Перший телевізор з плоским екраном в Радянському Союзі був зроблений в Мукачеві. Ч.1

Сьогоднішній бренд України: Моршинська, Сандора, Рошен, Немірофф

Недавно журнал «Новое Время» опублікував ТОП-100 брендів України. Самий цінний бренд в нашій країні – це мінеральна вода «Моршинська». За ним йдуть «Сандора», «Рошен», «Немірофф». Одним словом, суцільне «випити» і «шоколадки». Ось якою у нас стала економіка. А люди, яким зараз під сорок і більше ще пам’ятають космос, кораблі, літаки.

Ан-225 «Мрія»: у 1989 він побив 110 світових рекордів і це стало 111 рекордом!

Самий великий в Європі автобусний завод у Львові. Самий великий в світі ракетний завод у Дніпропетровську. Нічого цього зараз немає, за то тепер у нас є «Моршинська», «Сандора», «Рошен».

Чому так сталося? Україна отримала незалежність і до влади прийшли «комсомольські ватажки», які звикли оперувати різними політичними лозунгами і гаслами та красти.

За всім політичним шумом, що у нас відбувається, рідко хто вже згадує про нашу економіку. Ніяких дискусій про те, куди йде наша держава в економічному плані. Депутати кричать в телевізорі про війну, патріотизм, націоналізм ... Економіка їх абсолютно не цікавить. Так подивіться на їхні обличчя, вони що небудь в стані говорити, крім того, як кричати гасла перед камерою.

Ось суха статистика, яка скаже про нашу сьогоднішню економіку все. Майже 37% нашого експорту це, грубо кажучи, зерно соняшника. Це практично стільки ж, скільки експорт всього металургійного і машинобудівного комплексу країни разом узяті. Причому ціна на метал піднялася більше ніж на третину, а інакше соняшник виявився б набагато попереду. Ми перетворилися в бананову республіку, просто банани у нас не ростуть, у нас росте соняшник. Але ж зовсім ще недавно ми були однією з найбільш промислово розвинених країн Європи. Ось такі наші реалії.

Ще одне. У 1979 році Україна видобувала 70 мільярдів кубометрів газу, сьогодні 20.

Наука в Україні в епоху Радянського Союзу

На жаль, сьогодні молоді, яка виросла вже в роки незалежності, з школи втокмачують, що радянський період в Україні – це один тоталітаризм, наука, виробництво не розвивалось, все було в застої, забуваючи при цьому, що вже більше 25 років незалежності українська наука і економіка продовжує використовувати спадок минулого, не створивши нічого сучасного. А що маємо нове? Маємо, але тільки завезене з інших країн.

На Україні велись дослідження у багатьох новітніх галузях фізики, хімії, біології та інших наук. З досягнень українських фізиків особливо цінними були дані про властивості і будову ядра, про ядерних перетвореннях, отримані в результаті завершення циклу робіт з ядерної фізики середніх енергій; створення нових напівпровідникових приладів для автоматики та обчислювальної техніки; розробка фізичних методів отримання надчистих металів та інші.

Значні успіхами досягли математики України у галузі кібернетики, зокрема в розробці теорії електронних обчислювальних та керуючих машин. Мала електронна лічильна машина вперше була створена в Інституті електротехніки АН УРСР. Українські математики здійснили управління виробничим процесом на великій відстані.

Українські хіміки вперше в СРС� отримали важку воду. В Інституті органічної хімії АН УРС� було створено високоефективний антибіотик саназин, що отримав широке застосування при лікуванні кісткового туберкульозу та інших захворювань.

Біологи України здійснили ряд досліджень світового значення. Були розроблені ефективні методи протичумної вакцинації. Неперевершеними залишаються роботи В. П. Філатова з пересадки трупної рогівки і відновленню зору.

Співробітники лабораторії загальної фізіології Інституту фізіології ім. акад. О. О. Богомольця АН УРС� першими в СРС� проникли в нейрон-одиночну клітку і записали на плівку процеси життєдіяльності, що відбуваються в ній.

Мені, студенту-дипломнику Ужгородського університету, в 1972 році пощастило попрацювати в даному інституті і займатися дослідженням впливу напруженості постійного магнітного поля на величину амплітуди електричного імпульсу нейронів. В якості моделі використовувались гігантські нейрони виноградних слимаків Helix Pomatia. Вдалося встановити циклічну залежність величини електричного імпульсу нейрона від напруженості магнітного поля. Результатом роботи були три наукові статті опубліковані у всесоюзному науковому журналі «Биофизика» та захищена на відмінно дипломна робота.

На Україні вперше в СРС� був побудований спектрогеліоскоп, що дозволило широко розгорнути роботи по вивченню Сонця, Місяця, Марса.

Український вчений Є. О. Патон значно збагатив техніку мостобудування та електрозварювання, розробив новий метод і апаратуру автоматичного зварювання, електронно-променевого зварювання….

Дещо про науку та електронну промисловість в Закарпатті в епоху Радянського Союзу

В Закарпатті є два міста, які з споконвіку конкурували за першість: Ужгород і Мукачево.

