Блог редакції порталу "Мукачево.нет"

Інша сторона медалі, Або Кому вигідно ігнорувати Закон

� едакція Мукачево.net

До редакції порталу "Мукачево.net" надійшов лист з позицією Оноківського сільського голови Віктора Дмитрука щодо матеріалу, опублікованого у тому числі на нашому сайті. Відтак, ми оприлюднюємо надісланий матеріал без змін нижче.

 

Прочитавши в газеті «Трибуна» (№ 54 від 18.12.2010 р. ) статтю під назвою «Оноківці й Кушниця без легітимної влади» автора П. Білецького, чітко зрозумів, що закони України до вподоби не всім. В іншому випадку поясненням цієї, м’яко кажучи, неправдивої публікації може слугувати лише її замовний характер. З іншого боку, на всі сто відсотків переконаний, що при написанні матеріалу про такі серйозні речі, як вибори органів місцевого самоврядування, автор мав би обов’язково вислухати аргументи й іншої, навіть, за його твердженнями, «нелегітимної» сторони. Це – ази цивілізованої журналістики. Тому перейду до фактів, які залишилися поза увагою кореспондента з відомих тільки йому причин.

Не буду багато говорити про те, як проходила передвиборча компанія в Оноківській сільській раді. Вибори відбулися, крапка. Повноваження сільського голови підтверджено рішенням сільської виборчої комісії. В подальшому, за позовом та апеляційним оскарженням кандидата на посаду сільського голови Я. Біленя, легітимність сільського голови підтверджена рішеннями Ужгородського міськрайонного та Львівського апеляційного судів. Крім того, оприлюднювати звинувачення в тому, що перша сесія Оноківської ради не легітимна на основі лише якогось уривку із законодавства, абсолютно неправильно. Будь-який закон потрібно уважно читати від початку і до кінця, а не тільки те, що комусь вигідно. На жаль, саме таким шляхом пішов автор при написанні свого матеріалу. А як же тоді бути з п. 5 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в якому, зокрема, зазначено, що «на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад»? До речі, офіційне тлумачення положень статті 12 містяться в Рішеннях Конституційного Суду N 7-рп/99 від 06.07.99 та N 21-рп/2003 від 25.12.2003. Саме тому твердження про легітимність сесії узгоджується із законодавством.

Цікаве питання щодо чесності та порядності новообраних депутатів-опозиціонерів. За їхніми твердженнями, беззастережно сприйнятими автором, їм нібито не було відомо про проведення першої сесії та її другого засідання. Однак голова сільської виборчої комісії (СВК) особисто повідомила кожного без виключення обранця про час і дату першого сесійного засідання. Мені особисто також протягом кількох днів перед сесією не раз і не двічі доводилося говорити з новообраними депутатами-опозиціонерами П.Яночком, М.Куртинцем, П.Машікою, В. Поляковим, В.Глоданом, В.Мицянкою. Кожний із названих обранців були в кабінеті сільського голови, деякі навіть висували якісь вимоги, намагалися навіть диктувати умови... А от на засідання сесії, де про все можна було поговорити, висловити існуючі претензії, чомусь не з'явилися. Варто також відзначити, що якби автор газетної публікації був більш уважнішим, то мав би звернути увагу на той факт, що у «ксерокопії з підписами» (абзац 3 матеріалу) значиться прізвище депутата-опозиціонера В. Полякова разом з його особистим підписом, а от у залі засідання він - відсутній. То як так виходить, що п. Поляков не знав про засідання сесії? Дивна «нестиковка», погодьтеся… А чому, скажіть, депутати-опозиціонери не розповіли кореспондентові газети про кількість своїх візитів до сільського голови з цілком провокаційними вимогами та конкретними обіцянками не давати працювати владним структурам? Що це, як не шантажування чистої води, тобто діяння, котрі підпадають під дію Карного Кодексу, а не Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»? Проте, як кажуть у народі, Бог їм тут суддя, це вже зовсім інша історія.

Щодо другого засідання першої сесії, то так звані «чесні» депутати були повідомлені про нього письмово, про що свідчать їхні підписи в «журналі повідомлень про проведення сесій». До чого веду? Якби журналіст мав бажання справді об’єктивно та чесно висвітлювати всі ці «навколо владні» події, міг би легко і швидко про все дізнатися. Крім того, аби убезпечитися від різного роду інсинуацій, повідомлення про наступну сесію були направлені поштою рекомендованими листами.

