Юрій Андрухович: "Починати слід негайно"

Хотів би звернути увагу читачів "Мукачево.нет" на публікацію Юрія Андруховича, яку, очевидно, варто розцінювати як звернення до українців...

Це людина, яка не потребує додаткового представлення. Як писав К.Чапек, авторитет людини зворотньопропрційний кількості слів, які стоять після її прізвища на дощечці, що висить на дверях її кабінету.

"

Чи можна вигадати знущання більш цинічне для цієї країни, ніж пам’ятник Сталіну?

Одного разу я себе запитав про таке: яка історична подія могла б виявитися найфатальнішою в моєму житті, якби поточилась і завершилась по-іншому? Відповідь я шукав недовго: гекачепівський путч у серпні 1991-го. Не знаю, що зі мною відбувалося б упродовж подальших років, але впевнений, що не відбулося б нічого хорошого. І це, напевно, ще м’яко сказано – нічого хорошого.

Але чомусь мені думається, що навіть у цьому випадку, навіть якби переміг путч, мені все одно не довелося б жити у країні, де ставлять пам’ятники Сталіну. Аж так далеко навіть вони б не пішли.

І от я живу в країні, де це невдовзі має статися. Чи можна вигадати для цієї країни знущання цинічніше і нелюдськіше? Що це за орда така прийшла, щоб так над нею поглумитися? Чи це якісь інопланетяни, зомбі, мутанти?

Звичайно, ми різні в різних регіонах. І наші герої (на жаль, така історія бездержавної країни) можуть бути різними. Якби в Запоріжжі ставили пам`ятник Махнові, я поважав би це рішення. Але Сталіну?! Мені це приснилося? Нам усім – приснилося? Коли ж ми вирвемося з лабет цього божевільного сну?

Невже найфатальніша в моєму житті подія все-таки сталася? Починаючи з 11 березня 2010 року ми живемо на окупованій території. Загарбник сидить у столиці і називає себе керівництвом нашої країни. Загарбану щойно територію він мітить власними ідолами. Він приголомшує нас блискавичністю та брутальністю.

Залишається повторювати тривіальності, на жаль, так нашим суспільством і не засвоєні: народ з атрофованою історичної пам`яттю не виживе. Це надто важливий орган, без історичної пам`яті не живуть. Народ, який допускає у своєму домі пам`ятники своїх катів, демонструє цілковиту втрату будь-яких рефлексів самозбереження і стає співучасником наруги над власними предками. Це вже остання межа звиродніння.

Як цього не допустити? Як зупинити цей ворожий блітцкріґ?

Здається, нам не лишили варіантів. Є тільки один, і починати слід негайно.

 Юрій Андрухович

"

За матеріалами УНІАН.