Блог Леврінц Андрія

Блог Леврінц Андрія

Леврінц Андрій

Незрозумілі знаки, для чого вони тут?

Мабуть всі мешканці нашої області і не тільки, приїжджаючи до м. Берегово та інших сіл Берегівського району  звернули увагу на дивні таблички з невідомими паличками і закарлючками, якимись такими ієрогліфами, які красуються поряд із знаками на яких назва міста чи села написана українською мовою та продубльована латинськими буквами. Що то таке і нащо воно виникне питання у особи, яка не знає що то знак із назвою місцевості написаний древньоугорськими рунами. Для того щоб краще було зрозуміло про вид цієї писемності вдамося до короткого історичного екскурсу. Угорські руни, це рунічна писемність, якою користувалися угорці до початку 11 ст. н.а. коли перший християнський король Іштван І ввів латиницю. Серед угорських рун розпізнають більш архаїчні письмові знаки Карпатського басену, які використовувались ще до приходу угорців в Паннонію і більш пізніші власне угорські або ж угорсько-секейські писемні знаки. Фактично угорські руні походять від древньотюркської орхонської писемності і спорідненні з болгарськими рунами. Найбільш розповсюдження у сучасній угорські науці теорія стверджує, що безпосередніми попередниками угорських рун могли бути степові руни авар, оногурських болгар і хазар. Тобто, виникає питання чому на Закарпатті, яка є областю України, з’явилися таблички з назвою населених пунктів угорськими рунами, звідки вони взялися і нащо вони тут? Звичайно, ж отримавши інформацію про характер даної писемності напрошується відповідь, мабуть тому, що на Закарпатті проживає багато угорців, які й встановили ці знаки в тих місцях де їх проживає найбільше, тобто в м. Берегово та багатьох селах Берегівського району. Однак ні, виявляється, що ці таблички з рунами встановили не наші мадяри, які живуть поряд з нами, і не їх славні організації КМКС та УМДС і навіть не КМПС та, що там говорити навіть не угорським інститутом, який фактично міг би посилаючись на вивчення історії угорської нації затіяти встановлення таких табличок. Ці таблички, встановлені та продовжують встановлюватися, ким би ви думали? Угорськими радикальними націоналістами з партії «Йоббік» (Jobbik Magyarorszagert Mozgalom) тобто, партія назва якої перекладається за кращу, правішу Угорщину. Фактично таблички почали встановлюватися у Берегівському районі починаючи з 2010 року, коли ця угорська радикальна партія на прламентських виборах в Угорщині зайняла третє місце і пройшла до угорського парламенту, а згодом у грудні того ж року один з її лідерів, який є незалежним депутатом Європарламенту від цієї партії, відкрив у м. Берегово свою громадську приймальню і хитро зареєстрував її і назвав благодійним фондом (про цю організацію детальніше було написано у попередній моїй статті).  Зважаючи на назву організації яку створили мадярські націоналісти у нашому Берегові, можна подумати, що вони займаються доброчинністю, а встановлення рунічних табличок є проявом цієї благодійної діяльності, ніби вони тут стояли споконвіку і лише «Йоббіки» схаменулися і почали їх відновлювати і допомагати ніби то зберігати та історичні традиції та спадщину древніх угорців. Проте, такі таблички тут ніколи не були, а радикальна партія, якою є «Йоббік» і сповідує реваншистську і шовіністичну ідеологію спрямовану на відновлення омріяної ними «Великої Угорщини» (Угорщина в межах кордонів до 1920 року, коли до її складу входила територія Закарпатської області, значна частина Румунії, Словаччини та Сербії) всановлюючи ці руни, ймовірно закладає значно глибший зміст. Задумо ініціатора встановлення табличок Ковача Бейли, передбачає їх встановлення майже у всіх населених пунктах Закарпаття аж до Верецького перевалу на якому встановлена «мадярська святиня» пам’ятник угорським племенам, які близько 1100 років тому перейшли через Карпати і осіли на нинішніх