Ужгород в радянські часи був поза конкуренцією в області фундаментальних наук. Цей і зрозуміло, адже перший університет був відкритий саме в обласному центрі мав і має непогані наукові кадри.

В Мукачеві, в основному, працювали підприємства електронного напрямку та розвивалась галузева наука: «Мукачівприлад» займався розробкою та виготовленням електронного обладнання для управління атомних електростанцій, «Точприлад» виготовляв «чорні скриньки» для літаків, Завод «Комплексних лабораторій» займався розробкою та виготовленням обладнання та меблів для хімічних лабораторій…

В середині 60 – тих років Львівський концерн «Електрон», державне підприємство, яке входило в структуру Міністерства радіопромисловості СРСР, для виконання програми КПРС про зайнятість населення, почав створювати філії в містах і селищах Закарпаття. Філії були створені в: Сваляві, Волівці, Міжгір’ї, Виноградові та інших населених пунктах. Філії в займалися «брудним» виробництвом: виготовляли окремі блоки, модулі для телевізорів «Електрон» та оснащення для телевізорів. «Чисте» виробництво, тобто збирання самого телевізора, відбувалося на головному підприємстві, у самому Львові.

Класична практика відношення митрополії до своїх колоній. В даному випадку «митрополією» був Львів та «колоніями» населенні пункти Закарпаття в яких знаходились філії «Електрону».

Хоча, ради справедливості, треба сказати, що концерн «Електрон» фінансово допомагав в розвитку інфраструктури тим населеним пунктам, в яких знаходилися філії концерну: будувалось житло, дороги, школи, заклади культури тощо. Містечка, яким пощастило мати в себе завод «Електрон», непогано розвилась, з депресивних поступово ставали успішними.

А що зараз, в часи незалежності? Знову депресія. Погані дороги, заводи «Електрон», практично, всі розвалені і зруйновані. Працездатні і кваліфіковані кадри шукають кращої долі за кордоном.

В кінці 70-их років минулого століття в Мукачеві був відкритий галузевий науково-дослідний технологічний інститут телевізійної техніки «Електрон», в українській абревіатурі МГНДТІ ТТ «Електрон», (в російській абревіатурі – МОНИТИ ТТ «Электрон», тобто «Мукачевский отраслевой научно-исследовательский технологический інститут телевизионной техники «Электрон») Львівського концерну «Електрон», який орендував в міської влади приміщення «Ратуші».

Директором інституту на початку створення був Омелян Бакущик, а потім - Віктор Комаров, а головним інженером Леонід Молчан.

Основною метою науково-дослідного інституту було відпрацювання так званих «пілотних» технологічних процесів, які б покращували якість і технологію виготовлення кольорових телевізорів марки «Електрон».

За короткий час в інституті зібралося майже 400 висококваліфікованих інженерів: електронників, конструкторів, технологів, комп’ютерщиків. Це були молоді амбітні люди, середній вік яких не перевищував 30 років.

Структурно інститут складався з відділів і допоміжних служб. Наприклад, 3 відділ займався розробкою конструкцій і макетів нових приладів, 4 відділ, в якому я працював старшим інженером, інженером-технологом, відпрацьовував, в основному, технологію виготовлення нових електронних приладів. Начальником відділу був Степан Дядьо. 4 відділ складався з двох секторів: електронних приладів (керівник Валерій Яковлев), технологічний (керівник Атілла Лімбах). Я працював в технологічному секторі.

Головний інженер інституту Леонід Молчан, який приїхав працювати в Мукачеві з Одеси, молодий авантюристичний і амбітний інженер дуже хотів прославитись якимось незвичним і новітнім проектом. Часто збирав нас інженерів в своєму кабінеті і годинами видавав, на перший погляд досить логічні ідеї, які при більш детальному розгляді з позиції фізики, хімії та техніки виявлялись звичайною маячнею. Хоча траплялись і конструктивні ідеї. Однією з таких ідей була ідея виготовлення плоского відеовідтворюваного екрану, який можна б було використовувати в комп’ютерах та телевізорах та інших технічних пристроях.І це був 1979 рік.

Технічне завдання на розробку і виготовлення плоского екрану отримав наш 4 відділ. З чого починати? Який фізичний і технічний принцип використати? Які матеріали? Як управляти такими екранами? Питань було дуже багато, а відповідей, практично, ніяких. На той час, більш менш були вивчені рідкі кристали, які вже промислово почали використуватися в різних візуальних пристроях.

І все таки за чотири роки нам вдалося зробити перший в Радянському Союзі лаптоп (ноутбук), комп’ютер та телевізор з плоским екраном.

Але про це все напишу в наступній частині блогу.

Постскриптум. Дуже прошу моїх колег та друзів по інституту, які будуть читати даний блог, зв’язатись зі мною. Думаю, що спільними зусиллями ми створимо більш повну картину про те, як в Мукачеві створювався перший в Радянському Союзі телевізор з плоским екраном. Правда, тільки експериментальний.