Блог Степана Сікори

Блог Степана Сікори

Сікора Степан

«Для друзів – все, для ворогів – закон»

Не думав, що мій блог ««Список Москаля» або чому заслужений генерал міліції і губернатор пише доноси в міліцію на мешканців Закарпаття?» буде мати продовження. Тринадцять років тому, коли Геннадій Москаль став вперше головою Закарпатської облдержадміністрації, мені, як журналісту газети «Старий Замок», прийшлось брати в  Геннадія Геннадійовича інтерв’ю.  Добра вийшла публікація. 

«Список Москаля» або чому заслужений генерал міліції і губернатор пише доноси в міліцію на мешканців Закарпаття?

Переглядаючи сайт Управління МВС в Закарпатській області за 23 та 25 вересня звернув увагу на два офіціальних повідомлення з красномовними заголовками: «До Управління МВС в Закарпатській області надійшло звернення голови Закарпатської облдержадміністрації Геннадія Москаля щодо підкупу виборці» та «До Управління МВС в Закарпатській області надійшло звернення голови Закарпатської облдержадміністрації Геннадія Москаля щодо підкупу виборців. Цього разу у Берегові та Берегівському районі». Згідно даного офіціозу "голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль звернувся до закарпатської міліції з вимогою не допустити підкуп виборців на майбутніх місцевих виборах та попередив правоохоронців про вже відомі йому факти підкупу виборців на користь однієї з політичних партій у Мукачівському та Хустському районах. Також Геннадій Москаль назвав прізвища осіб. які займаються підкупом виборців." Звідки губернатору стали відомі «прізвища осіб»? На мою думку, можливі два варіанти.