територіях. Також, такі таблички мадярські націоналісти й патріоти встановлюють і у інших сусідніх з Угорщиною країнах, де живуть їх страждущі соплеменники. А це вже наштовхує на питання, який же все ж таки зміст закладається у встановленні рунічних знаків на Закарпатті, Румунії, Словаччині, Сербії? Історично-культурний чи націоналістично-шовіністський. Вважаю, що другий варіант є більш доцільним у даній ситуації, а зазначеними табличками «Йоббіківці» позначають кордони колишньої «Великої Угорщини» , яка сниться їм у прекрасних снах. Тобто, історія, культура, традиції які використовуються мадярськими націоналістами, це гра на цінностях, патріотизмі і національній свідомості наших мадяр та інших, які живуть за межами нинішньої Угорщини. Адже національну свідомість спочатку треба розбудити, закріпити і підживити, а потім вже можна й рухати фанатично налаштованою масою у потрібному напрямку. Беручи до уваги постійні автономістські і сепаратистські устремління наших мадяр, які ніколи не переставали мріяти про те, що Закарпаття колись стане мадярщиною, реалізація задумів угорських націоналістів не здається такою вже й примарною. Достатньо подивитися лишень на події які останнім часом відбуваються в приграничній з Угорщиною області Румунії де проживають секельскі угорці і яких налічується близько мільйона осіб. Там зараз реально гаряче, і мадяри  вимагають від Румунії надання Секельській області повної автономії. Цікаво, що сепаратистські настрої серед румунських угорців різко зросли   відколи на політичну арену Угорщини вилізла партія «Йооббік» а потім, активно почала працювати у Румунії. Зрозумівши задуми та бажання угорських націоналістів, влада цієї країни заборонила на своїй територіїх діяльність партії, однак це не заважає лідерам партії з Угорщини нарощувати сепаратистську хвилю та підкидати дров у піч, яка вже розпеклася до червона. А на черзі після Румунії, здобиччю партії «Йоббік» та цілком реальною ціллю може стати наша улюблена мальовнича срібна Закарпатська земля. Більше того беручи до уваги лояльність нашої держави та законодавства до угорців, хоча окремі з їх місцевих лідерів постійно ниють, і нарікають на те, що Україна постійно пресує та утискає мадярів, розвиток такого або ж подібного сценарію цілком можливий. Адже в першу чергу граючись у страждальців, і вимагаючи ще більших поблажок і привілеїв окремі лідери угорців присипляють пильність України для того, щоб потім нанести неочікуваного удару. Мені цікаво, що було б із багатостраждальною угорською національною меншиною, як би її представники наприклад десь у 60-х роках, не те шо прапор мадярський вивісили на органах державної влади, а навіть колективно подумали про таку ідею чи просто подивилися на нього десь у глибокому підвалі, а про встановлення рунічних табличок й поготів. Мабуть встановлювали б їх на справжній історичній батьківщині на широких просторах за Уральськими горами звідки мадярські племена спустилися, прийшли сюди зайняли ці землі, а тепер хочуть всіх переконати що це їх історична земля і батьківщина. Хоча, може в ідеологів партії «Йоббік» і виникне така ідея встановлення рунічних табличок із назвами населених пунктів на територіях За Уралом де колись кочували їх предки, однак здається, що в Росії їх за такі штучки по голові також не погладять.     Фактично, всім нам треба задуматися й мадярам також чи треба воно нам, щоб мадярські націоналісти так впевнено почувалися тут коли приїжджають до нас у гості і урочисто відкривають рунічні знаки. Бо із таких незначних та непримітних на перший погляд подій, можливе виникнення реального і такого небажаного великого конфлікту, коли мешканці нашої багатонаціональної землі дивитимуться вовком один на одного, готові вціпитися у горло і роздерти, через те, що хтось мадяр, хтось українець, росіянин, чех словак румун, циганин і так далі можна ще довго перераховувати.

