Дядя Коля*, пора!

Цей запис я хотів опублікувати ще більше тижня тому – за 14 днів до виборів. Але вирішив зачекати, витримати паузу. Надто вже заповзято Микола Жолтані переконував мене наприкінці літа, що за два тижні до дня голосування зніме свою кандидатуру на користь іншого.  Усе – заради перемоги ужгородців.

Цей інший, пояснив тоді молодий кандидат у мери, повинен мати найвищий рейтинг.

Зараз вже трошки вгамувалася істерія з цими рейтингами. Особисто мене вона дещо веселила. Тим паче, що люди, які працюють в політиці – політологи, соціологи, технологи, медійники – в один голос підтвердять, що на електоральні показники псевдорейтинги майже не впливають.

Але менше з тим. Закриті опитування, які є у розпоряджені усіх без виключення штабів кандидатів свідчать про те, що Микола Жолтані – далеко не лідер довіри. Хоча, можливо я помиляюся.

У будь-якому випадку, молодий кандидат тоді чітко пообіцяв, що за два тижні проведе соціологічне опитування і прийме рішення. Жодного коментаря щодо виконання даної обіцянки, пояснень чому це не було зроблено, або якщо було зроблено, то яке рішення – нема досі.

Готовністю зняти кандидатуру на користь сильнішого Микола Жолтані тоді доводив власну «нетехнічність». Як тоді це все розуміти?

І наостанок. Як не прикро, але хоч вибори ще і не закінчилися, та політики уже не виконують того,� що так палко обіцяли зробити. А що буде після?

Це вже стосується не стільки Миколи Жолтані.

*Назва запозичена у одного з палких прихильників Миколи Жолтані, голос якого можна почути ось на цьому відео. Шкода, але, очевидно, він не зможе допомогти своєму кандидатові через віковий ценз.