Оноківці й Кушниця — без легітимної влади

У обох селах «інавгурували» кандидатів на бірова та провели сесії без присутності більшої половини депутатського корпусу

Незважаючи на те, що місцеві вибори вже давно позаду, закарпатські села Оноківці Ужгородського району та Кушниця Іршавського ніяк не можуть легітимізувати обрану сільську владу, а точніше — сільських голів. Звичайно, такі спроби робляться. У Оноківцях переможець виборів взагалі провів уже друге засідання без кворуму, що є порушенням закону. А от у Кушниці голова ТВК просто плюючи на той же закон, не виконує рішення суду.� Аби вийти з цих патових ситуацій, громади обох сіл збирають підписи для проведення сільських референдумів.

В Оноківцях усе почалося з того, що основні претенденти на посаду Оноківського сільського голови Дмитрук Віктор (був головою кілька останніх каденцій) та Білень Ярослав набрали відповідно 33,5% і 33%. Мова йшла про шість голосів різниці. Паралельно жителі Оноківців та Оріховиці, яка теж входить до цієї сільради, обрали 20 сільських депутатів. Одразу після виборів у селі сформувалася дуже сильна і в кількісному і в якісному плані опозиція до старого-нового голови, яка нараховувала 10 депутатів. 14 листопада відбулася перша сесія Оноківської сільради, під час якої відбулася спроба «інавгурувати» свіжообраного голову. На цьому засіданні вдалося побувати й нашому кореспондентові.

У неділю близько другої години дня підходимо до охайної будівлі Оноківської сільської ради. Тут уже зібралося чимало люду. Серед усіх вирізняться постать потенційного сільського голови, який попри усмішку на обличчі дещо нервує. Звертаємося до голови Оноківської ТВК Чундак Світлани аби зареєструватися перед засіданням. Та, чомусь, відправляє нас до колишнього секретаря сільради Марії Бабидорич. Остання, будучи ще більш знервованою, навіть не дивлячись у наш бік, каже, що «немає часу тут нікого реєструвати». Однак після нашого другого звернення, голова ТВК таки дала нам добро залишитися і то лише після консультацій з можливим сільським головою.           �  

Відкриття сесія відтягувалося. Віктор Дмитрук  нервував. Нервували і його депутати, яких ледве назбиралося 10 чоловік. Адже за Законом про місцеві вибори, голова ТВК може відкрити пленарне засідання сесії, якщо в ньому бере участь більше половини (у даному випадку хоча б 11 із 20-ти) основного складу зазначеної ради (п.2 та п. 11 ст.46). Але, знову ж таки, після консультації з Віктором Дмитруком, усупереч закону, голова ТВК таки відкриває сесію, на якій у супроводі награного пафосу вручає йому посвідчення сільського голови. Відтак псевдоголова аби не гаяти часу, поставив на голосування кандидатуру секретаря сільради. Аби обумовити те, що єдиною беззаперечною кандидатурою є попередня секретар сільради Марія Бабидорич, Дмитрук демонструє ксерокопію з підписами тих десятьох депутатів, які сиділи в залі (прізвища й імена всіх занотовуємо у блокнот). Потім із надривом у бік кандидатури прозвучало кілька дифірамбів про те, що вона найкраща у світі і практично незамінна. Відтак кандидати за командою підняли руки. Голосували і за виконком і за склад надважливої у цьому селі земельної комісії та інших. До того Дмитрук зачитував права депутатів, серед яких запам’яталося, що кожен депутат має право ознайомлюватися з усіма рішеннями сільради, копіювати і розмножувати їх.

Під вечір зустрічаємося з 10-ма депутататами, декого з яких, до речі Віктор Дмитрук на засіданні називав п’яним. Хлопці сидять без будь-якого алкоголю. Кажуть, що, про сесію їх ніхто навіть не повідомляв, не роздавав порядку денного і регламенту. Вважають, що це було зроблено свідомо. Депутат кажуть, що окремих із них шантажували звільненням їх та родичів із роботи з «Закарпаттяобленерго», яке розташоване в Оноківцях.

Наступного дня один із цих депутатів Ласло Роман підійшов до псевдосекретаря Марії Бабидорич і попросив ознайомитися з рішеннями сесії. З його слів, пані Марія у своєму стилі відповіла, що немає на нього й однієї вільної хвилинки, тому рішення не надасть. Ще один депутат Павло Яночко звернувся до голови ТВК з питанням: «де моє депутатське посвідчення». Жінка відповіла, що всі посвідчення знаходяться у сейфі у Віктора Дмитрука…Паралельно всі десять депутатів, які не були присутні на сесії написали заяву в Ужгородську районну прокуратуру з вимогою опротестувати всі рішення останньої сесії Оноківської сільради та направити справу до суду.

Поки прокуратура думала, пан Дмитрук, ігноруючи букву закону провів ще одне засідання, про яке, звісно, не було повідомлено половину депутатів. Відповідно, ні рішення з цих засідань ні навіть питання порядку денного ті ж 10 депутатів не отримали. Їх сільським обранцям відмовляються надавати й зараз.

Аби з цим усім щось зробити і почати законну роботу сільської ради, у неділю близько 100 чоловік ініціювали проведення сільського референдуму з одним питанням: «Чи вважаєте ви доцільним дострокове припинення повноважень Оноківського сільського голови?». До речі, люди мусіли збиратися у одному з сільських кафе, оскільки Віктор Дмитрук відмовив їм у наданні приміщення клубу, мовляв там проходитимуть заходи до дня місцевого самоврядування. Насправді ж клуб у неділю пустував, а люди тулилися в невеличкій кав’ярні.

У Кушниці ситуація майже аналогічна. Тут спершу вибори виграв Михайло Штефко. Але після перерахунку його на два голоси випередив Михайло Батрин, котрий дві останні каденції був головою. Згодом Львівський апеляційний суд відміняє результати перерахунку голосів і зобов’язує сільську ТВК визнавати попередні результати. Однак, голова ТВК Дмитро Гецко усупереч рішенню суду опублікував у районній газеті результати виборів після перерахунку. Відтак, у Кушниці відбулася сесія, на якій, як і в Оноківцях було присутньо всього 10 депутатів (склад сільради тут такий же: 20 чоловік). Майже аналогічно з оноківським сценарієм Михайло Штефко подав скаргу про не легітимність сесії до прокуратури й паралельно написав Президентові та генпрокурору. Відповідей з прокуратури, як на Ужгородщині, так і тут поки немає. Натомість у Кушниці вже зібрано близько 700 підписів для проведення референдуму з перевиборів сільського голови. У Оноківцях потрібно зібрати таких підписів 240 і більше. Щоправда, перед тим потрібно аби сільський голова видав усім 18-ти членам ініціативної групи посвідчення, які б уповноважували їх збирати підписи. Після — завірити сільською печаткою спеціальний бюлетень з проведення референдуму. Або — вмотивовано відмовити. Паралельно світло у цих справах може пролити й прокуратура. Якщо ні, то ці дві закарпатські села може чекати справжня революція, як колись у селі Грушево Тячівського району, де селяни, не протестуючи проти новообраного голови, перекривали дороги. У разі ж проведення референдумів, ці населені пункти можуть цивілізовано й у межах закону змінити сільського керманича� або ж залишити його. Питання лише в тому, чи захочуть «переможці» обох сільських виборів рубати гілку, на якій так непогано сидиться…