Блог Степана Сікори

«Для друзів – все, для ворогів – закон»

Сікора Степан

Не думав, що мій блог ««Список Москаля» або чому заслужений генерал міліції і губернатор пише доноси в міліцію на мешканців Закарпаття?» буде мати продовження.

Тринадцять років тому, коли Геннадій Москаль став вперше головою Закарпатської облдержадміністрації, мені, як журналісту газети «Старий Замок», прийшлось брати в  Геннадія Геннадійовича інтерв’ю.  Добра вийшла публікація. 

На питання: «Чим відрізняється робота на Закарпатті від роботи в Дніпропетровській області?» - пан Москаль дав досить цікаву і образну відповідь: «Уяви, Степане, що проблеми – це «стіна», а вирішення проблем – це «кулак». В Дніпропетровщині, коли я бив «кулаком» по «стіні» - розбивав «стіну» або «кулак». Третього не дано.  На Закарпатті все зовсім по іншому. Б’ю «кулаком» по «стіні», а «стіна» м’ягка і податлива.  «Кулак»  загрузає в «стіні». Появляється третя можливість».
Мені тоді здавалося, що Геннадій Геннадійович розібрався в менталітеті закарпатців. Але?...
В 2002 році, пан Москаль,  коли став вперше губернатором області, отримав від Президента України Леоніда Кучми завдання: зробити все можливе і не  можливе, щоб виборчий блок «За Єдину Україну» виграв парламентські вибори в Закарпатській області. Використовувались, практично, ті ж самі методи, що й зараз використовує виконавча влада. В першу чергу, жорсткий «адмінресурс», правоохоронні органи тощо. Використовувались всі законні і незаконні методи, які дозволяла і не дозволяла посада голови облдержадміністрації. Кожен день наради і зустрічі з начальниками районних міліцій і головами райдержадміністрацій. Інструкції, настанови. Підлеглі в «один голос» твердили, що блок «За ЄдУ» отримає мінімум 80 відсотків,  а в результаті вийшов пшик – біля 13 відсотків голосів. І це при тому, що опонент Геннадія Москаля  Віктор Балога, практично, ще не мав досвіду політичної боротьби. Хіба що вибори мера Мукачева в 1998 році.
Нагадую, що не дивлячись, на  брутальний «адмінресурс» Москаля, виборчий блок «Наша Україна», яким керував в області підприємець Віктор Балога, отримав біля 58 відсотків голосів.  І це на парламентських виборах, до яких мешканці області, відносяться більш нейтрально, ніж до місцевих виборів.
Місцеві вибори для закарпатців – це «кровні» вибори. Це питання особистого благополуччя, благополуччя  сім’ї, це земельні наділи, це ділянки під забудови, школа, дитячий садочок, амбулаторія тощо.  Чи розуміє це сьогоднішній губернатор області? Можливо. Але діє наперекір логіці середнього пересічного мешканця області, вважає їх дурнями. Чому?
Попробую пояснити свою думку. Хто  очолює списки БПП «Солідарність» в Закарпатську обласну раду? Виходець Чернівецької області і мешканець Києва – Геннадій Москаль.  А в «стратегічному» для влади  Мукачівському районі –  теж мешканець м. Київ  -  Сергій Гайдай.
Такі викрутаси центральна влада не позволяла собі навіть в радянські часи.
Чи будуть голосувати за чужаків більшість закарпатців? Дозволю собі ствердно сказати – ні. І тому починають появлятися різні доморощені «політтехнології».
З початку ми отримали  «списки Москаля», а точніше доноси, за якими почали тягати  в міліцію,  бездоказово,  поважних і шанованих людей, яких Москаль   обвинуватив в підкупі виборців, а потім «платівку було повернуто  протилежною стороною»: цього тижня на електронну адресу видання Mukachevo.net надійшло відразу кілька звернень від жителів 2-х районів Закарпаття про те, що селами та містами ходять люди і складають списки тих, хто готовий проголосувати за партію "Солідарність" (Блок Петра Порошенка). І обіцяють за це 250 гривень. За свідченнями людей, в одних місцях вже начебто почали роздавати гроші, в інших - лише обіцяють. У свідченнях людей згадується Перечин,  Тур'я Ремета (це «мала батьківщина» народного депутата України Роберта Горвата), Чоп та прилеглі до Ужгорода села.
Здається, Геннадій Москаль починає діяти за принципом одного політичного діяча минулого століття: «Для друзів – все, для ворогів – закон».

Коментарі -
Зачекайте...