безсоромний і нахабний, як усі мадяри, нагадує мені про себе за кожної, навіть найгіршої, нагоди. Він як сумління, яке починає щеміти в найнесподіваніших місцях. Як ось зараз. Я пишу ці слова над Атлантичним океаном. На борту трансконтинентального лайнера Iberia Airlines, який виконує рейс із Ріо-де-Жанейро до Мадрида. Крісла оснащені бортовими комп'ютерами, в яких пасажири можуть обрати меню ланчу для себе, переглянути інформацію про політ, увімкнути фільм з віртуальної колекції чи послухати музику. У медіарозділі – новинки світового кінематографу, оскароносні фільми останніх років, популярна американська й еспанська музика. Не обійшлося й без класики – вочевидь, для вибагливіших меломанів. У цьому розділі можна знайти концерти музики Моцарта, оперу "Кармен" у виконанні Марії Каллас, твори Бейли Бартока. Я не втримуюся перед спокусою почути давнього друга – і вмикаю його концерт для скрипки і фортепіано. Ті, що вже чули музику Бартока, розуміють, чому його зараховують до трійки найвизначніших композиторів ХХ століття і одного з найбільших реформаторів музики усіх часів. Розкрученіші і попсовіші Стравінський і Сметана нервово курять збоку, коли Бейла комбінує різноманітні й часто непоєднувані мотиви. Модернізм як він є. Секрет Бартока полягав у глибокому дослідженні фольклорних джерел, у відчищуванні намулу, у вилущуванні кістяка, скелета мелодії, праісторичної основи музики. Українські, румунські, угорські мелодії він поєднував з африканськими чи індіанськими. Знав, що там, на споді, музика має одне лице. Це знання подарувало йому світову славу. Концерт для скрипки й фортепіано Бейли Бартока лоскотав мої вуха, небо за ілюмінатором сяяло блакиттю, а я слухав виноградівські, закарпатські, українські, центральноєвропейські – так би виглядало масштабування – варіації. Упізнавав у фрагментах ту музику, яку досі в наших краях грають на весіллях, співають після чарки, якою заколисують дітей. Тішився, що маю таку нагоду, бо Бартока не дають в ужгородській філармонії, не кажучи вже про чернівецьку чи київську. Цікаво, чому? Може, через те, що ім'я Бейла – не зовсім українське. Але у нас і українських композиторів рідко грають. Може, не люблять музики? Це більше схоже на правду, особливо вкупі зі страхом змінити й оновити вивчений репертуар. Будапештський симфонічний оркестр не приїздить щороку до Виноградова й Ужгорода, щоб заграти Бартока. Їх ніхто не запрошує. Не запрошують, бо не існує Міжнародного музичного фестивалю Бартока. Не існує, бо нікому його організувати. Нікому організувати, бо в нас заведено за життя не давати дихнути, нищити й переслідувати, а після смерті забувати найміцнішим забуттям. Так у нашій частині світу прийнято – незалежно від громадянства чи національності. Чи зміниться щось від того, що я вкотре напишу ці рядки? Ні. Уся ця безнадійна й марна праця схожа лише на світло прожектора, який раз у вічність вириває з густої темряви чиєсь обличчя. Але я мушу зробити це, щоб на якийсь час звільнитися від свого переслідувача, сусіда й нав'язливого друга – Бейли. Може, мені таки урветься терпець, я візьму пляшку віскі, диск Бартока й піду до директора філармонії. Переконати, що зараз слушний час починати виконувати музику Бейли. Я вже навіть вигадав основний аргумент: "Його музику грають навіть на небесах!".
Я ненавиджу ранки
Після багатьох годин копіткої та приємної праці пропонуємо Вашій увазі альбом аудіовіршів, що постав як результат співпраці українського поета Андрія Любки та ді-джея Dimka Special-K, -
Друг
У мене є багато друзів і знайомих. З одними мені цікаво говорити про літературу, з іншими - про політику, ще з іншими весело пиячити, з деякими класно рибалити, з рештою - просто триматися в режимі keep in touch.
Закарпатські мажоритарники-регіонали з пропискою в Єнакієвому
Мене змусила написати цю репліку позиція кількох моїх закарпатських знайомих. Ми розмовляли про парламентські вибори, і довелося почути від них досить дивну думку: мовляв, голосуватимуть вони за опозиційні партії, а от мажоритарника підтримають від регіоналів, бо свій, "місцевий", а значить - буде займатися округом і дбати передусім про своє село чи місто.
У програмі "Вечір із Миколою Княжицьким"
"З такою державою, в яка у нас є, якщо б ще якась увага приділялася літературі, то її вбили б на корню.
"Сорок баксів плюс чайові": Буктрейлер
Уже за тиждень вийде в світ моя найновіша поетична збірка. Наразі ж можна переглянути промоційний відеокліп, аби налаштуватися на потрібну хвилю. До речі, перша презентація відбудеться саме в Ужгороді 1 вересня, всі деталі - незабаром. Приємного перегляду - і діліться враженнями! :)
Різниця між Львовом, Чернівцями і Ужгородом
Різниця між Львовом, Чернівцями і Ужгородом - архітектурна, настроєва, житейська в щонайширшому сенсі - полягає в тому, що в бабці Австро-Угорщині комусь була Австрія, а комусь Угорщина.
Роман із географією: нова книжка Юрія Андруховича (via ART Ukraine)
Про це вже, напевно, знають усі. 11 листопада 2011 року об 11 годині 11 хвилин в Україн істартували продажі «Лексикону інтимних міст» - нової книжки Юрія Андруховича. Перед цим аж чотири роки тому була «Таємниця», яку автор окреслив як «замість роману». Що ж читач знайде на сторінках «Лексикону»?
Фотосесія в підтримку читання - на одному з київських дахів. Такі кольори!
Можна дивитися перед себе, а можна – зверху вниз, зліва направо й справа наліво. Як кому заманеться. Але варто пам’ятати: твоє бачення напряму залежить від позиції, з якої ти дивишся на світ. І власне, з якої позиції ти читаєш. Даніель Пенак колись сказав, що читання ніяк не пов’язане з регламентом життя суспільства, воно, як і любов, – це спосіб життя.
Що неймовірного можна знайти в газетах оголошень
Спекотного червневого пообіддя я сидів на терасі львівської «Дзиґи» і попивав свою медівку. А що ще попивати, якщо ціна на мурав’янку чи калганівку та ж сама, а градус вдвічі нижчий?! Отож, був понеділок і людей на терасі було мало-мальсько: туристів у будні значно менше, а львів’яни, напевно, на будівництві стадіону до ЄВРО-2034.
Один день із життя Романа Іваничуна
Один день із життя письменника Романа Іваничуна
Порада користувачам лептопів
Сьогодні пропилососив свій лептоп і він припинив нагріватися і гудіти :-)
Чудовий есей Сашка Бойченка: "Табачнік - моє всьо"
Табачнік – моє всьо
Моя кишенькова енциклопедія Ужгорода (вірш)
Моя кишенькова енциклопедія Ужгорода
- 1
- 2
