Блог Степана Сікори

ХХІ століття ми почали з вірою в майбутнє наших дітей і внуків. Із архіву моїх публікацій, які не втратили своєї актуальності. Частина 9

Сікора Степан

2001 рік – рік надій і сподівань, початок ХХІ століття. Леонід Кучма був вибраний на другий термін. Головою Закарпатської облдержадміністрації було призначено молодого амбітного 37 річного підприємця Віктора Балогу. Здавалось, що Україна входить в епоху стабільності, в епоху зростання економіки і покращення добробуту громадян. Війна з Росією здавалась фантастикою.

18 років тому я написав досить оптимістичну статтю про розвиток економіки в Закарпатській області та Україні. Хотілось вірити в краще майбутнє для своєї країни.

2001 рік – рік надій і сподівань
ХХІ століття ми почали з вірою в майбутнє наших дітей і внуків

№ 83-84 (395-396) четвер, 8 листопада, 2001

Степан Сікора, “Старий Замок”

ХХІ століття Незалежна Україна, незважаючи на різні політичні перипетії, почала з вірою в майбутнє наших дітей і внуків.

Синхронність політичних та економічних подій на рівні держави й області просто вражає. Економічні механізми, закладені в розвиток як України, так і Закарпаття зокрема, протягом останніх двох років навряд чи можна буде зруйнувати, якщо ми на виборах 2002 року зробимо правильний вибір.

ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ НАРЕШТІ ПІДНІМАЄТЬСЯ

Погляд на Україну в світі поступово змінюється. Якщо ще років три тому назад нашу державу сприймали як “клондайк” для реалізації харчових та промислових товарів низької якості, то зараз ситуація почала змінюватись на краще. До України вже ставляться як до потенціального конкурента, тобто з повагою. Ось як, наприклад, описує стан справ у економіці нашої держави одна з впливових швейцарських газет “Neue Zuercher Zeitung”: “...Не дивлячись на те, що рівень 1991 року поки що не досягнутий, для України настав час торгівлі. На карту поставлена не тільки її головна продукція – сталеві труби і товари хімічної промисловості, а це і значна кількість робочих місць. Під забороною залишається також і включення до Всесвітньої торгової організації, чого Київ добивається вже з 1993 року... Цими днями у першому читанні парламент одобрив проект закону про захист інтелектуальної власності. Якщо він буде прийнятий у другому читанні, то хмари над Україною розійдуться ще більше. Це – плюс для економіки, яка останнім часом процвітає, як ніколи”.

Згідно з офіційною статистикою, валовий національний продукт зріс у першому півріччі 2001 року на 9,1%, а якщо брати до серпня, то темпи росту збереглися і відсоток його піднявся до позначки 10,8, порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Найпомітніший приріст за перші два квартали був зареєстрований у виробництві промислової продукції – 22,3, у будівництві – 8,4, у сфері оптової і роздрібної торгівлі – 13,5 відсотки. За цей же період виробництво промислової продукції зросло на 18,5%. При цьому виробництво продукції деревообробної промисловості – на 29, продовольчих товарів і товарів легкої промисловості – більше, ніж на 22 відсотки. Тим не менше, у липні та серпні темпи росту понизились. Аналіз динаміки росту національного валового продукту дозволяє зробити висновок, що до кінця року зможемо досягти лише рівня, еквівалентного 65 відсоткам від показників 1991 року.

Зараз ми маємо ситуацію, коли в зростанні промислового виробництва вирішальну роль уже відіграють не зовнішні, а внутрішні фактори і невеликий ріст інфляції, а також стабільний обмінний курс гривні, який, завдяки професіональному підходу ще уряду Ющенка, вдалося зберегти теперішньому уряду Кінаха за останні місяці.

