Міфи про Мукачево та Закарпаття ( IV частина)
Філіппов Олексій Історик, газети «Старий Замок «Паланок»
VI міф
Федір Корятович заснував у 1360 році Мукачівський Свято-Миколаївський монастир на Чернечій горі, боровся проти закріпачення українського народу на Закарпатті, проти його латинізації і мадяризації.
- У 1385 році, коли 14 серпня відбулася Кревська унія, Федір Корятович ще володів Поділлям і знаходився у м. Кам’янці. Результатом цього політичного союзу між Польським королівством і Литовським князівством став перехід Великого князя Литовського Ягайла з православ’я у католицтво і його одруження в 1386 році у Кракові з молодшою донькою угорського короля Людовика Великого, 13-річною Ядвігою. Після цього, у 1387 р., новий польський король почав «перехрещувати» своїх підлеглих удільних князів. Одними з них були й брати Коріатовичи, які теж стали католиками. Князь Федір також ніяк не міг бути удільним князем Київської Русі – надто різні історичні епохи.
Заснувати Мукачівський монастир у 1360 році Федір Коріатович не міг. Його грамота про дарування монастирю сіл Бобовище і Лавки вважається підробленою монахами греко-католицького ордену святого Василя Великого у другій половині XVII століття. Існує фаховий палеографічно-дипломатичний аналіз цього документу, який нині знаходиться в Братиславському архіві.
Після 1690 р. імператор Священної Римської імперії Леопольд І переміг повстанські війська графа Імре Текелі і зайняв Мукачево. Він затвердив юридичну силу цієї сфальшованої грамоти, у результаті чого монахи монастиря і єпископ Йосиф де Камеліс могли безбідно існувати.
Таким раніше уявляли постать Федора Корятовича.
VII міф
Князь Корятович зробив Мукачево центром свого князівства і сприяв тут розвитку торгівлі й ремесла.
- Коріатович не міг зробити Мукачево центром свого князівства, через те, що такого князівства ніколи не існувало. Розвитком мукачівської торгівлі та ремесла більше переймався король Угорщини, Далмації, Кроатії і т.д. Сигізмунд із династії Люксембургів. Саме він у Буді у 1391 році видав Мукачеву грамоту, де підтверджувалися попередні міські привілеї і свободи, надані раніше угорськими королями.
Імператор Сигізмунд Люксембурзький.