Він уособлював собою всю футбольну Феміду Закарпаття
Тарасюк Володимир Кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики Ужгородського національного університету, член Асоціації спортивних журналістів України, член Національної спілки журналістів України.
Не лише футбольну, а й усю спортивну громадськість краю сколихнула сумна звістка про те, що пішов із життя Валерій Онуфер — арбітра ФіФА, інспектор та член експертної комісії Федерації футболу України. Із життя пішла не просто хороша й авторитетна людина, віддана грі мільйонів. Не стало цілої епохи у футбольній Феміді Закарпаття, одного з кращих футбольних суддів незалежної України.
Валерій Георгійович народився 10 лютого 1954 року. Мала батьківщина В.Онуфера — Донецьк, однак незабаром доля пов’язала юнака із Ужгородом. Саме в нашому місті спортсмен, якому не судилося стати футболістом через травму, виріс до висот не просто арбітра: провів понад 140 матчів у вітчизняному чемпіонаті, є одним із рекордсменів за кількість ігор у вищій футбольній лізі країни, на міжнародній арені протягом 7 сезонів обслуговував понад 30 зустрічей (ігри єврокубків, міжнародні відбірні матчі чемпіонатів Європи та світу за участю збірних країн). Якщо до них приплюсувати ше й кубкові поєдинки (2000 року обслуговував фінал Кубка України), то тільки на високому рівні В.Онуфер провів майже 250 ігор. Хоч кар’єру судді розпочав дещо пізно, у 30-річному віці, однак став одним із перших у країні, кому присвоїли звання арбітра ФІФА.
До аргументів В.Онуфера завжди прислухалися. Йому вірили. Валерій Георгійович був дипломатом у стосунках, але завжди на реальний стан речей дивився під кутом об’єктивності. Талановитий у своїй справі, при обласній федерації футболу вів Школу молодого арбітра, доклав чимало зусиль для популяризації улюбленого виду спорту в краї. Власне прославляв Закарпаття далеко за його межами.
Здавалося, усе було добре, але зненацька втрутилася підступна хвороба, і одного з найвідоміших ужгородців не стало. Сьогодні його поховали.
На честь В.Онуфера проводили міні-футбольні турніри. На жаль, уже наступного року вони перетворяться на турніри пам’яті. І хай буде вічна пам’ять уславленому арбітру, а рідним і близьким слова співчуття від тисяч і тисяч шанувальників його невгасимого таланту.