Все це, ряд інших обставин дозволяють стверджувати, що за всією цією історією криється зовсім інша «правда» опозиції. Названа автором «сильна опозиція» (до речі, деякі з новообраних депутатів навіть не проживають на території сільської ради, інші 15 років взагалі не проживали на території України, не відомо чим займаючись за кордоном) вкупі з деякими ділками давно вже, мовити б, поклали око на ласі шматки справді дорогоцінної землі, що знаходиться на території сільради, запланувавши будь-що відсторонити «незговірливого» в цьому плані голову. Так, багато чого, напевно, було обіцяно внаслідок реалізації задуманого опозиційним депутатам. Але ж вони, до речі, мають не тільки права, а й цілком конкретні обов’язки. Зокрема, п. 4 ст. 49 вже згадуваного Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що «депутат зобов’язаний (виділено мною – авт.) брати участь у роботі сесій ради…» Отож, щановні обранці, зовсім не з того розпочали ви свою діяльність на почесних виборних посадах.

Ще далі пішов депутат П.Машіка, безапеляційно заявивши особисто мені, тобто голові, що лише він має бути секретарем сільської ради. Подібна вимога, до того ж, була підкріплена ультиматумом, що голова пропонуватиме лише його кандидатуру на омріяну посаду. Що це, скажіть мені: вмотивована вимога, суспільна доцільність чи, може, метод власного працевлаштування шляхом звільнення «чужих»? І все це заради поставленої кимось мети?.. Чи не вбачається тут, знову ж таки, елементарне шантажування, наслідком якого буде корупція? Відверто кажучи, не знаю, сам гублюся у здогадах…

Скажу лише, що саме батько згаданого депутата(«дивний» збіг,чи не так?) є одним із ініціаторів перевиборів сільського голови. Змушений також нагадати депутату П.Машіці, що згідно з ч. 4 п. 4 ст. 42 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова «вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради». Подальші кроки по цій процедурі також чітко прописані законодавцем.

Варто зазначити також те, що автор матеріалу не знає (або не захотів дізнатися), що надання копії рішення будь-кому наступного дня (як просив депутат) є неможливим з огляду на терміни, також визначені законодавством. До слова, названий депутат (зі слів автора публікації) був відсутнім на першій сесії у якості «неповідомлених». І це у той час, коли дружина Л. Романа є заступником голови… СВК(!). Хоча, звісно, всяке трапляється, може, не розмовляли між собою в той саме час чоловік із жінкою…

Не можу не висловити свою точку зору і про збори громадян, для проведення яких ніби особисто В. Дмитрук відмовив у наданні приміщення. Так от, пан Машіка-старший надіслав повідомлення в сільську раду про намір провести зібрання 5 грудня 2010 року в клубі с. Оноківці, але конкретний час вказати чомусь забув. Того ж таки дня планувалося проведення свята до Дня місцевого самоврядування. Однак, враховуючи настрій окремих ініціаторів та хід подій, в підсумку було прийнято рішення щодо недоречності такого святкування, клуб був відчиненим протягом усього робочого дня. Проте в ініціаторів зборів були, судячи з усього, зовсім інші плани з цього приводу. Вони заздалегідь розрахували, що сільський голова та депутати, які гідно виконують свій громадянський обов'язок, у бар-кафе, де із самого початку виборчої кампанії постійно готуються якісь «місцеві потрясіння», і господарем якого є Я. Білень - кандидат на сільського голову на минулих виборах, не підуть. Розрахунок спрацював. Отож збори були призначені на 15.00 12 грудня 2010 р. у кафе «Біла акація». Сільська рада жодних перепон зібранню, на яке ініціатори запросили суто лише своїх прихильників, не створювала.

Загалом же у всій цій колотнечі, на жаль, ніде не прослідковується турбота про виборців, які обирали собі не опозиціонерів, а депутатів, які б представляли та захищали інтереси громади.

Звісно, можна було б і сільській раді діяти тими самими негідними методами, що й «опозиціонери». Проте заручниками подібної ситуації стали б не лише мешканці села, а й новообрані депутати-“опозиціонери”, котрі виконують для когось лише роль інструментарію у цій негідній боротьбі. Хочеться вірити, що час сам все, як кажуть, розставить по своїх місцях, а депутати-“опозиціонери”, нарешті, «потоваришують» із діючим законодавством. Хоча є тут побоювання, що певні люди, використовуючи такі чи схожі публікації в якості прикладних інструкцій зможуть і справді вдатися до «революцій» в будь-якому населеному пункті Закарпаття.

Ось такий він, інший бік, описаної вами медалі (моделі?), шановні газетярі.

З повагою, Оноківський сільськийголова Віктор Дмитрук

Коментарі -
Зачекайте...