Угорське громадянство! Треба чи не треба?

     Майже переконаний, що в умовах реального сьогодення в нашій рідній Україні мабуть в кожного громадянина незалежно від соціального статусу виникало бажання кинути все, податися закордон, отримати іноземне громадянство та жити і працювати на благо своєї родини, де громадянин - понад усе і панує верховенство права. Так, як не прикро, але правда, що в Україні про таке можна лише мріяти. Звичайно, що для окремих наших громадян в залежності від товщини гаманця, не виникає жодних проблем з отриманням громадянства будь-якої з держав світу, проте для переважної більшості мешканців нашої багатостраждальної країни це залишиться лише мрією. Однак, у перевагах чи ризиках отримання громадянства іншої держави, або подвійного громадянства треба ж ще й розібратися, бо багато простих громадян не маючи уявлення про те, що таке подвійне громадянство, у пошуках кращої долі за кордоном нашкрябують останні копійки й зважуються на такий відповідальний крок оформлення подвійного громадянства. Так от, дане питання, яке в силу політичних чи геополітичних обставин в сусідніх з Україною Європейських країнах протягом останніх кількох років набуло значної актуальності, я й хотів би коротко описати. Тобто, маю на увазі хотів би висвітлити власну думку з даного приводу, а читачам вже самим вирішувати як поступити краще.        Отже, оскільки ми всі живемо на території багатонаціонального Закарпаття, яке межує одразу з трьома Європейськими країнами, а це Угорщина, Словаччина, Румунія історично склалося так, що етнічні угорці, словаки та румуни компактно проживають у районах нашої області, де прекрасно уживаються з представниками інших національностей, якими представлена область. Однак це мирне співіснування нажаль не усім подобається, а особливо це стосується, як завжди політиків і влади в сусідніх з областю країнах, які постійно у будь-якій державі світу люблять помутити воду, а саме скерувати маси (електорат) у тому руслі, який їм необхідно заради задоволення своїх хворобливих амбіцій для подальшого і тривалого перебування при владі. Зокрема, нинішній владний режим, який панує до прикладу в Угорщині розглядає наших місцевих угорців саме як електорат. Поясню детальніше. У 2010 році на парламентських виборах в Угорщині перемогли політичні сили правого та ультраправого спрямування «Фідес» та «Йоббік» відповідно, які здобувши перемогу та сформувавши уряд одразу ж почали думати про забезпечення перемоги й на наступних виборах, які мають відбутися в Угорщині у квітні 2014 року. А як ще можна здобути перемогу на виборах, як не за допомогою громадян (електорату) а для того, щоб було надійніше - правляча в Угорщині партія вирішила зробити своїм електоратом і угорців, які живуть у сусідніх з Угорщиною країнах. У зв’язку з тим, що право голосувати на виборах мають лише громадяни країни, урядом Угорщини у 2010 році було запропоновано на розгляд парламенту законопроект, згідно якого пропонувалося надати угорське громадянство всім угорцям, які живуть за межами Угорщини, за спрощеною системою протягом максимум 6 місяців. Парламент звичайно ж прийняв цей закон і у липні 2011 року він набув законної сили, а у країнах де проживають угорці, в тому числі й на Україні, розпочався справжній ажіотаж з приводу оформлення документів на отримання угорського громадянства. Безумовно, етнічні угорці, які проживають у безпосередній близькості до кордону зраділи такій можливості, яка надала їм право стати повноправними громадянами своєї рідної Угорщини, а отже, й користуватися привілеями цього громадянства. Не лякає угорців навіть те, що Конституція України не передбачає подвійного громадянства в Україні, а хто буде знати кажуть угорці, якщо Угорщина засекречує дані про кількість осіб, які отримали угорське громадянство. Як би там не було, однак, прийнятий закон про надання угорського громадянства закордонним угорцям дуже спокусливий і, навіть, не лише для угорців, а й для всіх закарпатців та навіть мешканців інших областей. Адже, згідно положень закону, кожен іноземець, який доведе своє угорське походження тобто надасть до органів державної влади Угорщини документи, які засвідчують що його прямі родичі народилися й жили на Закарпатті до 1944 року (а саме до того часу