«Уявіть собі, що ви мешкаєте біля «Антареса» або десь неподалік…». Частина 2

Продовжимо нашу розповідь, почату в «Уявіть собі, що ви мешкаєте біля «Антареса» або десь неподалік…».,  про причини і наслідки стрілянини в Мукачеві 11 липня. На цей раз розповідь піде  про «контрабандне» Закарпаття. І знову запитання засобів масової інформації. - Якщо  Правий Сектор вирішив боротися з контрабандою, то чому в Мукачеві, а не на кордоні? - Пройшло майже два місяці з дня стрілянини в Мукачеві. Деякі висновки  вже можна зробити. Дійсно, яка контрабанда в Мукачеві, яке розташоване на відстані 50 кілометрів від кордону. І що тоді робив озброєний Правий  Сектор в мирному і тихому місті? Про це вже написано десятки, а може і сотні статей. Зупинюсь на самій простій і буденній версії мукачівських подій. Розмовляв з деяким учасниками і організаторами зустрічі Михайла Ланя та Правого Сектора з боку народного депутата. Всі, як один повторяли версію про те, що бійці Правого Сектора Закарпаття вже більше півроку пробували «дахувати» підприємства народного депутата та підприємства і організації, якими керують соратники та помічники Михайла Івановича. Що таке «дахування», ми всі добре знаємо. Підприємець або підприємство чи організація, які мають «дах», повинні платити певний «податок» «даху», який передбачає захист від «форс-мажорних» ситуацій. Чи потрібний був такий «захист» Михайлу Ланю та його людям? Ні. Скоріше вони могли  б самі  будь кого «дахувати». Виник конфлікт. Який хлопці Михайла Ланя  спробували вирішити «по чоловічому» - набили пики «правосекам» при черговому «наїзді» на народного депутата. Про це згадує і керівник підрозділу ПС Роман Стойка в інтерв’ю Громадському телебаченню (можна прочитати і подивитись за посиланням http://www.fenixslovo.com/uk/society/8301): «…один із екіпажів, груп «Правого сектора»  зупинили його люди (люди М. Ланя – ред.) в місті Мукачево. Нанесли деякі тілесні ушкодження, ну і після того було вирішено нами все ж таки поїхати на переговори, щоб зупинити невідомі нам ситуації…» - У Вашій відповіді ми так і не почули про те, що Правий сектор хотів «віджати» від Михайла Ланя контрабанду… - Я виклав свою версію причини виникнення конфлікту. Чи так воно було в дійсності? Про це достовірно знають тільки самі безпосередні учасники подій. Але прошу звернути увагу на те, що «правосеки» старанно обходять причину конфлікту. В їхніх інтерв’ю, виступах контрабанда, як «яблуко роздора», майже не згадується. Обходить питання контрабанди і народний депутат Михайло Ланьо. У своєму першому інтерв’ю після стрілянини в Мукачеві він говорить про фінансування путівок в санаторії Правому Сектору тощо (дивіться інтерв’ю Михайла Ланя українському телеканалу «112», яке він дав 11 липня, біля 20 години 30 хвилин, https://www.youtube.com/watch?v=N_76InV8DCk). - Коли ж появилась  тема контрабанди і чому? - Спробуємо проаналізувати інформацію в ЗМІ, яка була подана по гарячих слідах стрілянини в Мукачеві та виступи в соціальних мережах  відомих особистостей Закарпаття. Хронологію подій описувати не буду. Вона більш – менш правдиво описана в засобах масової інформації, хоча мало хто звертаю увагу на маршрут  відходу хлопців Правого Сектору з «Антариса» до місця основних «розборок» з міліцією біля Червоної гори на околиці Мукачева, на міжнародному шосе «Київ-Чоп». Ввечері 11 липня, десь біля 20 години на своїй сторінці фейсбуку народний депутат України Віктор Балога написав наступне: «Зараз я на місці, де перебуває "Правий сектор". Запросили бути переговірником. Заради припинення кровопролиття, я прийняв цю пропозицію. Поговорили. Вони готові здатися, але за наступних умов: 1. Має бути рішення Яроша щодо складання зброї. 2. Вимагають гарантій, що їх відправлять одразу на Київ у СБУ. Довів їхні вимоги до керівництва держави. Щоб не було кровопролиття, зараз потрібне тільки одне рішення. Політичне». На жаль, політичного рішення так і не було. - Чому Віктор Балога  став переговірником? - Наскільки мені відомо, його попросив Василь Стойка,  батько Романа Стоки, командира закарпатського батальйону  Правого Сектору,  співробітник  СБУ у відставці. В даному випадку Балога поступив, як батько, який має дорослого сина, ровесника Романа, як громадянин, як справжній чоловік, в кінці кінців, який постарався зробити все, щоб в густонаселеному районі Мукачеві не було кровопролиття. Наражався Віктор Балога на небезпеку? Так. Один випадковий постріл, а може,  не випадковий і «проблема Віктора Балоги» була б вирішена. Для центральної влади, на мою думку, дії Віктора Балоги були неочікувані, як показали подальші події, вони вщент зруйнували  ретельно підготовлену операцію проти Правого Сектору та Михайла Ланя.  - Виходить, що тема «контрабандного» Закарпаття була самою зручною темою для послаблення політичних позицій Віктора Балоги в області? «Ляльководи антитерористичної операції» і не тільки, почали імпровізувати. Неочікуване підказку «антитерористам» зробив і Роман Стойка, який підчас переговорів Віктора Балоги з Правим Сектор, на смартфон виклав свою версію конфлікту з Ланьом: ПС зустрівся з Михайлом Ланьом, тому що хотів  протидіяти контрабанді, яку здійснювали народний депутат та його помічники. «Підказка» Романа Стойки зробила свою справу.  І ось в засобах масової інформації  12 – 13 липня можемо прочитати або почути  слова «контрабанда», «наркотики», «бандитизм» тощо.  «Масло у вогонь підлив» народний депутат України, керівник фракції БПП у В Юрій Луценко у своїх виступах по  телеканалам «Інтер» та «24» каже, що «…ще з 2005 року, з часів роботи в МВС, я мав оперативну довідку про те, що головним організованим злочинним угрупуванням Закарпаття керував такий собі «Блюк», відомий під прізвищем Ланьо, який контролював контрабанду і наркотрафік, кришував усі можливі і неможливі бізнеси того краю. Сьогодні він народний депутат від «Волі народу», намагається далі утримати цей контроль. У нього дуже багато своїх людей і в міліції, і в прокуратурі, і в СБУ. І тому недарма після приїзду озброєних людей на його захист приїхав начальник міліції міста».  Витримки з даних  інтерв’ю були опубліковані  на сайті БПП «Солідарність» вже 12 липня (http://solydarnist.org/?p=29366). В наступні дні правоохоронній органи проявляють  «детективні дива»: виявляють  нарколабораторію в Ключарках, фури з контрабандними сигаретами в Макарьові і це не дивлячись на те,  що Макарьово знаходиться на відстані 80 км від кордону. Тема продовжує розкручуватись.  Почала мусолитись теза про «конфлікт при поділі сфери діяльності між двома впливовими  контрабандистськими кланами Закарпаття». Рятувати Закарпаття від озброєних контрабандистів, крім сотень нацгвардійців і десятків броньовиків, приїхав і Геннадій Москаль, який, в терміновому порядку, був призначений Президентом головою Закарпатської облдержадміністрації. Геннадій Геннадійович, як висококваліфікований піарщик,  вже в перших своїх заявах почав «жорстку боротьбу з контрабандними кланами». Правда, якоюсь дивною була ця боротьба. Кудись «випарувались» і нарколабораторія, і  макарівські «контрабандні фури». Знаковим в цьому плані є інтерв’ю Геннадій Москаль Українській Правді, в якому він дуже  старанно оминав тему наркотиків. Справа зроблена. Губернатор змінений, а далі можна тільки бурхливо імітувати боротьбу з контрабандою. В цьому нічого дивного немає. Адже голова облдержадміністрації за законом не має жодних повноважень, щоб впливати на боротьбу з контрабандою. Його місія – в іншому. Перед виборами зачистити область від людей Віктора Балоги.  На це і прикладає максимум зусиль Геннадій Москаль. -Чому Ви робите такий висновок? - Як інакше можна пояснити те, що кадрові чистки торкнулися виключно владної вертикалі, а митники, прикордонники й силовики не просто залишилися при посадах, а пішли на підвищення. Не відкрито, здається, жодної кримінальної справи з контрабанди. На тлі удаваної боротьби з контрабандою у нас, наші сусіди «не словом, а ділом» взялись за контрабанду з України. 29 липня були затримані 18 митників і троє цивільних осіб. Їм інкремінували зловживання службовим становищем, хабарництво й покривання контрабанди. Дев'ятьох відпустили під домашній арешт, решту залишилися за ґратами. За кілька днів від угорців надійшла інформація про арешт відомого юриста, який організував кілька десятків фіктивних угорсько-українських фірм, через які, як підозрюють, відмивалися контрабандні гроші. Майже одночасно заявили і про викриття підпільної друкарні, де штампували фальшиві гривні і долари, а також про нелегальний цех з виробництва цигарок, який працював під самісіньким кордоном. Не відстає від Угорщини й Словаччина. 6 серпня було затримано словацького митника, який за грошову винагороду не став перевіряти вантажівку з незаконною деревиною з України. Перелік можна продовжити. Переконаний, що контрабанду не можна здолати якимось кроками в окремо взятому регіоні. Адже вся крупна контрабанда зав'язана на столиці. Саме туди йдуть всі грошові потоки, а звідти - призначення потрібних людей на потрібні посади. -І чим це Ви можете підтвердити? Хоча б тим, що досі ніхто не наважується говорити про більше небезпечну контрабанду деревини, наркотиків, зброї. Зациклилися лише на цигарках. Далі буде…

