Блог Степана Сікори

Дещо про український шовінізм з закарпатським присмаком

Сікора Степан

Русинські громадські організації Закарпаття надіслали листа Президенту України Петро Порошенку про нагнітання міжнаціональної ворожнечі на Закарпатті деякими представниками праворадикальних організацій, представниками ЗМІ та науковцями УжНУ, про спробу на законодавчому рівні заборонити етнонім "русин" в значенні "неукраїнець". На Закарпатті зароджуються паростки українського шовінізму. Подаємо лист без скорочень і змін на українській і русинській мові.

Русини України є громадянами України і патріотами України.

Русини Закарпаття вважають, що всяке переслідування за національною ознакою є проявом шовінізму в Україні.

Відповідно до Закону України «Про національні меншини в Україні», громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність; примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Тобто, чинне законодавство України дає усім громадянам право ідентифікувати себе з будь-якою національністю без жодного документального підтвердження. Тим більше, що в Україні відсутні будь-які документи, якими можна було б підтвердити національну належність громадянина. Таким чином, питання щодо визначення національності до компетенції держави не належить, а є справою кожної конкретної особи. Право на вільний вибір та відновлення національності повною мірою поширюються і на русинів. Відповідно до Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Але останні події, які відбуваються в області говорять про те, що в Україні існують сили, які свідомо або несвідомо продовжують розхитувати політичну ситуацію в Закарпатській області, в краї, який завждив славився толерантністю і повагою та взаєморозумінням, які існують між різними національностями.

Назвемо декілька прикладів.

11, а потім 12 листопада (в суботу і неділю) 2017 року в Ужгороді та Берегові відбулися так звані чорні марші у відповідному антуражі: балаклави, димові шашки та гасла типу: «пам’ятай чужинець – тут господар українець». Організували «чорні марші» праворадикальні організації «Свобода», «Карпатська Січ» та їхні колеги із сусідньої Львівщини.

Вже багато років на Закарпатському обласному телебаченні йде програма «Русинська Родина», яку веде відомий журналіст і етнограф Віра Кобулей. Прекрасна передача, яку дивляться тисячі закарпатців і не тільки. Закарпатці старшого покоління мають можливість згадати свою культуру, свої звичаї, а молодь дізнатись про те, як жили їхні предки та відчути дух свого народу. Але не всім це подобається. І появляються такі собі неофіти від історії та мовознавці, як «щирий українець» урожинець села Порошково, що на Перечинщині, Олександр Дюлович Гаврош. Для якого «закарпатські діалекти не мають офіційної кодифікації, тому не можуть бути проголошені окремою мовою».

Цікаво, чи має офіційну кодифікацію українська чи російська мови?

З позиції «щирого українця» Олександра Гавроша «безсумівну сепаратистську ідею програми (мається на увазі «Русинська родина» - прим.) підкреслюють заставки під триколор».

Якщо пан Гаврош так сильно зацікавився «русинством», то мав би знати історію появи «триколора» у русинів і звернути увагу на те, що ще 23.03.1923 року науково - просвітницьке товариство ім. А. Духновича на своєму засіданні в м. Мукачеві прийняла прапор в традиційних панслав’янських кольорах: Полотнище горизонтально розділена навпіл, причому верхня половина синього кольору, нижня розділена навпіл половина у верхній частині має колір білий, в нижній-червоний. Такий прапор, з розміщеним на ньому посередині гербом Підкарпатської Русі русинський рух офіційно використовує у всьому світі.

Невже в 1923 році існували «русинські сепаратисти»? Чи сепаратистами були нелегальні українські емігранти, які в 1939 році, на базі автономною республіки Підкарпатська Русь Чехословацької Республіки, проголосили незалежну Карпатську Україну? Примітивізм судження неофіта від історії очевидний.

Виявляється заслужений журналіст України Віра Кобулей є ще «безграмотною людиною», тому що вона «та її «русини» мовлять якимось страхітливим суржиком, переповнений русизмами на кшталт «ізвестний», «ізданіє», «опитний», «проізведеніє», «воспітаніє»», «печать», «обобщают», «жизнь», «шествіє» «проісхожденіє» тощо». Забуває талановитий журналіст і письменник те, що дані «русизми» пішли «в народ» з церковних храмів, в яких богослужіння велось на староруській чи старослов’янській мові.

Так можна дописатись і до «циркуляра Валуєва», в якому було сказано, що «большинство малороссов сами весьма основательно доказывают, что никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может, и что наречие их, употребляемое простонародьем, есть тот же русский язык, испорченный влиянием на него Польши…», і змінивши тільки декілька слів, зробити «циркуляр Гавроша».