Закарпаття переважно належало Угорщині) та продемонструє елементарне володіння угорської мови, має право отримати угорське громадянство. Безумовно, звучить це занадто спокусливо, а тим більше для підприємливих Закарпатців, які одразу ж вирахували всі переваги які надасть їм отримання угорського громадянства, а це відпадає необхідність у Шенгенській візі, безперешкодне пересування країнами Євросоюзу, можливість набагато легше знайти роботу у Європі і більш оплачувану, ніж для громадян України, можливість придбати авто передових Європейських та світових автовиробників за значно нижчими цінами, ніж в Україні. Всі ці спокуси відразу ж затьмарили всі ризики, які несе в собі подвійне громадянство саме для громадян України, але про них пізніше. Так от, всі перераховані переваги були обмірковані підприємливими закарпатцями та угорцями і вирішили, а чому б не допомагати всім охочим отримати угорське громадянство незалежно від їх національності і області проживання за гроші. Так і почалося тіньове оформлення документів та отримання громадянства Угорщини особами, які не те, що не володіють угорською мовою, а навіть не мають жодного відношення до Закарпатської області, не кажучи вже про відношення до Угорщини. Протягом 2011 та 2012 років паспорти громадянина Угорщини майже видавалися наліво-направо всім охочим, хто міг заплатити за підробку необхідних документів від 1000 до 5000 євро. Безумовно, що для етнічних угорців ця процедура була набагато легшою та дешевшою, а всі ніші які захотіли стати громадянами ЄС мали платити і платять. Такий перебіг подій заставив схаменутися владу в Угорщині, яка, почесавши макітру, почала виявляти підприємців які заробляють на фіктивному оформлення громадянства та осіб, які отримали громадянство Угорщини незаконно.      Отут й починаються ризики для громадян України, які так тішаться своїм угорським паспортом. Безперечно, першим ризиком, є те, що у разі прийняття Верховною Радою України відповідних законів, які передбачатимуть покарання за наявність подвійного громадянства у громадян України, яке буде визначатися або штрафом, або ж позбавленням українського громадянства. Але це ще не все. Більш жорсткі ризики очікують на наших громадян за кордоном в країнах ЄС, адже, якщо громадянин з угорським паспортом, до прикладу в Угорщині потрапляє у будь-яку непередбачувану ситуацію, наприклад ДТП, втрата або крадіжка документів, що безумовно призведе до контактів з поліцією, працівники якої неодмінно попросять документ, що посвідчує особу громадянина, а подавши паспорт громадянина Угорщина з вами говоритимуть виключно угорською мовою. Тут ви й попали! Адже далеко не всі «закордонні угорці» (чи румуни) не володіють нею навіть на побутовому рівні. У поліції постає інше питання: «Як громадян Угорщини не володіє угорською мовою?» Як наслідок - проводяться перевірки, які доводять незаконність отримання громадянства Угорщини та громадянство анулюють. Такі ж ризики чекають на наших громадян під час перетину кордону та потрапляння у інші непередбачувані ситуації в Угорщині та інших країнах ЄС. Більше того, після доведення незаконного отримання угорського громадянства, правоохоронні органи внесуть вас до угорської та загальноєвропейської бази порушників законів ЄС як небажану у країнах Євросоюзу особу.           Після цього можете забути про поїздки за кордон, бо жодна з країн ЄС не кажучи вже про Угорщину ніякої візи вам не надасть. Хіба, що можна буде поїхати помилуватися країнами Азії та Африки, проте грошей там точно не заробиш. Саме тому дуже добре треба подумати потрібне чи не потрібне громадянину України подвійне громадянство. Звичайно ж, переваг у його отриманні більше ніж ризиків, однак один ризик може нівелювати всі переваги назавжди.          Що ж до угорців, які проживають на Закарпатті і вже отримали чи продовжують отримувати угорське громадянство, то вони просто знаходяться у ейфорії, бо думають, що мати-Угорщина забере їх до себе або ж як і раніше приєднає Закарпаття до своєї території. Проте, це лише наївні сподівання, бо, як я казав раніше, владою Угорщини «закордонні угорці» розглядаються лише як електорат та інструмент досягнення виборчої мети у 2014 році. Насправді ж, Угорщині вони не потрібні, адже у неї достатньо своїх проблем. 