У цьому році зібрали найбільший врожай за останні десять років. Після десяти років постійного спаду пробуджується і сільське господарство. Його ріст за результатами першого півріччя складав 5,8 відсотка щодо аналогічного періоду минулого року, і в цілому піднявся з січня до липня до 26,5 відсотка. А причиною такого підвищення є зібраний на Україні найбільший урожай зернових, починаючи з 1991 року: 38 млн. тонн, що на 14 млн. більше, ніж у попередньому році. Зрозуміло, що зіграли свою позитивну роль і сприятливі погодні умови, а також покращення машинного парку в господарствах, збільшення посівних площ. Розпочата в попередньому році аграрна реформа, яка сповістила про закінчення колгоспної системи і ввела у дію нові механізми фінансування, тепер дає результати: Україна знову може експортувати зерно. На 2001-2002 роки заплановано продати за кордон до 7 млн. тонн зерна.

Тим не менше, економічне зростання, як і до цього часу, знаходиться у великій залежності від експорту. Це – велика перешкода, якщо брати до уваги те, що до України почали ставитись, як до серйозного конкурента. Тому американські штрафні санкції, різні антидемпінгові заборони і нові імпортні квоти на українські товари, які ввела Росія, не забарились. За період до кінця року можна очікувати зменшення експорту. Але поки що статистика подає позитивні показники. Об’єм зовнішньої торгівлі збільшився за перше півріччя 2001 року на 14,4 відсотка, позитивне сальдо очікується на рівні 593 млн. дол. США, і це при тому, що в минулому році за аналогічний період був зареєстрований дефіцит зовнішньоторгового балансу в розмірі 320 млн. дол. США. Експорт виріс на 21,7, імпорт – на 7,4 відсотки. На Росію – основного торгового партнера України – припадає 27% експорту і 38% імпорту.

Навіть наш побіжний аналіз результатів діяльності реформаторського уряду Ющенка показує, що тільки професіональний, виважений підхід до економічних проблем може дати позитивний результат. А яка ж економічна ситуація склалася у нашій області за останні шість років?

ХТО ДУМАЄ ПРО ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЮ, ТОЙ ДУМАЄ ПРО МАЙБУТНЄ СВОЇХ ДІТЕЙ

Основним показником економічного розвитку нашого краю є обсяг промислової продукції (ОПП). На прикладі зміни цього показника для області та Ужгорода й Мукачева, які дають більше 60 відсотків промислової продукції, ми покажемо, як змінювався ОПП в діючих цінах (млн. грн.) за період з 1995 до 9 місяців 2001 року.

Дана діаграма є досить цікавим наочним посібником, якщо її розглядати в розрізі керівництва регіоном певними особами.

1994-1998 роки – це період різкого підйому промислового виробництва в Ужгороді, більше як у 1,8 раза. Головою міської ради працює всенародно обраний молодий підприємець Сергій Ратушняк. У 1998 році мером Ужгорода є “вічний заступник” пан Сембер. Економічні показники почали поступово погіршуватись (обсяги виробництва в 1999 році, порівняно з 1998-им, зменшились майже на 20 відсотків). Ситуація дещо покращилась після зміни губернатора області (в травні 1999 року). 2000 рік Ужгород закінчив з ростом виробництва у 1,16 раза.

Мукачеву в цьому плані більше поталанило. Всі мери міста з 1994 року мали практичний досвід роботи у виробничій сфері, бізнесі. Економічні показники невпинно зростають. У 2000 році обсяги виробництва, порівняно з 1995 роком, збільшились у 5 разів. Цифра красномовніше говорить за все.

Прихід до влади в області Сергія Устича мав катастрофічні наслідки для економіки. Якщо по інерції в 1995-му і частково в першій половині 1996 роках відбувався незначний ріст обсягів виробництва, то 1997 рік характерний значним погіршенням економічної ситуації в області. Катастрофічний паводок 1998 року “посприяв” збільшенню обсягів за рахунок коштів, які терміново поступали з центру для ліквідації наслідків стихійного лиха. Обласна влада була повністю дезорганізована. Необхідно було терміново приймати кардинальне рішення. І Президент Леонід Кучма у травні 1999 року назначив губернатором області Віктора Балогу. А після президентських виборів на посаду Прем’єр-міністра назначив Віктора Ющенка. Тандем двох молодих реформаторів дав позитивний результат. На кінець 2000 року обсяги виробництва, порівняно з 1999 роком, виросли в 1,4 раза.