На щастя, Олександр Дюлович не є Міністром, яким був Валуєв в царській Росії.

Виявляється, що Україна, з позиції Гавроша, яка дозволяє випускати програму «Русинська родина», в якій пропагуються народні звичаї корінного народу Закарпаття, «виступає у ролі «корисного ідіота», яка сама собі творить проблему та ще й за свої гроші» (https://www.radiosvoboda.org/a/28853364.html).

Деякі антирусини взагалі договорились до культурного і історичного мракобісся. Недавно відомий мовознавець, професор УжНУ Любомир Белей презентував в Ужгороді свою книжку «Русинський» сепаратизм: націєтворення invitro». Ідею цієї «чорносотенної» книжки можна виразити одним реченням: «В Україні потрібно заборонити використовувати терміни «русин» та «руснак» у значенні «неукраїнець» (http://mediacenter.uzhnu.edu.ua/news/lyubomyr-belej-termin-rusyn-treba-zaboronyty-vykorystovuvaty-u-znachenni-neukrayinets/2017-10-10-12244). Не зовсім шанований професор договорився до того, що запропонував заборону оформити на законодавчому рівні.

Якщо виходити з логіки Белея, то треба заборонити і білорусів, адже вони теж русини і не українці.

Провокації «щирих українців» по відношенню до корінних жителів Закарпаття – русинів продовжуються. 17 жовтня 2017 року на сторінці «Україна» фейсбуку (https://www.facebook.com/Ukraina/videos/1832138550153610/) викладена фейкова і брехлива інформація, в якій використано відео трьохрічної давності і яке прив'язали до сьогодення, а точніше до 14 листопада 2017 року.

14-19 листопада 2017 року в Мукачеві, в Закарпатті була плюсова температура і ніякого снігу. На деревах ще повно пожовтіло листя. Але на відео, яке демонструється на фейсбушній сторінці «Україна», видно глибокий сніг, «герої кіно» в зимній одежі. Подивіться на дерева. На деревах жодного листочка. Відео знімали скоріше всього у березні 2013 року. Виступає Ладислав Лецович, відомий провокатор в русинському русі. Під провокаційним відео ще більш провокаційний текст: «Ця земля ніколи не була, не є, і не буде українською!» - мітинг закарпатських сепаратистів 14 листопада 2017 року…». Все робиться, як в «старі, добрі часи».

Колись подібні провокації, під гербом СРСР, робилися проти українців, а зараз подібне, під гербом України, робиться проти русинів. Чому?

Може комусь вигідно, під «димовою завісою «русинського сепаратизму», розпалювати міжнаціональну ворожнечу між національностями Закарпаття та України?

Владою не дано жодної політичної оцінки провокаційним публікаціям Олександра Гавроша та Любомира Белея, які застряли у своєму світогляді на рівні комуністичних принципів одного з самих кривавих диктаторів 20 століття Йосипа Сталіна, який діяв за принципом: «запретить и уничтожить».

Добре відомо, що в Європі, Америці русинський народ визнаний і там ніхто не сміє заявляти про заборону русинів.

Русини Європейських країн, Америки з великою повагою і симпатією відносяться до України.

Україна, декларуючи свій шлях у Європейський Союз, повинна дотримуватися цивілізованого принципу взаємоповаги між націями і народами, який існує в ЄС.

Русинські організації Закарпаття з порозумінням віднеслись до «Освітньої конституції» - Закону про освіту. Русини Закарпаття, як громадяни України, вважають, що кожен громадянин України, на рівні з своєю рідною мовою, повинен вчити і знати державну мову своєї держави України.

Краєвоє Общество Підкарпатських Русинів, Закарпатське культурологічне товариство імені Олександра Духновича та ГО «Русинський край» у жовтні 2017 року провело «круглий стіл» і направили Президенту України Петру Порошенку листа і підтримку освітньої реформи в Україні (http://www.fenixslovo.com/uk/policy/16182).

Русини Закарпаття вважають, що їхня держава Україна має бути освіченою, економічно сильною та цивілізованою країною, в якій всі нації і народності мають жити в мирі і злагоді.

В Україні не має бути шовінізму.

Тільки це може бути запорукою майбутнього України.

Микола Бобинець Голова Крайового Общества Підкарпатських Русинів, член 14 Світової Ради Русинів, делегат Світового Конгресу Русинів.

Степан Сікора Голова ГО «Русинський Край», делегат 14 Світового Конгресу Русинів

Іван Кушнір Голова Свалявського ГО Підкарпатських Русинів, делегат 14 Світового Конгресу Русинів

------------------------------------------------------------------------------------

Дашто про украйинськый шовінізм из закарпатськым привкусоком

Русины Украйины суть гражданами Украйины и патріотами Украйины.