Благодійний фонд чи політична організація

    Чи замислювались ви проходячи вулицями Берегова, що то за така громадська приймальня «Незалежного депутата Європарламенту Ковача Бейло» у м. Берегово розташована по бульвару Д.Ійєша, 2, у приміщенні колишньої міської поліклініки та будівлі яка належить місцевій реформатській церкві. Хто такий Бейло Ковач і що йому треба від маленького провінційного містечка на Закарпатті чим воно заслужило таку честь, щоб у ньому цілий депутат парламенту ЄС відкривав свою приймальню і кого він тут хоче приймати, якщо Україна не є членом Європейської спільноти, хіба що заїжджих угорців та інших туристів з Європи, яких вдосталь блукає вулицями міста особливо у весняно-літню пору. Поцікавившись трохи у знайомих, почитавши наявну інформацію у ЗМІ в Інтернеті знайшов багато цікавого. Наприклад, що Бейло Ковач є членом угорської ультраправої політичної партії «Йоббік» («Jobbik»), що у перекладі означає за кращу правішу Угорщину, яка на парламентських виборах в Угорщині 2010 року зайняла третє місце та пройшла до угорського парламенту. Ідеологічно, дана угорська партія є політичною організацією націоналістичного, радикального толку, ідеологія якої базується на реваншистських та ревізіоністських ідеях, які полягають у необхідності відновлення «Великої Угорщини» в межах кордонів до підписання у 1920 році Тріанонського мирного договору. Тобто «Йоббіки» прагнуть за їх словами відновлення історичної справедливості, а саме повернення до складу Угорщини земель, які у результат підписання того самого Тріанонського договору були поділені між країнами, які межували з Угорщиною тобто до Чехословаччини (до якої відійшла й Закарпатська область нинішньої України), Румунії, Сербії. Довідавшись про це, все стало зрозуміло, для чого депутату Європаралменту, угорському націоналісту потрібно відкривати в м. Берегово свою власну приймальню, звичайно ж для Берегівських мадярів, яких у місті та районі проживає найбільше на Закарпатті, а точніше не для них самих, а для партійних босів «Йоббіка», які приїжджаючи сюди ніби з братською турботою про своїх братів угорців, працюють з ними над задоволенням своїх інтересів і реалізацією партійної ідеології.        Для того щоб краще було зрозумілим питання про діяльність громадської приймальні, мабуть слід трохи торкнутися історії її заснування в м. Берегово, яка також є цікавою та загадковою. Справа в тому, що громадська приймальня Бейло Ковача в м. Берегово з’явилася як привид, зненацька, як сніг на голову тобто без будь-яких анонсів, промоцій, оголошень і тому подібно просто відкрилася і все у грудні 2010 року. Одразу, кинулося в очі, що приймальню відкрили угорці, які звичайно не знають української мови, тому що вивіска (табличка) яка прибита на фасаді будівлі де розміщено офіс приймальні написана з помилками, ну так ніби з угорським акцентом. Також цікавим є те, що ця ніби громадська приймальня євродепутата, насправді зареєстрована, як благодійна організація, а саме Благодійний фонд «Громадська приймальня депутата Європейського парламенту Ковача Бейло». Чому ж це угорський і європейський політик-націоналіст відкриває в Берегові власну приймальню фактично політичну організацію під виглядом благодійного фонду, мабуть тому, що хоче щось приховати, а саме реальну мету відкриття та діяльності організації. Тобто, відкривши благодійну організацію мадярські націоналісти декларують перед громадськістю міста, району і області, свої ніби благочинні та