Блог Лідії Білак

А мову рідну знаєте?

Білак Лідія вільний писака

Звичайна прогулянка Тячевом може видатись чимось незвичним, коли пильно приглядаєшся до вивісок торгових та розважальних закладів міста. Нудьгувати не доводиться, адже зірке око відразу помітить цікаві і незвичні назви. 

Кожен власник закладу, як-то кажуть, дає „ім’я” своєму „кораблю”-бізнесу. І як охрестить той човник, так і справа піде. Хазяї торгових салонів творчо підходять до вибору ймення. Вони використовують, як оригінальні назви, як-то: „Колорит”, „Карапуз”, „Меліта”, або ж займаються словотворенням – „Кавоманія”. Всякий мастак на свій смак. А тому й імена торгових та розважальних закладів зустрічаються найрізноманітніші.

Переважають україномовні вивіски. А це у свою чергу полегшує їх сприймання та запам’ятовування. Також є чимало іншомовних написів, поданих латинкою: „Dolce Vita”, “Super style”, “Italoptic”, „Digital Art”. Трапляються і назви-гібриди, де використовують одночасно і кирилицю, і латинь: „Поdіум”. Такі написи візуально не сприймаються. Нерідко зустрінеш на вивісках перед входом написи двома мовами, де назва закладу подана латинкою („GSM planet”, „Jack pot”, “Millennium”), а послуги, які пропонує фірма – кирилицею.

Часто, аби привернути увагу перехожих, автори плакатів вдаються до візуальних хитрощів: використовують різноманітні шрифти, розміри та кольори літер, роблять контраст із фоном плакату та додаються допоміжні елементи: емблеми та малюнки. У цьому плані вдалим є оформлення дитячих магазинів „Карапуз”, „Тіп Топ”. Звісно, що естетично виконані вивіски, привертають увагу перехожого. Та на вулицях міста часто зустрінеш і невдалі назви закладів, де про гарний смак автора говорити не доводиться. Адже колажі, змонтовані на одній веранді з різноманітних написів, дещо розсіюють увагу. На таких плакатах пропозицій від крамниці чимало, аж розгублюєшся, що найперше тобі необхідне: чи металопластикові вікна і двері, чи жіночий одяг, а може – „гарячі тури”?!...

Аж занадто стараються розрекламувати свої послуги власники торгових закладів, коли у назві використовують весь синонімічний ряд слова. До прикладу, вивіска магазину поєднує чотири елементи: кафе-бар, крамниця, ресторан. І складається враження, що власник не визначився  з цільовим призначенням цього диво-закладу. Важко здогадатись, які, перш за все, послуги пропонує торговий салон під назвою: „кафе корал смачні страви магазин”. Інша справа, коли великим шрифтом видрукуване ім’я фірми, а дрібним –послуги, які надає. У цьому випадку, інформативна насиченість вивіски є „козирем”.

Якось звикаєш до думки, що куштуватимеш каву у кафе під назвою „Стиль”, а купуватимеш одяг у ігротеці „Jack pot”. Власник цього приміщення, після закриття грального бізнесу, не замінив вивіски, але вже прилаштував його під продаж одягу. І якщо у цих випадках виникають сумніви щодо смислового призначення назв, то украй дивує, коли трапляються порушення норм українського правопису. Чимало огріхів граматики на вивісках очевидні й перехожому з середньою освітою: „Руські бліни”, „Афродита”. Нехтують правилами правопису не лише власники торгових та розважальних центрів, а і автори рекламних щитів та оголошень. До прикладу, оголошення „аренда 2-поверх”, тут незрозуміло: чи то українською мовою невдало висловились, чи з російською мовою проблеми („оренда 2-поверх”, або ж „аренда 2-этаж”). Вражає і лозунг на білборді „Інтер-Пласту”: „Газ – дорожче чим вікна”. Тоді як, правильний варіант: „Газ – дорожче, ніж вікна”.

Зустріти подібні казуси можна всюди. Адже, як говоримо, так і пишемо. А пишемо – як мислимо. І варто б більше думати над тим, що виставляємо на загальний огляд.

 

Л.ГРИЦАН.

 

Коментарі -
Зачекайте...