Русины Подкарпатя рахувуть, што всякоє переслідованя за націоналным признаком є проявом шовінізма в Украйині.

Одповідно до Закона Украйины «Про національні меншини в Україні», гражданы Украйины мавуть право слоб?дно обирати и одновляти націоналность; присилованя граждан у хоть-котр?й формі до одказа од свої націоналности не допускать ся нияк.

Чинноє законодателство Украйины дає усім гражданам єднакоє право идентифіковати себе из хоть-котрoв націоналностьoв без єдної документалної аргументації. Тим б?лше, што в Украйині одсутствовуть документы, якыма мож бы подтвердити націоналну приналежность гражданина.

Такым образом, вопрос штодо позначеня націоналности до компетенції державы не одновить ся, а є ділом каждої конкретної особы.

Право на слоб?дный выбор и одновленя націоналности повнoв мірoв поширять ся и на русин?в. Одповідно до Конституції Украйины, гражданы мавуть р?ні конституційні права и слободы и суть р?ныма перед законом.

Айбо послідны трафункы, які одбывавуть ся в крайи, говорять про то, што в Украйині екзистувуть силы, які продовжувуть розкачовати політичну ситуацію в Закарпатськ?й области. И се в крайи, якый фурт славив ся толерантностьoв и честованьом, які екзистувут туй цілі секулуші меже разныма націоналностями.

Назвеме дак?лко примір?в: 11, а потому 12 новембра 2017 рока (в суботу и неділю) в Ужгороді й Берегові одбыли ся так звані чорні марші у одповідному антуражі: балаклавы, дымові шашкы и гойканя типа: «Пам’ятай чужинець – тут господар українець». Організовали «чорні марші» праворадикалні організації «Свобода», «Карпатська Січ» и їхні колегы из сусідньої Львовщины.

Вже фест рок?в на Закарпатськ?й обласн?й телевізії йде програма «Русинська Родина», яку веде знамный новинарь Віра Кобулей. Префайна передача, яку позеравуть тисячі позерач?в. Подкарпатци старшого поколіня мавуть можность не забывати свою културу, св?й сохташ, а молодеж - д?знати ся про то, як жили їх предкы и одчути дух свого народа.

Айбо не всім се любить ся. И появлявуть ся такі собі неофіты од исторії и гибы лінгвісты, як «щирий українець», уроженець села Порошково, што на Перечинщині, Олександр Дюлович Гаврош, про котрого «закарпатські діалекти не мають офіційної кодифікації, тому не можуть бути проголошені окремою мовою». Из позиції «щирого українця» Олександра Гавроша «без сумніву сепаратистську ідею програми (має ся на поз?рі «Русинська родина» - прим.) підкреслюють заставки під триколор».

Кедь пан Гаврош так силно заинтересовав ся «русинством», то мав бы знати исторію появы «триколора» у русин?в и обернути поз?р на то, што ищи 23.03.1923 рока научно - просвітницькоє общество им. А. Духновича на свому засіданю у в. Мукачові приняло прапор в традиційных панславянськых фарбах: Полотно горизонтално розділено наполы, причому верьхня половка синього цвіта, нижня розділена такой наполы, половина у верьхнюй части має цвіт білый, в нижньый - червеный. Такый прапор, з розміщеным на ньому по середині гербом Подкарпатської Руси русинськоє двиганя офіційно хоснує у всьому світі.

Не може быти, жебы в 1923 роци фунговали «русинські сепаратисты»?

Ци сепаратистамы были нелегалні украйинські емігранты, які в 1939 роци, на базі автономної республікы Подкарпатська Русь Чехословацької Республікы, проголосили Карпатську Украйину? Примітивізм судженя неофіта од исторії очевидный. Оказує ся заслуженый журналіст Украйины Віра Кобулей є ищи «безграмотною людиною», тому што она «та її «русини» мовлять якимось страхітливим суржиком, переповнений русизмами на кшталт «ізвестний», «ізданіє», «опитний», «проізведеніє», «воспітаніє»», «печать», «обобщают», «жизнь», «шествіє» «проісхожденіє» тощо». Забывать талановитий журналіст і письменник то, што сесі «русизмы» п?шли «в народ» из церковных храм?в, в якых богослужіня велось на старословянськ?м языкови.