меценатські цілі, а саме збереження угорських національних традицій, мови, культури, історії, освіти і таке інше, допомагають угорцям відчути себе справжнім угорцем, проявляють турботливість Угорщини, а насправді це личина, яку одягли мадярські націоналісти на політичну організацію, завданням якої є проведення серед наших мадярів націоналістичної пропаганди – підвищення угорської національної свідомості, ознайомлення з угорською націоналістичною радикальною ідеологією, надання консультацій та сприяння закарпатським угорцям у оформленні і отриманні угорського громадянства, пропаганда необхідності створення на Закарпатті угорської автономії і на кінець затягування місцевих мадярів вступати до партії «Йоббік». Саме це і є реальною метою Бейло Ковача та його партійних соратників з «Йоббіка», на мою, можливо суб’єктивну думку, яка все ж заслуговує на увагу громадськості області, насамперед україномовної. Більше того, Бейло Ковач перед заснуванням свого благодійного фонду, знайшов собі помічників серед місцевих Берегівських мадярів, яким роздав гучні посади члени правління та члени наглядової ради Благодійного фонду, а вони й повелися. Можливо, я й помиляюся і всі місцеві угорці які працюють у приймальні дійсно вважають її благодійною організацією покликаною допомагати бідним та хворим людям, проте щось я сумніваюся в цьому. Зокрема, члени правління фонду, щось ніяк не схожі на благочинців, а от на мадярських націоналістів якраз. Є серед них такий собі член правління та керуючий приймальнею, права рука Бейло Ковача його однофамілець Ковач Дежів з Гечі. Кажуть, що його хижа у селі покрашена у мадярські національні кольори, а над ліжком у спальні висить карта великого мадярського королівства до Тріанону,  він майже спить і видить Закарпаття у складі «Великої Мадярщини». Інший член правління, бувший студент Берегівського мадярського інституту Бірта Золіко, який ще гордо називається головним редактором месного «Шіон» радіо (Sion-radio). Не знаю, шо та й як він там редактує (коли не має нормальної освіти журналіста тлереадіомовлення), але рекламу «Йоббіку» та громадській приймальні робить точно. Усіх других, які називаються членами наглядової ради благодійного фонду там взагалі не видно, їх може лише покликали підписатися під статутом організації, а шо воно там робиться їх не цікавить, а якщо за те ще й щось платять то тим більше.          Тому, проаналізувавши зібрану із ЗМІ та Інтернету інформацію, про партію «Йоббік», Бейло Ковача, його приймальню, інших лідерів мадярських націоналістів, у мене виникло питання чим все ж таки займається Благодійний Фонд «Громадська приймальня незалежного депутата Європейського парламенту»? Благочинністю, допомогою хворим і малоімущим нехай навіть лише мадярам, чи політичними питаннями, які вигідні партії «Йоббік» її лідерам та цілій Мадярщині тобто підбурють наших угорців до створення автономії на Закарпатті, кажуть їм оформляти і  приймати мадярське громадянство і вступати у мадярські партії в першу чергу у «Йоббік», яка найкраще про них подбає бо захищає національні інтереси свідомих угорців, які готові боротися за свою угорську землю. Цікаво, а як же бути з тими угорцями, які хочуть мирно і спокійно жити на тій землі і в тій країні де вони народилися, де жили й працювали їх діди і прадіди, незалежно від країни якій належала ця земля у минулому, що виселити у Сибір?

«Хто у кого ґазда, або як КМКС прокинувся із сплячки»

«Хто у кого ґазда, або як КМКС прокинувся із сплячки»