«Уявіть собі, що ви мешкаєте біля «Антареса» або десь неподалік…»

Упродовж останнього місяця десятки разів я зустрічався з представниками українських та російських засобів масової інформації, з якими обговорював події, які сколихнули Мукачево 11 липня, а також «феномен» Віктора Балоги, теми контрабанди, русинства тощо. 

Дещо про новий закон виборів до місцевих органів самоврядування

Декілька разів перечитав новий закон про місцеві вибори, прийнятий у першому читанні 18 червня Верховною Радою України. Пробував збагнути «підводні камені». За всю історію незалежності України перед черговими місцевими виборами завжди приймався новий закон. Який нібито був кращим від попереднього, Але виходило, як у відомому прислів’ї: «Хотіли, як краще, а вийшло як завжди», Чи не вийде і зараз так?  Зробимо короткий аналіз законопроекту в найважливіших його частинах: висування кандидатів, голосування і підведення результатів виборів.

Народний художник Юрій Герц

Минуло вже, майже, три роки з того дня, як великий русин, народний художник України, лауреат державної премії ім. Т. Шевченка пішов у вічність. Час проходить, багато чого забуваємо, багато моментів життя, які колись здавались нам дрібницями, зараз вражають своєю значимістю. Досить часто, вечорами,  переглядаючи репродукції мого двоюрідного брата Юрка, згадую зустрічі з ним, коли за келехом доброго домашнього вина, яке привозила йому, з рідного села Лохова, сестра Анночка, згадували наших рідних, говорили про історію краю, про русинський рух, який з часу отримання незалежності України,  з культурно – фольклорного та етнографічного характеру, що поширював і плекав місцеві традиції та історію, поступово політизувався. Товариство карпатських русинів, яке було створене в 1990 році почало боротьбу за визнання русин, як окремої національності та повернення автономного статусу Підкарпатської Русі, який на думку активістів русинства, незаконно був відібраний у неї у 1945 році. Політизація русинства особливо загострилась після референдуму про автономію краю 1991 року, який, з ініціативи голови Закарпатської обласної ради Михайла Волощука,  пройшов одночасно з референдумом за незалежність України. Настрої краян переконливо виразились в результаті -78 відсотків – «за». Це вже, правда, тема іншої публікації. Як Юрій Дмитрович відносився до політизації русинського руху? Негативно. «Шо, хлопці, ще й псячої будки не зробили, а вже хочуть керувати русинами», - часто знав казати Герц про самопроголошених лідерів політичного русинського руху. «Русини мають бути великими, признаними: своїми художниками, письменниками, своєю граматикою, літературною мовою. Ми можемо похвалитися хіба шо народними звичаями, фольклором. Русин Духнович і тот писав по руський. Треба піднімати нашу культуру, науку. Тоді нас визнають у всьому світі, не лем в Україні», - приблизна так розвивав свою думку Юрій Дмитрович.

Головний статут Підкарпатської Русі (Generalni statut Podkarpatske Rusi), який був прийнятий 18 листопада 1919 року

 Дев'яносто п'ять років тому русини в Підкарпатській Русі дізнались про входження краю в склад новоствореної Чехословаччини.  Дев'яносто чотири роки тому був випущений документ, в якому була описана система управління Підкарпатської Русі  в Чехословацькій  Республіці (своєрідна конституція Підкарпатської Русі).  Сімдесят п'ять років тому був створений  перший  автономний Уряд  Підкарпатської Русі. На жаль,  це було зроблено в  переддень окупації краю Угорщиною, яка була здійснена на підставі Віденського арбітражу.

«Це була марна боротьба»,- так пише про події в Підкарпатській Русі в 1944-1945 роках чеський військовий історик

Переглядаючи чеські та словацькі сайти, шукаючі матеріали про історію нашого краю, натрапив на цікавий матеріал 1944 -1945 років. Підкарпатська Русь вже визволена Червоною Армією. На території краю, крім військової комендатури, починає діяти цивільне та військове представництво Чехословацького уряду, які пробують відновити цивільну владу на звільненій  східній території Чехословацької республіки.

Чим "кормить" російська пропаганда росіян. Картинки з "мультиків"

В інтернет-виданні «Фенікс – слово» (http://www.fenixslovo.com)  21 листопада була надрукована стаття Вадима Фульмахта «Зачем российская пропаганда использует очевидные фейки» (http://www.fenixslovo.com/ru/society/5512).

У Страбичові «усім миром» будують православний храм

В 1989 році після зустрічі Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачева та Папи Римського Івана Павла ІІ греко-католицька церква України (УГКЦ) вийшла з підпілля.