За вісім місяців 2001 року в Мукачеві показники обсягів виробництва перевищили результат цілого 1999 року. Аналогічна ситуація спостерігається і в цілій області.

Деякі прискіпливі економісти можуть дорікнути, мовляв, обсяги виробництва – це занадто узагальнений показник, він не показує реальний стан виробництва промислової продукції. Розглянемо і цей показник.

1994-1996 роки – це період невпинного спаду випуску промислової продукції. За рахунок пожвавлення іноземних інвестицій в економіку області, побудови автопорту “Чоп” та інших об’єктів з іноземним капіталом відбувається незначний ріст промислового виробництва. Для економіки Мукачева переломним був 1997 рік (115,3 відсотка). Після приходу до влади в 1998 році нової “команди”, приріст промислової продукції стрімко збільшується і в 2000 році досягає 152,5 відсотка. Якщо за темпами спаду випуску промислової продукції Ужгород та Мукачево були на однакових рівнях, то по приросту Мукачево значно випереджає Ужгород.

Як працюємо, так і живемо. Важливим показником, від якого залежить наповнюваність як місцевого, так і державного бюджетів, є стаття “Фактично отримані власні доходи”. Відслідковування динаміки зміни названого показника дозволяє дати певну оцінку ефективності виробництва.

За період 1994-1996 рр. Ужгород фактично не мав власних доходів. Активізація малого і середнього підприємництва дозволила різко змінити ситуацію на краще в 1997 році. У 1998-2001 рр. рівень власних доходів міста стабілізувався на 38-40 млн. грн. на рік.

У Мукачеві з 1994 року зростання власних доходів зберегло позитивну тенденцію, а в 1999 році досягло рівня Ужгорода.

1997 рік був для області за рівнем власних доходів не найкращим: відбулося значне зменшення з 162 млн. за минулий рік до 113,8 млн. грн. У 1998 році не вдалося досягти рівня 1996 року (152,4 млн. грн.). Після приходу в 1999-му в обласний “білий дім” нової молодої команди, власні доходи зросли більше як на 70 млн. грн. і стабілізувались на рівні 190-220 млн. грн.

Для покращення ситуації з власними доходами необхідно здійснити корінну перебудову економіки області, що й передбачалось у “Програмі-2004”.

КЕРІВНИКИ МІНЯЮТЬСЯ, А НАРОД ЗАЛИШАЄТЬСЯ

Навіть побіжний фрагментарний аналіз стану економічного розвитку країни й області дозволяє з оптимізмом дивитись у майбутнє, якщо... Саме оце “якщо” найбільше хвилює наше суспільство. В епоху “розвинутого соціалізму” існувала добра традиція, яка зараз, на жаль, трохи призабута: ротація і омолодження керівних кадрів на державній роботі. Якщо молода освічена людина проявляла відповідні здібності керівника, то її намагались просувати по службовій драбині. Нагадаю цікавий факт: Ільницький став секретарем обкому партії у 28 років. Середній вік керівників місцевих органів самоврядування не перевищував 30-35 років. За десятиліття незалежності колишні номенклатурні працівники, не збагативши ні на йоту професійний господарський рівень, додали до свого “позитиву” хіба що роки, і більше нічого.

Поява молодого покоління керівників як на рівні держави, так і на рівні регіонів, дозволяє перебудовувати економіку на нових засадах, без ідеологічного шумовиння.

Провівши певні економічні паралелі між розвитком регіонів і держави в цілому, ми спробували показати, що держава лише тоді має майбутнє, коли господарські функції виконують професіонали-управлінці, а не “комісари”, якого політичного забарвлення вони б не були. Якщо стається навпаки, то, для наочності, ми можемо оцінити сьогоднішню соціально-політичну ситуацію в області. Керівники міняються, а народ залишається.

Коментарі -
Зачекайте...