Свята вода

Марійка -� газдовита жінка. Усе в неї до ладу - і в хаті, і на городі. Та й Іван - чоловік-трудяга, порядок любить. От тільки біда - Іван інколи випиває, а Марійка за це його сварить. Талант у жінки до сварки. Годинами може: "А щоб тобі, а бодай тебе". Іван не витримує, і зривається...

- Ти б, Марійко, помовчала, - радять сусідки. -� Іван у тебе спокійний. Проспиться і все минеть¬ся. А ти звіра в нього заганяєш.

- Ой не можу, жіночки. – одказує та. -� Як побачу його п'яного, то, прости Господи, біс в мене вселяється, сама не своя.

Марійка хреститься. Дивуються і жінки: щось тут не так.

- То ти сходи до попа, - радять. – Може тобі щось пороблено. Вікентій усю порчу зніме. 

Пішла Марійка, розповіла все, як є. А пан отець тільки посміхається: «Твоїй біді легко зарадити. Дам я тобі святої води. Як прийде Іван п'яний, а ти - води в рот і Тільки не ков¬тай, а то вода втратить свою силу»

   � Сховала Марійка пляшечку, чекає слушного часу. Іван не забарився, закололи в кума каба¬на, та таки добряче намагаричувались.

Вдома чоловік уже налаштувався було на сварку, а Марійка мовчить. Спокійно впоралися по-господарству, повечеряли і без лайки поля¬гали спати. Зранку, як нічого не бувало, взялися до роботи. Іван дивується, що сталося,� але нічого не випитує.

Іншого разу Іван так само трохи випив, а Марійка в рот води - мир і злагода в домі.

Так Іван перестав пити.