Так мож дописати ся и до «циркуляря Валуєва», в якому вказовало ся, же «большинство малороссов сами весьма основательно доказывают, что никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может, и что наречие их, употребляемое простонародьем, есть тот же русский язык, испорченный влиянием на него Польши…», - и помінявши лем дак?лко слов, зробити «циркулярь Гавроша». На серенчу, Олександр Дюлович не є Міністром, якым быв Валуєв в царськ?й Росії.

Виявляє ся, што Украйина, з позиції Гавроша, яка дозволять выпускати програму «Русинська родина», в котр?й пропагувуть ся народні звыкы корінного народа Подкарпатя, «виступає у ролі «корисного ідіота», яка сама собі творить проблему та ще й за свої гроші» (https://www.radiosvoboda.org/a/28853364.html).

Дакотрі антирусины домак договорили ся до културного и историчного мракобіся. Так знамный лінгвіст, професор УжНУ Любомир Белей презентував в Ужгороді свою книжку «Русинський сепаратизм: націєтворення in vitro». Идею сьої «чорносотенної» книжкы мож выразити єдным реченьом: «В Україні потрібно заборонити використовувати терміни «русин» та «руснак» у значенні «неукраїнець»(http://mediacenter.uzhnu.edu.ua/news/lyubomyr-belej-termin-rusyn-trebazaboronyty-vykorystovuvaty-u-znachenni-neukrayinets/2017-10-10-12244).

Не цілком честованый професор доприказковав ся до того, што предложив запрет оформити на законодавчому уровни.

Кедь выходити из логікы Белея, то треба заборонити и білорус?в, бо они такой русины и не украйинці.

Провокації «щирих українців» штодо корінных жителюв Подкарпатя – русин?в продовжавуть ся. Так 17 октовбра 2017 рока на сторінци «Україна» фейсбука (https://www.facebook.com/Ukraina/videos/1832138550153610/)

было выкладена фейкова и брехлива информація, в як?й схосновано відео трьохр?чної давности, и якоє привязали до днесь, а точніше до 14 новембра 2017 рока.

14-19 новембра 2017 рока в Мукачові и на Подкарпатю была плюсова температура и ниякого сніга. На деревах ищи повно жовтого листя. Айбо на відео, котроє демонструє ся на фейсбушн?й сторінци «Україна», видко глыбокый сніг, «герої кіно» в зимн?й ноші. Побзерайте на дерева. На деревах ани єдного листочка. Відео знимали скорше всього у марті 2013 рока. Выступать Ладислав Лецович, знамный провокатор в русинськом?м двигані. Под провокаційным відео ищи б?лше провокаційный текст: «Ця земля ніколи не була, не є, і не буде українською!» - мітинг закарпатських сепаратистів 14 листопада 2017 року…».

Все робить ся, як в «старі, добрі часы». Колись похожі провокації, под гербом СРСР, робили ся проти украйинцюв, а днесь - под гербом Украйини такоє точно робить ся проти русин?в.

Чому? Може комусь выгодно, под «димовoв завісoв «русинського сепаратизма», розпальовати міжнаціоналну ворожнечу меже націоналностями Подкарпатя и Украйины?

Властьoв державы на днесь не дано жодної політичної оцінкы провокаційным публікаціям Олександра Гавроша и Любомира Белея, які застряли у свому світоглядови на уровни комуністичных принцип?в єдного из самых крывавых диктатор?в 20 стороча Йосифа Сталіна, котрый чинив за принципом: «запретить и уничтожить».

Добре знамно, што в Європі и Америци русинськый народ вызнаный, и там нитко не сміє заявляти про запрет русин?в ги народа.

Русины Європейськых держав, Америкы из великыма честованями и симпатійoв односять ся до Украйины.

Украйина, декларувучи св?й путь у Європейськый Союз, має ся додержовати цивілізованого принципа взаимночестовань меже націями и народами, котрі екзистувуть в ЄС.

Русинські організації Подкарпатя из порозуміньом однесли ся до «Освітньої конституції» - Закону про освіту.

Русины Подкарпатя, ги граждани Украйини, рахувуть, што каждый гражданин сьої державы на уровни из свойим р?дным языком, має штудійовати и добре знати державный язык Украйины.

Айбо и в Украйині не має быти шовінізма. И лем се може быти запорукoв будучного Украйины.

Микола Бобинець Голова Крайового Общества Подкарпатськых Русин?в, член Світової Рады Русин?в, делегат 14 Світового Конгреса Русин?в.

Степан Сікора Голова ГО «Русинськый Край», делегат 14 Світового Конгреса Русин?в

Иван Кушнір Голова Свалявського ГО подкарпатськых Русин?в, делегат Світового 14 Конгреса Русин?в

Коментарі -
Зачекайте...