Чому Бенеш віддав Сталіну Підкарпатську Русь

 Чехословаччина була єдиною країною переможної  антигітлерівської коаліції, яка вийшла з другої світової війни з меншою територією, ніж мала до неї. Розмова йде про Підкарпатську Русь,  про регіон з площею 14 тисяч квадратних кілометрів і півмільйонним населенням. Як це могло статися?

Фотолітописець нашого краю

 Про журналістку етику можна багато писати, сперечатися, а можна одним наочним прикладом показати, якою вона повинна бути. Недавно переглядав свої архіви і наткнувся на одне цікаве інтерв’ю, яке було опубліковане в газеті «Старий Замок» більше  12 років тому. Думка, яку висловив герой моєї публікації вартує того, щоб звернутися до неї знову. Якою була українська, місцева журналістика на зламі двох епох? Про це в розповіді колишнього фотожурналіста мукачівської газети «Прапор Перемоги», а потім «Панорами», Петра Бігунця. Ми подаємо це інтерв’ю без змін і купюр, демонструючи тільки світлинами нашого героя, які публікувались колись в газетах.

«Сіра» книга закарпатської політики. Ч. 4. Як «Наша Україна» співпрацювала з СДПУ(о)

В  ХХ столітті Європа пережила дві світові війни, самі кровопролитні за всі історію людства, в яких загинуло, за різними підрахунками, від 30 до 50 млн. людей, як військових так і цивільних. Друга світова війна навчила людей жити в мирі і вирішувати проблеми та конфлікти за столом переговорів, методами переконань та компромісів. Зараз Західна Європа самий економічно розвинутий регіон Землі, питома вага якого в світовій економіці, в різних галузях, коливається від 15 до 30 відсотків. Європейці зуміли отримати максимальну вигоду від майже 70 річного мирного періоду. Росія, а потім СРС теж пережили дві світові війни, але уроки з цих воєн так і було взято. Комуністична ідеологія передбачала  класовий, релігійний, етнічний конфлікти, які за 66 післявоєнних років тримали Радянській Союз у великій напрузі. Комуністична ідеологія не передбачала компромісу у вирішенні проблемних питань. Те що мало стати – сталося. СРС в 1991 році розвалився. Розвал Союзу відбувався з великими економічними, політичними і етнічними потрясіннями, з великими людськими жертвами. Вже пройшло 22 роки, а ситуація на теренах колишнього Радянського Союзу так і не перейшла в стабільне русло. В Україні в цьому плані дещо пощастило. Становлення самостійної держави відбулося без кровопролиття і людських жертв. Чому? Чинників можна назвати багато. Назву тільки декілька. По – перше, Україна межує із стабільною і потужною Західною Європою, яка об’єдналася в Європейський Союз, з спільною валютою і спільним парламентом та спільним військовим блоком НАТО. Це виключало якихось радикальних військових дій в Україні. По – друге, з рукоприкладством в парламенті, з багатотисячними мітингами, але ми все таки домовлялися, знаходили компромісні варіанти. Наочним прикладом може бути Помаранчева революція: пристрасті були доведені до межі, але кровопролиття не відбулося. Керівники держави знайшли компромісні варіанти вирішення проблеми. З кожним роком народ і керманичі стають мудрішим. Тільки в мирі і злагоді можна вирішити самі складні питання. На низинному рівні ми теж поступово переходимо від конфронтацій до мирного вирішення питань. Згадаймо хоча б «релігійні війни» між православними і греко-католиками на Закарпатті, зразу після проголошення незалежності, які відбувалися, в основному, з вини священників церковних громад. Народ проявив мудрість, знайшов компроміс і зараз в селах області мир і злагода.

Святкування 22 річниці незалежності України в Мукачівському районі

 Цьогоріч, ми святкуємо вже 22 річницю незалежності нашої держави, і саме з цього приводу 23 серпня в Мукачівській районній державній адміністрації відбулись урочисті заходи приуроченідо цієї знакової події.

«Сіра» книга закарпатської політики. Ч.3. Як Віктор Балога познайомився з Леонідом Кучмою

 Меру і губернатору Віктору Балозі „пощастило" — йому прийшлося пережити два катастрофічні паводки

Чи зможуть Павло Балога та Степан Деркач прийняти участь у повторних виборах?

 Вже почались "гадання на кавовій гущі" відносно виборів у Верховну Раду по 5+2 виборчих округах. Досить цікаву думку висловило інтернет-видання "Нове Закарпаття", яке близьке до Сергія Ратушняка. Публікацію подаємо з деяким скороченням і виділенням окремих моментів.

„Сіра" книга закарпатської політики. Ч.2. Стара номенклатура підставляє плече .

 1994 рік. Розпочалось бурхливе керівництво мера-новатора Сергія Ратушняка. Якщо не звертати уваги на різного роду політичну „тріскотню" молодого  керівника обласного центру, яка інколи сусідствувала з простим невіглаством, то подальша кар'єра проглядалась досить успішною. Встановились дружні контакти з прем'єр-міністром України Павлом Лазаренком. Це був вдалий крок для провінційного початкуючого політика. Який міський голова, (хіба що Києва), міг похвалитися дружбою з одною з перших політичних фігур країни?

«Для чого шукати чорну кішку в темній кімнаті, там де її немає». Ч. 2.

На сайті Mukachevo.net  з’явилася «сенсаційна» інформація: «У Мукачівській РДА приховують більшу частину розпоряджень голови На сайті державної адміністрації можна знайти лише рішення, які повинні обов'язково реєструватися в органах юстиції, відтак підлягають оприлюднення навіть без норм закону Про доступ до публічної інформації. Чому в Мукачівській РДА не оприлюднюють решту розпоряджень, скажімо, щодо земельних питань - загадка. Це при тому, що це суперечить закону. Тим паче, що попередній очільник цієї вимоги дотримувався. Перевірити це легко, порівнявши кількість та зміст розпоряджень за минулий рік, і за цей http://www.mukrayon.gov.ua/» Мені дуже шкода, що поважне інтернет – видання пішло на «повідку» не зовсім добросовісних і не зовсім компетентних інформаторів. Чому? Спробую пояснити: Розкрию невеличку «таємницю»: Сайт  http://www.mukrayon.gov.ua/  курує і подає відповідну інформацію керуючий апаратом Мукачівської РДА Олександр Чекан, який працює в Мукачівській РДА, якщо не помиляюсь, більше 20 років. Олександр Іванович «пережив» усіх голів райдержадміністрацій і знає роботу апарату РДА до «мікрону». Ніколи зауважень до його роботи не було: ні з боку Дядченка, ні Швардака, ні Токаря - першокласний спеціаліст. Тому сьогоднішній голова райдержадміністрації Едуард Дуда підвищив на посаді Олександра Чекана, призначивши його керівником апарату райдержадміністрації. Любий керівник повинен довіряти своїм підлеглим. Думаю, що Едуард Лукич довіряє Олександру Івановичу. Чому досвідчений чиновник, яким являється керівник апарату райдержадміністрації, Олександр Чекан, був завжди взірцем для наслідування для всіх попередніх голів райдержадміністрацій, а зараз, практично, «підвів» людину, яка поставила його на посаду, яку він заслуговує? Не опублікував всі розпорядження голови райдержадміністрації?  Думаю, що абсурдність ситуації зрозуміла всім, хто вміє логічно мислити. Чи може знову хтось «шукає чорну кішку в темній кімнаті, там де її немає». Дуже шкода. Не треба цього робити. Це не робить честі «інформаторам» РДА та  тим, хто цю інформацію недобросовісно використовує. Ось така вона сьогоднішня примітивна «політична гра». Тут питання не в симпатіях і антипатіях, а в добросовісному і об'єктивному поданні інформації.

„Сіра” книга закарпатської політики. Ч.1

 Короткий екскурс в історію сучасної «закарпатської політики», яка розпочалася з проголошення незалежності України         

"Для чого шукати чорну кішку в темній кімнаті, якщо її там немає"

Дещо про перший брифінг голови Мукачівської райдержадміністрації Едуарда Дуди, який пропрацював на посаді 100 днів.